1. Фауна молюсків досліджуваного регіону нараховує 88 видів (64 належить до класу Gastropoda, 24 – Bivalvia). Уперше в регіональній фауні виявлено 10 видів, 6 родів, 4 родини молюсків, ще для 9 видів відмічені нові місцезнаходження. 2. Малакофауна Азовського моря включає комплекс середземноморських евригалінних мігрантів (74 види) і 15 видів понто-каспийського солонуватоводного комплексу. Ще 2 види є інтродуцентами з віддалених морських басейнів. Чотири види понто-каспийців є ендеміками, в той час як серед молюсків середземноморського комплексу немає жодного ендемічного таксону. 3. За нашими уявленнями, процес експансії чорноморських видів до Азовського моря продовжується. Ймовірно, в першу чергу буде заселятися Утлюкський лиман, з огляду на його порівняно високу солоність. 4. Індекс редукціі числа видів (IMA) для малакофаун Азовського/Чорного морів складає 2,5 для Gastropoda и 3,5 для Bivalvia, для молюсків в цілому – 2,8. Значення даного індексу пов’язано з осморегуляторними можливостями молюсків різних родин і, відповідно, з перспективами їх подальшого вселення в Азовськое море. 5. Показано, що співвідношення видів Gastropoda з пелагічним та непелагічним типом розвитку в Азовському морі складає 1,8 : 1, що значно менше ніж у Чорному морі (3 : 1). Висунуто гіпотезу про більшу пристосованість черевоногих молюсків з непелагічним типом розвитку до зниженої солоності Азовського моря. 6. Найбільше видове різноманіття характерне для літоралі (прибережної частини) Азовського моря (74 види), в Утлюкському лимані відзначено 62 види молюсків, малакофауна Молочного лиману помітно збіднена (37 видів). Всього 20 видів молюсків відзначено у Таганрозькій затоці внаслідок низької солоності вод. 7. Найбільшою фауністичною подібністю характеризуються узбережжя Азовського моря та Утлюкський лиман (індекс Чекановського-С'єренсена 87 %), а також Утлюкський та Молочний лимани (71%). Значення індекса Шимкевича-Симпсона (95%) дозволяє вважати фауни Утлюкського та Молочного лиманів похідними та одночасно дещо збідненною у порівнянні з азовоморською. 8. Провідним фактором, який зумовлює поширення молюсків в досліджуваній частині Азовського моря і Таганрозькій затоці, є солоність. Зона змішання морських та прісних вод слугує рухливим бар’єром, що відокремлює область поширення видів середземноморського комплексу та видів понто-каспійського походження. Сучасна межа поширення молюсків понто-каспийського комплексу в Азовському морі перетинає Таганрозьку затоку дещо східніше устя Міуського лиману (від Бегліцької коси до Сазальницької коси). 9. Установлено, що комплекси молюсків на твердих ґрунтах різко відрізняються за складом від таких, що мешкають на м’яких ґрунтах. Найбільше видове різноманіття (45- 51 вид) та чисельність (до 1900 екз/м2) відзначаються на піщано-черепашкових та на глинисто-мулистих ґрунтах. |