У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв'язання наукового завдання з розробки теоретико-методологічних засад формування грошово-кредитної політики, спрямованої на підвищення рівня монетизації трансформаційної економіки, та створення відповідних науково-практичних рекомендацій. 1. Рівень монетизації економіки має складну функціонально-інституційну зумовленість і в загальному вигляді відображає ступінь пружності монетарного середовища, здатного до оперативної передачі монетарних імпульсів від одних інституційних блоків економічної системи до інших. При цьому монетизацію необхідно розглядати не лише як індикатор стану грошового ринку на певну дату, а й як процес. У цьому випадку, окрім критеріїв розширення грошової пропозиції, на перший план також висуваються проблеми формування оптимального інституційного середовища та використання відповідних ринкових інструментів і механізмів, що сприяють активізації процесів капіталогенерації в економічній системі. Динаміка монетизації становить складний, непервинний процес, який потребує виключно опосередкованих заходів управління, причому головним економічним регулятором змін у обсязі грошової маси, що обертається в країні, є зміни у створенні й розподілі реальної доданої вартості. Попит та пропозиція грошей становлять рушійні сили монетизації як процесу грошового насичення економіки, а їхнє співвідношення та взаємодія в кожний момент еволюції економічної системи визначають внутрішній зміст цього процесу. 2. Будь-які засоби коригування найбільш розповсюдженої математичної формалізації показника монетизації як відношення грошової маси до ВВП мають низку недоліків. Зокрема, уведення до складу грошової маси дебеторсько-кредиторської заборгованості та бартеру необґрунтовано з точки зору того факту, що сурогати не мають домінантної характеристики грошей – властивості ліквідності; вилучення їх з обсягу реалізації не дає уявлення про повну потребу суб’єктів господарювання в коштах, а уточнення ВВП на суму валового продукту, що був вироблений у тіньовому секторі, характеризується значною похибкою розрахунків унаслідок відсутності надійного засобу оцінки останнього. 3. Незважаючи на те, що динаміка широкого грошового агрегату М3 характеризується більшою стабільністю та зазнає меншого впливу з боку відсоткової та валютно-курсової політики, аніж динаміка вузьких грошових агрегатів, його використання для розрахунку показника монетизації національної економіки пов’язане з неминучим викривленням об’єктивної монетарної ситуації внаслідок урахування при цьому валютного складника грошової пропозиції. Тому в разі здійснення поглибленого аналізу стану грошового ринку доцільно оперувати показниками готівкової та безготівкової монетизації, які розраховуються стосовно відповідних компонентів грошової маси в національній валюті. 4. Процес монетизації перехідної економіки складається з трьох етапів. Монетизація дефіциту грошових коштів зумовлена необхідністю усунення наслідків гіперінфляції, що супроводжує ранню стадію переходу від адміністративно-командної системи до ринкових заходів господарювання, і спрямована на скорочення рецесивного розриву між сукупним попитом і потенційним ВВП. Монетизація структурних зрушень пов’язана з властивістю ненейтральності грошей, їхньою здатністю до каталізації механізмів перебудови матеріально-речових пропорцій в економічній системі, що знаходить своє віддзеркалення у зростанні потенційного ВВП як індикатору приросту виробничого потенціалу країни. При цьому здатність грошей прискорювати структурні зрушення на макрорівні визначається часткою грошової маси, що опосередковує процеси виробництва в офіційному секторі економіки, динамікою капітальних інвестицій, а також рівнем капіталовіддачі, який є характерним для того чи іншого технологічного устрою. Монетизація соціального добробуту виражається в перетворенні „кількості в якість” і спрямована на усунення суперечностей, притаманних першим двом етапам грошового насичення економіки, тобто на деполяризацію суспільства за доходами, соціальну захищеність і високий рівень життя всіх верств населення. 5. Поповнення ліквідності з опором на такі джерела, як експортна виручка та міжнародні кредити, не повинно розглядатися як базовий канал грошової емісії, оскільки це, по-перше, робить національну систему господарювання залежною від світової економічної та політичної кон’юнктури, по-друге, позбавляє монетарну владу мобільності у проведенні грошово-кредитної політики і, по-третє, консервує сировинну орієнтацію вітчизняного експорту. 6. Швидкість грошового обігу, як феномен не стільки монетарний, скільки інституційний, характеризується певною циклічністю, що пов’язана з чергуванням фаз економічної кон’юнктури. При цьому її зростання, яке відповідає пожвавленню ділової активності, має визначені межі, при досягненні яких недостатні темпи зростання грошової маси пригнічують дію грошового мультиплікатору та стримують зростання ВВП. 7. Інфляція в трансформаційній економіці є віддзеркаленням об’єктивно існуючих диспропорцій та нестабільності економічної системи, оскільки має, крім загальних, такі специфічні джерела виникнення, як корумпованість бюрократичного апарату, бартеризація господарчих зв’язків, широка розгалуженість нелегального сектору економіки, слабкість, а в деяких випадках узагалі несформованість ринкових інституцій. Утім, зіставлення показників монетизації за країнами свідчить про відсутність жорсткої кореляції між ними та показниками інфляції, що набувають значення в діапазоні від 0% до 20%. Отже, в Україні для монетарної влади актуалізується пошук та розробка механізмів, які дозволяють досягати значних показників монетизації на тлі помірних інфляційних процесів, що є характерними для економіки в перехідному стані. 8. Сукупність факторів монетизації трансформаційної економіки містить у собі як фактори, що забезпечують можливості економічної системи щодо створення грошей, так і фактори, що відбивають об’єктивні умови господарювання конкретної держави. Утім, характер впливу кожного з її факторів загалом може бути оцінений досить умовно, тому для достовірного та повного аналізу треба розглядати детермінанти монетизації як систему з деякою суперпозицією різноспрямованих сил. Причому, відповідно до результатів економетричного моделювання, реальні процеси в економіці впливають на монетизацію значно відчутніше, ніж політика монетарної влади. 9. За відсутності інституційних реформ та негативних шоків економічне зростання може підтримуватися простим нарощуванням сукупного попиту, тобто монетизацією економіки. Однак, у цьому разі фіксується не лише оптимальний рівень інфляції, але й межа економічної динаміки. Розв’язання завдання щодо прискорення останньої є можливим лише за умови проведення структурних реформ, націлених на усунення ринкових деформацій та зростання мобільності факторів виробництва. |