У результаті здійсненого науково-педагогічного пошуку встановлено: 1. Генезис поняття “міжпредметні зв’язки” є складним і тривалим процесом. Вивчення теоретико-методологічних засад використання міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі різних закладів освіти на основі всебічного аналізу джерельної бази показало багатоаспектність цієї проблеми стосовно підходів до з’ясування їх сутності, функцій та типології. Труднощі однозначного тлумачення ключового поняття нашого дослідження “міжпредметні зв’язки” детерміновані поліфункціональним характером і складністю самої категорії. У цій категорії можна виділити два компоненти: теоретико-методологічний (виражає сутність цього поняття, розуміння місця, ролі та значення міжпредметних зв’язків для підвищення ефективності навчально-виховного процесу); діяльнісно-операційний (відображає шляхи реалізації міжпредметних зв’язків у роботі педагога). У тлумаченні категоріальної сутності міжпредметних зв’язків мають місце різні концептуальні підходи (філософський, психологічний, дидактичний, загальнопедагогічний). Проте найбільшою мірою вчені звертаються до таких аспектів: дидактичного (міжпредметні зв’язки визначають як принципи навчання, його закономірності, засоби та умови); загальнопедагогічного (міжпредметні зв’язки розглядають як систему взаємозв’язаної діяльності різних викладачів, а також як систему роботи викладача і студентів, учителя й учнів). Враховуючи поліфункціональний характер міжпредметних зв’язків, багатоаспектність прояву, їх можна трактувати як систему синергетичної діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу, що забезпечує високий рівень актуалізації, конкретизації, трансформації й узагальнення знань, умінь і навичок студентів з різних дисциплін, сприяє виконанню завдань загальної та професійної освіти. Аналіз психолого-педагогічних джерел щодо стану вивчення проблеми реалізації міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі різних закладів освіти показав, що: найбільш дослідженою ця проблема є на рівні середньої загальноосвітньої школи та професійно-технічних навчальних закладів; проблемі здійснення міжпредметних зв’язків у вищих закладах освіти різних рівнів акредитації присвячена незначна кількість досліджень; проблема реалізації міжпредметних зв’язків хімічних і технологічних дисциплін у вищих економічних закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації професійного спрямування “Харчова технологія та інженерія” не вивчалася. Окрім того, проведений аналіз переконливо засвідчив необхідність науково-педагогічних пошуків, у яких проблема взаємозв’язаного вивчення навчальних дисциплін у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації досліджується комплексно на рівні створення педагогічної технології реалізації міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі. 2. Встановлено, що реалізація міжпредметних зв’язків у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації має певні особливості, що суттєво відрізняються від специфіки їх здійснення у середній загальноосвітній школі та професійно-технічних навчальних закладах і зумовлені потребою підготовки висококваліфікованого фахівця; умовами й вимогами ступеневої системи освіти; наявністю циклів гуманітарних та соціально-економічних, фундаментальних і професійно-зорієнтованих дисциплін, практичного навчання; пріоритетною роллю професійно-зорієнтованих дисциплін у системі навчальних курсів і спецкурсів; професійною спрямованістю соціально-економічних та природничо-математичних дисциплін; поділом змісту професійної освіти на теоретичну і практичну підготовки; необхідністю узгодженої взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу тощо. Обґрунтовано і розроблено структурно-логічну схему змісту підготовки фахівців професійного спрямування “Харчова технологія та інженерія” в економічних коледжах. Хімічні та технологічні дисципліни, цикл практичного навчання є структурними ланками змісту підготовки фахівців. Хімічні дисципліни у комплексі з іншими природничими предметами, забезпечуючи загальнонаукову підготовку, необхідну базу знань, умінь, навичок для засвоєння предметів спеціалізації, визначають відповідний рівень фундаменталізації змісту підготовки фахівців з вищою освітою. Професіоналізацію, належний рівень фахової теоретичної та практичної підготовки забезпечують предмети спеціалізації (технологічні дисципліни, цикл практичного навчання). 3. На підставі системного аналізу навчальних планів, програм, підручників, посібників з хімічних та технологічних дисциплін теоретично обґрунтовано і розроблено модель педагогічної технології реалізації міжпредметних зв’язків, визначено організаційні засади, запропоновано методику її впровадження у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації. Педагогічна технологія реалізації міжпредметних зв’язків – це така організація взаємозв’язаного навчання, яка поєднує диференціаційні та інтеграційні процеси під час вивчення окремих дисциплін і забезпечує формування цілісної системи знань, умінь, навичок, значущих якостей особистості, необхідних фахівцю для виконання функціональних обов’язків у його професійній діяльності. Ефективність її впровадження у практику вищих закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації забезпечують: організаційні принципи (визначення напрямків взаємозв’язків між дисциплінами; відображення міжпредметних зв’язків у анотаціях до навчальних планів, у змісті робочих програм, тематичне та хронологічне узгодження навчальних програм з різних дисциплін; відображення міжпредметних зв’язків у навчальній літературі; створення відповідного методичного забезпечення міжпредметних зв’язків; прогнозування, фіксація та моделювання міжпредметних зв’язків; координація взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу); умови (дотримання певних вимог щодо встановлення міжпредметних зв’язків; реалізація принципу професійної спрямованості навчального процесу під час вивчення хімічних дисциплін; формування міжпредметних знань, умінь, навичок; визначення шляхів і методів реалізації міжпредметних зв’язків). Визначальна роль у впровадженні запропонованої педагогічної технології належить суб’єктам навчально-виховного процесу. Їх дії щодо реалізації міжпредметних зв’язків під час вивчення різних дисциплін мають координуватися, кооперуватися на всіх рівнях. Розкрито можливості такої синергетичної взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу. Впровадження педагогічної технології реалізації міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі будується на основі: модульної системи навчання, багаторівневого структурування змісту навчального матеріалу; методичних концепцій лекційно-семінарського курсу, лабораторно-практичних занять, розроблених з урахуванням широкого спектру різнорівневих міжпредметних зв’язків хімічних та технологічних дисциплін і циклу практичного навчання, принципу професійної спрямованості у вивченні хімічних дисциплін; інтегрування з іншими сучасними технологіями (ігрового, програмованого, проблемного навчання, комп’ютеризації навчального процесу); використання різних форм і методів організації самостійної роботи студентів (зокрема, науково-пошукової роботи в рамках міжпредметного гуртка); розробки відповідного навчально-методичного забезпечення (методичних вказівок, опорних конспектів лекцій, фондових лекцій, навчально-методичних посібників, комп’ютерних навчально-контролюючих програм, пакетів тестового контролю знань, комплексних контрольних завдань тощо). 4. Ефективність педагогічної технології реалізації міжпредметних зв’язків перевірено експериментально на прикладі вивчення органічної хімії й біохімії шляхом упровадження у навчально-виховний процес економічних технікумів і коледжів, які здійснюють підготовку технологів харчових виробництв. Дослідження ефективності запропонованої технології здійснено методом вибіркового спостереження за допомогою параметричних методів перевірки статистичних гіпотез із використанням комп’ютерної техніки. На основі педагогічного експерименту підтверджено гіпотезу дослідження, розроблено методичні рекомендації щодо впровадження педагогічної технології реалізації міжпредметних зв’язків у практику вищих економічних закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації. Проведене дисертаційне дослідження проблеми міжпредметних зв’язків показало, що найважливіші труднощі, які виникали під час упровадження запропонованої технології навчання у вищих економічних закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації, зумовлені: непідготовленістю педагогів та майстрів виробничого навчання до організації взаємозв’язаного навчання на міжпредметній основі; недостатньою реалізацією принципу професійної спрямованості під час вивчення хімічних дисциплін; неузгодженістю роботи відповідних кафедр (чи циклових комісій) щодо прогнозування, фіксації та моделювання міжпредметних зв’язків під час вивчення дисциплін, що належать до різних циклів; недостатністю методичного забезпечення для реалізації міжпредметних зв’язків під час вивчення хіміко-технологічних дисциплін; непідготовленістю студентів до взаємозв’язаного вивчення різних навчальних дисциплін тощо. Їх аналіз дозволяє запропонувати напрями розвитку і аспекти подальших досліджень цієї проблеми: зміст і методика психолого-педагогічної підготовки викладачів, майстрів виробничого навчання до реалізації міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі у вищих закладах педагогічної освіти; професійна спрямованість міжпредметних зв’язків під час вивчення хімічних дисциплін у вищих економічних закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації. | 