У дисертації вперше в українській політичній науці розроблено і реалізовано концепцію комплексного аналізу динаміки розвитку міжнаціональних відносин у період розпаду СРСР, суть якої полягає у виокремленні та систематизації принципів, тенденцій, критеріїв меж вичерпаності існуючої моделі радянського федералізму, комплексу суперечностей, що призвели до розпаду світової наддержави, та соціально-політичні і правові наслідки цього процесу. Комплекс методів та пізнавальних інструментів різних галузей гуманітарних знань, які були використані під час досягнення поставленої мети і розв’язання завдань роботи, дав змогу одержати нові наукові результати, що узагальнені в таких положеннях: — обґрунтовано теоретико-методологічні засади міждисциплінарного дослідження міжнаціональних відносин у багатонаціональній державі, основу яких склали економічні, соціальні, політичні, культурні, психологічні фактори, що в різних поєднаннях та артикуляціях по-різному репрезентують історичні моделі етапів розвитку багатонаціональної радянської федерації; — виявлено та системно досліджено основні причини, що вплинули на загострення внутрішніх суперечностей та призвели до розпаду світової наддержави: криза в соціально-економічній сфері країни та неспроможність її подолання в інтересах союзних республік традиційними компартійними методами; конфронтаційна позиція партійно-державного керівництва; падіння авторитету КПРС і посилення впливу національно-патріотичних сил у союзних республіках; ігнорування партійним і державним керівництвом СРСР нових процесів у національній сфері; ліквідація партійної монополії в ЗМІ та викриття антинародної політики КПРС; суперечності між союзним і російським керівництвом у питаннях реформування СРСР; — визначено динаміку розвитку національних відносин у СРСР, яка полягає в постійно наростаючій тенденції розриву цільового партійно-державного регулювання міжнаціональних відносин та культурно-етнічних змін саморегулюючих засад збереження та розвитку національних утворень. Це дало змогу спростувати упередженість і суб’єктивний підхід, що простежується в працях дослідників пострадянського періоду, насамперед учених з Російської Федерації, які намагаються трактувати процес розпаду СРСР як цілеспрямований, інспірований розвал; — охарактеризовано критерії вичерпаності радянської моделі федералізму: компартійна монополія при декларуванні національно-територіального принципу побудови СРСР, формальне визнання права на самовизначення, посилення унітаризму як тенденції, винятковість реального становища РРФСР і російської нації, форсоване формування нової історичної спільноти на російській основі — радянського народу, узурпація панівного становища серед країн-союзників; — констатовано, що розпад СРСР на національні держави в межах союзних республік підтвердив переваги, прагнення до самостійного національного розвитку як тенденцію в глобальному масштабі на противагу задекларованій тенденції до злиття націй у процесі утвердження радянської моделі соціалізму; — запропоновано визначення нації як людської спільноти на одній території, об’єднаної усвідомленням спільності походження, спільною урбанізованою культурою та інформаційним зв’язком, яка прагне до захисту своєї самобутності у державних формах існування; — здійснено порівняльний аналіз суті культурно-етнічного розуміння нації та її політичного сенсу; — теоретично осмислено генезу перетворення багатонаціонального СРСР у низку національних держав. Охарактеризовано особливості радянської федерації, виявлено наслідки підміни федералістичних засад побудови Союзу РСР як багатонаціональної держави централістичним унітаризмом, показано суперечності між теоретичними підходами і суспільною практикою; — спростовано офіційну тезу про рівноваги та розв’язання національного питання в СРСР. Адже, як доведено в дисертації, в основі розвитку національних відносин неповноцінно спрацював принцип поліекранності та синхронності поступу, що, своєю чергою, давало змогу фундаменталізації місця та ролі однієї з націй (як правило, російської). Комплексний аналіз міжнаціональних відносин у СРСР на державно-правовому рівні охоплює відносини різних масштабів: між союзним центром і союзними республіками; між союзними республіками та автономними національними утвореннями на їхніх територіях; між союзними республіками та автономними утвореннями і національними групами, які не мають державних (союзно-республіканських і автономних) форм, що спростовує офіційну тезу про їх рівноправність і розв’язання національного питання в багатонаціональній державі; — наголошено, що критичне осмислення міжнаціональних відносин у період розпаду СРСР на незалежні держави спонукає до опрацювання та обґрунтування сучасної державної стратегії суспільно-політичного та національного розвитку України, спрямованої на становлення української політичної нації за умов утвердження громадянського суспільства. |