Підсумком здійсненого дисертаційного дослідження стало визначення семантичних і прагматичних особливостей модальних слів у персонажному мовленні англійської й американської прози модернізму. У художньому тексті модальні слова виконують роль параметрів порядку – смислотворчих елементів, які впорядковують зміст висловлень у персонажному мовленні та вказують на варіанти інтерпретації мовцем ситуації спілкування – біфуркації у системі висловлення і на можливий сценарій розвитку комунікативної ситуації та перлокутивний ефект – атрактор. Указівка на біфуркації й атрактор визначає нелінійний етос модального слова – єдність його значення й призначення. Етос є нелінійним, оскільки, уживаючи модальне слово, мовець "перебуває" у кількох можливих світах – "бачить" різні варіанти розвитку ситуації спілкування, що є характерною для прози модернізму дисипацією художньої реальності, втіленої за допомогою прийому потоку свідомості. Модальні слова викликають двомірні або тримірні біфуркації у висловленні, яке спрямоване на певну кількість атракторів, тобто сценаріїв розвитку комунікативної ситуації. Класифікація модальних слів у англійській мові ґрунтується на їхніх семантичних і прагматичних особливостях. Семантичні особливості модальних слів полягають у тому, що вони вказують на ставлення мовця до повідомлюваного в площинах позитивності/негативності/зваженості й можливості/неможливості. З позиції плану вираження модальні слова поділяються на вставні прислівники, що у відокремленій позиції функціонують як модальні слова (obviously), вставні лігатури, які є результатом лексичної контамінації (perchance), і вставні словосполучення (in all probability/likehood). З позиції плану змісту модальні слова поділяються на алетичні абсолютні припущення (possibly) й алетичні порівняльні припущення (apparently), що виражають поняття можливості й умовиводу. Також із позиції плану змісту модальні слова поділяються на слова зі значенням епістемічної модальності, що вказують на інтенціональний стан мовця: позитивне ставлення до повідомлюваного (happily), негативне (unhappily) і зважене (oddly). Категоріальний компонент значення модальних слів – 'суб’єктивне ставлення мовця до повідомлюваного' – властивий усім модальним словам. Інтегральний компонент модальних слів зі значенням алетичної модальності – 'припущення мовця щодо реальності повідомлюваного' (definitely, probably, perchance), інтегральний компонент модальних слів зі значенням епістемічної – 'аксіологічний показник ставлення мовця до повідомлюваного' (happily, unfortunately, luckily). Диференційні компоненти слів зі значенням алетичної модальності – 'логічна можливість' (supposedly, probably, meseems) і 'логічний умовивід' (apparently, obviously, definitely). Диференційні компоненти слів зі значенням епістемічної модальності – 'позитивне ставлення мовця до предмета повідомлення' (happily), 'негативне ставлення' (fearfully, unfortunately) і 'зважене ставлення' (frankly, oddly). Прагматичні особливості модальних слів у персонажному мовленні полягають у тому, що модальні слова є носіями інформації про прагматичні установки мовця, його ставлення до ситуації, плани щодо подальшого спілкування. Модальні слова – це локальні риторичні прийоми, що, поряд з експліцитним смислом, містять приховані смисли, які вказують на наміри мовця. Висловлення з модальними словами в персонажному мовленні відзначаються семантико-прагматичними параметрами, серед яких: логічні (можливість/неможливість події з позиції мовця); часові (ретроспективне, проспективне, оперативне бачення події) і аксіологічні (позитивне, негативне, зважене ставлення до події). Кожен персонаж у прозі англійського й американського модернізму уживає модальні слова залежно від свого психотипу. Закономірність полягає в тому, що представники високо-енергійних психотипів частіше послугуються словами зі значенням епістемічної модальності, оскільки емоційно відкритіші. Представники низько-енергійних психотипів надають перевагу словам зі значенням алетичної модальності, оскільки схильні до рефлексії й вагаються у своїх вчинках. Результати виконаної роботи окреслюють подальшу перспективу наукового пошуку з використанням синергетичного підходу для дослідження об’єктивної та суб’єктивної модальності, а також неномінативних частин мови. |