У дисертації наведене нове вирішення наукового завдання, що полягає в теоретичному й практичному обґрунтуванні організаційно-методичних основ професійного навчання державних службовців ділової англійської мови. Дослідження й теоретичне узагальнення його результатів підтверджують гіпотезу і дають підстави зробити такі висновки й запропонувати рекомендації. Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, законодавчих актів з організації професійної підготовки державних службовців дає змогу визначити принципи побудови системи професійного навчання ділової англійської мови, які необхідно розглядати в контексті таких позицій: виділення низки методологічних принципів навчання, характерних для всієї системи вищої професійної освіти; виокремлення групи загальнонаукових принципів, покладених в основу професійного навчання; виділення групи дидактичних принципів, які визначають зміст, форми, методи, напрями педагогічного впливу на особистість, характер зв’язків між окремими компонентами системи навчання ділової англійської мови; визначення групи спеціальних методичних принципів, що забезпечують формування необхідного рівня професійної компетентності державних службовців у сфері ділової англійської мови.
Установлена ієрархія найефективніше сприяє розробці способів і вимог до реалізації виділених принципів на технологічному рівні при проектуванні конкретних методик і технологій навчання. До методологічних принципів навчання в системі вищої професійної освіти можна зарахувати тенденції до гуманізації, гуманітаризації, гармонізації й фундаменталізації освіти, що виступають як принципи навчання. До них ми відносимо і принципи забезпечення єдності наукової і навчальної діяльності державних службовців, професійної спрямованості, професійної мобільності. До групи загальнонаукових принципів професійного навчання включено системний та інтегративний принципи. 2. Досліджено, що оптимальний інтенсивний навчальний процес являє собою поетапне сходження на рівні засвоєння інформації. Потенційні можливості людини в системі інтенсивного навчання потрібно визначати з позицій психофізіології, оскільки саме такий підхід дає змогу розподіляти інформаційне і психічне навантаження при інтенсивному, активному навчанні й використовувати при цьому адекватні стани майбутніх державних службовців. Він також дає можливість враховувати, що людина може засвоювати інформацію у великих обсягах, при цьому зі зростанням пропонованого масиву збільшується обсяг засвоюваної інформації; інформаційне перевантаження має супроводжуватися компенсаторними засобами; ритмічне поєднання інформації сприяє її кращому засвоєнню; для кожного заданого рівня потрібно задавати певний вид навчальної діяльності; з метою оптимізації навчальної діяльності необхідно враховувати індивідуальні особливості особистості на основі психофізіологічного тестування. 3. Визначено, що професійна компетентність як основний критерій кваліфікації фахівця з державного управління включає такі показники: критичність мислення, тобто здатність серед безлічі рішень вибирати найоптимальніші, аргументовано спростовувати хибні, брати під сумнів ефектні, але неефективні рішення; мобільність знань, тобто їх постійне відновлення, оволодіння новою інформацією для вирішення професійних завдань у необхідних умовах; гнучкість мислення, тобто уміння застосовувати на практиці той чи інший метод для розв’язання проблеми, найбільш придатний до певних умов. Враховуємо, що навчання іноземної мови є не тільки педагогічним процесом, що будується як цілеспрямована взаємодія суб’єкта і суб’єкта-об’єкта, необхідна для забезпечення їх професійної підготовленості, а й є внутрішньособистісним, у результаті якого відбуваються справжні зміни свідомості, перетворюються мовні знання, уміння, навички, досвід, мотиви, позиції. Під терміном “комунікативна компетентність” слід розуміти ефективність мовних дій, уміння виразити наміри, думки, почуття як на вербальному, так і на невербальному рівнях відповідно до умов, у яких відбувається спілкування, і вимог ролі, яку відіграє суб’єкт спілкування. Цей компонент базується на теорії мовної діяльності, розробленої в психології й лінгводидактиці. 4. Виходячи із сутності професійної й комунікативної компетентності ми виділили основні напрями (орієнтири) в підготовці державних службовців у галузі ділової іноземної мови: загальнокультурний розвиток державних службовців; розвиток їх інтелектуальних умінь; соціальний розвиток; розвиток професійно-ділових якостей фахівця, уміння вести ділові переговори, співпрацювати і взаємодіяти; швидко і правильно приймати рішення і вирішувати виробничі завдання; формування оперативних умінь планування, інструктування і контролю в процесі ділового спілкування, комунікативних умінь організаторської діяльності, умінь використовувати засоби сучасних інформаційних технологій. 5. Визначено, що під міжнародним слід розуміти спілкування як одну з форм у загальній структурі спілкування державних службовців, що виходить за межі сфери їх суспільного життя і є початковим компонентом, який забезпечує подальший розвиток міжнаціональних зв’язків і відносин. Масштабне, стійке і постійне міжнародне спілкування в рамках ділової співпраці зумовлює зацікавлене, взаємовигідне, відкрите людське спілкування, посилює необхідність подолання національної замкненості й егоїзму. 6. Основними компонентами системи професійного навчання ділової англійської мови нами визначені такі: цільовий, мотиваційний, змістовний, особистісно-діяльнісний, процесуально-комунікативний, управлінський і оціночно-результативний. Компонентний аналіз педагогічної системи професійного навчання ділової англійської мови і встановлення взаємозв’язків між виділеними компонентами здійснено на трьох рівнях узагальнення: методологічному, теоретичному, прикладному. 7. Конкретизовано основні системоутворюючі функції ефективного функціонування моделі професійного навчання ділової англійської мови державних службовців: соціальна, інтерсоціальна, інформаційна, комунікативна, інтегративна, системна, дослідницька, рефлексивна. За результатами дослідження запропонований спеціальний курс “Міжнародне спілкування”, в основу якого покладені компоненти міжкультурного спілкування: лінгвістичний, комунікативний, прагматичний, історичний, етнографічний, естетичний та етнопсихологічний, який є додатковим модулем з підготовки державних службовців до подолання мовних та культурних бар’єрів з метою розвитку подальших відносин. Розглянуті компоненти розробленої нами системи професійного навчання дають підстави стверджувати, що система в узагальненому вигляді являє собою змістову техніку реалізації процесу формування професійної компетентності державних службовців у сфері ділової англійської мови, його теоретико-методичний інструментарій. 8. Результати дисертаційного дослідження показали, що моделювання системи професійного навчання державних службовців ділової англійської мови забезпечує ефективність їх підготовки до міжнародного спілкування. Пропоноване дослідження не розв’язує усіх проблем підготовки державних службовців до міжнародного спілкування діловою англійською мовою. З урахуванням її складності й багатогранності перспективним є дослідження технологічного аспекту цього процесу, місця і ролі технічних та паралінгвістичних засобів навчання. |
