У реферованій дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми лінгвістичного дослідження монологу персонажа як різновиду зображеної комунікації. Одержані дані дозволяють зробити такі висновки: 1. Монолог персонажа може виникати в чотирьох ситуаціях зображеної комунікації: 1) усамітнення персонажа, 2) діалогічного спілкування персонажів, 3) полілогічного спілкування персонажів, 4) групової зображеної комунікації. Умовами виникнення монологу в ситуаціях персонажного спілкування є порушення комунікативної рівноваги, яке спричиняється інформативним дисбалансом та конфліктною ситуацією. 2. При створенні інформативного дисбалансу до початку монологу в мовленні одного з персонажів відмічаються питальні конструкції, спрямовані на отримання нової або уточнення вже відомої інформації, речення в наказовому способі, що передають прохання щось пояснити чи прокоментувати. При наявності конфліктної ситуації до початку монологу відмічаються речення, що містять обвинувачення, погрози, обрзи, вираження недовіри до слів одного з персонажів, містять спроби змінити тематику діалогу (полілогу) або свідчать про стурбованість та невпевненість одного з комунікантів. 3. Монолог, що виникає внаслідок інформативного дисбалансу, може ініціюватися персонажем, що визначається як адресант або як адресат монологу. Монолог, що виникає внаслідок конфліктної ситуації, завжди ініціює персонаж, що визначається як адресант монологу. Як акт автокомунікації монолог виникає внаслідок такого психо-емоційного стану персонажа, що веде до висловлення уголос у ситуації усамітнення або самовислову у вигляді внутрішнього мовлення. 4. Умови виникнення монологу персонажа та функції, які здатне виконувати персонажне монологічне мовлення, певним чином впливають на загальну цілеспрямованість монологу. Проведене дослідження дозволило виділити чотири різновиди: інформативний, переконуючий, афективний та генеративний монологи та описати їхні характерні риси. Інформативний монолог персонажа переважно виникає як відгук на запит інформації іншим персонажем. Виникненню переконуючого монологу сприяють розбіжності і суперечності, що ведуть до непорозуміння в процесі комунікації. Афективний монолог виникає як у ситуаціях персонажного спілкування, так і тоді, коли персонаж залишається насамоті або його монолог є внутрішнім. Виникнення афективного монологу пояснюється таким психо-емоційним станом персонажа, що є адресантом монологу, коли в нього виникає необхідність передати свої почуття, викликати емоційний відгук в іншого персонажа, самовисловитися. Виникнення генеративного монологу пов’язується з бажанням автора твору приховано висловитися з приводу певної думки або ідеї, тому такий монолог представляє узагальнене вираження точок зору автора твору і персонажа, який вимовляє монолог. 5. Адресантно-адресатні моделі монологу персонажа знаходяться в залежності від ситуацій виникнення монологу персонажа та виділених комунікативних типів монологу. 6. Загальна цілеспрямованість монологу впливає на функціонування в ньому звертання та оцінки. Звертання вживається з різним ступенем інтенсивності: від найвищої – у переконуючому монолозі, до найнижчої – в генеративному. Переважна більшість звертань, що було виявлено в комунікативних типах монологу, представляють власні імена. В переконуючому, афективному та інформативному монолозі звертання містить різноманітні характеристики адресата монологу. В монолозі персонажа виявляється різна кількість оцінок. В інформативному монолозі найчастіше вживається оцінка третьої особи, в переконуючому монолозі – оцінка адресата монологу, в афективному монолозі – самооцінка, в генеративному монолозі – оцінка узагальнюючого характеру. 7. Вивчення слів, котрі є номінантами емоцій, та словосполучень, що визначають емоційний стан, дало змогу відзначити, що при здійсненні монологу персонаж переважно відчуває страждання або страх. Різна кількість риторичних та емоційних питань, окличних речень, апосіопез у монолозі є віддзеркаленням різноманітних почуттів та емоційних зсувів, що виникають в персонажа під час здійснення ним монологу. 8. Персонаж-адресат монологу переважно займає таку позицію, коли всередині монологу його репліки відсутні, а після закінчення монологу він продовжує спілкування. Відмічені всередині монологу репліки персонажа-адресата монологу частіше є спрямованими на уточнення інформації або вираження оцінного ставлення до почутого, ніж спробами перервати монолог. Введення монологу персонажа переважно здійснюється за допомогою авторського мовлення, яке виконує реплікативну та характерологічну функції. Воно відмічається у чотирьох позиціях відносно монологу персонажа та пояснює те, в якому психо-емоційному стані знаходяться комуніканти до початку, в момент здійснення та після закінчення монологу. Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях авторки: 1.Четверикова Е.Р. Модели адресантно-адресатной направленности монологической речи персонажей (на материале англоязычной прозы) // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. – Ізмаїл, 2000. – Випуск 8. – С. 185 -190. 2. Четверікова О.Р. Особливості взаємовідношення між авторським мовленням і монологічним мовленням персонажа // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. – Ізмаїл, 2001. – Випуск 10. – С. 203-206. 3. Четверікова О.Р. Особливості сприйняття монологу персонажа у рамках зображеної комунікації // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. – Ізмаїл, 2002. – Вип. 12. – С. 188-192. 4. Четверикова Е.Р. К вопросу об адресной направленности персонажной монологической речи // Іноземна філологія на межі тисячоліть: тези доповідей міжнар. наук. конф., присвяченій 70-річчю факультету іноземних мов Харківського нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. 25-26 квітня 2000 р. – Константа, 2000. – С. 311-312. 5. Четверикова Е.Р. Функционирование оценочных высказываний в монологе персонажа (на материале англоязычной прозы ХХ столетия) // Функциональная лингвистика: Язык. Человек. Власть. Материалы VIII междунар. науч. конф. - Ялта, 2001. – С. 289-291. 6. Четверикова Е. Р. Коммуникативные типы обращения в монологе персонажа // Нова Філологія - 2002. - №2 (13). – Запоріжжя: ЗДУ, 2002. – С. 362-366. 7. Четверікова О.Р. Монологічне мовлення персонажа у складі зображеної комунікації // Сучасні технології професійної підготовки вчителів іноземних мов: матеріали міжнар. науково-практ. конф.: У 2-х томах. – Ізмаїл, 2002. – Т.2. – С. 69-74. 8. Четверікова Олена. Монологічне персонажне мовлення у складі зображеної комунікації: позиції адресата // VIVAT ACADEMIA: Матеріали 1 Всеукраїнської наук. конф. молодих учених-філологів. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – С. 267-269. 9. Четверікова О.Р. Причини монологізації персонажного мовлення // Х междунар. конф. по функциональной лингвистике “Функционирование русского и украинского языков в эпоху глобализации”. Сборник науч. докладов. Ялта, 29 сентября – 4 октября 2003г. – Симферополь, 2003. – С. 354-355. | 