У дисертаційній роботі модифіковано метод дерева ризику для оцінки складових ризиків порушення цілісності аеронавігаційних засобів, що дозволить адекватніше оцінювати порушення цілісності аеронавігаційних засобів. В межах цього: 1. Проведено аналіз існуючих методів, критеріїв і алгоритмів оцінки цілісності аеронавігаційних засобів, а також сформульовано завдання оцінки складових ризиків порушення цілісності аеронавігаційних засобів. 2. Модифіковано метод оцінки цілісності аеронавігаційної системи на основі дерева ризику для оцінки складових ризиків порушення цілісності аеронавігаційних засобів, який враховує моделювання рідкісних подій порушення цілісності та ідентифікацію сузір’я навігаційних супутників; 3. Розроблені алгоритми для машинної реалізації: – моделювання рідкісних подій порушення цілісності й вибору об’єму сформованої вибірки; – ідентифікації сузір’я навігаційних супутників: а) при завадах з гаусовим розподілом; б) при завадах з невідомим розподілом; в) для систем GPS, GLONASS і GALILEO. – модифікованого методу оцінки цілісності аеронавігаційної системи на основі дерева ризику. 4. Створено програмний комплекс, який оцінює цілісність аеронавігаційної системи за модифікованим методом та проводить верифікацію розроблених алгоритмів. Вибір оптимального об’єму допоміжної вибірки дозволяє уточнити результати моделювання ймовірності катастрофічної ситуації, які показують, що змінювання параметрів основного розподілу веде до більш ефективних результатів при оцінці ймовірності катастрофічної ситуації, та дають можливість запропонувати заходи для її мінімізації. Запропонована методика ідентифікації сузір’я навігаційних супутників дозволяє визначити і вилучити супутники, що передають невірогідну інформацію про координати ККС, а також отримати імовірність порушення цілісності для методики оцінки цілісності аеронавігаційної системи. Удосконалення методу дерева ризику шляхом моделювання імовірності порушення цілісності основного наведення за допомогою моделювання рідкісних подій призводить до більш адекватного обчислювання імовірності втрати повітряного корабля внаслідок відмови підсистеми наведення, що не знаходиться на борту повітряного корабля і відноситься до наземної частини. Аналогічним чином оцінюються інші підсистеми аеронавігаційної системи, що дозволяє більш адекватно визначити цілісність аеронавігаційної системи в цілому. Основні результати роботи становлять науково-методологічну основу для створення новітніх автоматизованих систем керування повітряним рухом при переході до нових концепцій польотів |