У висновках викладено загальні підсумки дисертаційного дослідження: 1. Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних спорів є достатньо ефективним в регулюванні міжнародних спорів та відповідає складним реаліям сьогодення і активізації участі в міжнародних економічних відносинах суб’єктів різної системної приналежності. Процедура вирішення спорів в МЦВІС є доволі гнучкою і дозволяє, зберігаючи автономність сторін в спорі, традиційно притаманній міждержавним арбітражам, в сфері виконання арбітражних рішень запозичувати риси комерційних арбітражів, що в значній мірі сприяє її ефективності. В цілому проведене дисертаційне дослідження дає підґрунтя стверджувати, що міжнародний змішаний арбітраж є важливим та авторитетним міжнародним органом, створеним на основі та відповідно з принципами сучасного міжнародного права. Звернення до його послуг відповідає економічним інтересам України та її стратегічній меті інтеграції в загальносвітове правове поле. 2. Міжнародний арбітраж, будучи стародавнім інститутом міжнародного права, цілком зберігає своє значення і тепер. Вважаємо за доцільне розробку нового багатостороннього міжнародно-правового документа, очевидно, під егідою ООН, що компенсує існуючі недоліки в арбітражній теорії і практиці. Таким міжнародно-правовим документом міг би стати загальний договір про мирне вирішення міжнародних спорів. Необхідність прийняття подібного договору неодноразово підкреслювалася вченими юристами-міжнародниками. В основу арбітражних норм нового багатостороннього документа по мирному вирішенню спорів міг би бути покладений проект Конвенції по арбітражній процедурі, підготовлений Комісією міжнародного права ООН. 3. Розподіл спорів на юридичні і політичні, як закріплюється в Загальному акті про мирне вирішення міжнародних спорів 1928 року, переглянутому Генеральною Асамблеєю ООН в 1949 році і ряді інших міжнародно-правових документах, повинен бути визнаний штучним. У доктрині міжнародного права відсутні чіткі критерії для проведення такого розмежування. Д.Б. Левін справедливо відзначав, що в дійсності міжнародні спори можуть розрізнятися тим, що в одних з них у більшій мірі переважають юридичні, а в інших – політичні моменти. Застосування принципу ex aequo et bono, що є частиною міжнародного права, дозволяє вирішувати будь-які спори в міжнародно-правовому контексті. 4. Загальноприйнятого визначення міжнародного змішаного арбітражу в науці не існує. Зазвичай його називають арбітраж між державою та іноземним інвестором. З огляду на це прийнятним для практичних цілей науки автор дисертації вважає наступне його визначення: міжнародний змішаний арбітраж – це арбітраж, призначений для врегулювання спорів між державами та фізичними (або юридичними) особами у зв’язку з розбіжностями, що виникають в процесі їх інвестиційної діяльності. 5. За останні роки бажання країн залучити та захистити іноземні інвестиції і створити необхідні умови для вирішення інвестиційних спорів призвели до зростання багато- та двосторонніх договорів. Це в свою чергу призвело до збільшення інвестиційних спорів, що вирішуються як в рамках МЦВІС, так і в інших арбітражних трибуналах. Тобто ця система постійно еволюціонує та розвивається. Останні рішення Трибуналів МЦВІС свідчать, можливо, про те, що система набирає врівноваженого і стримуючого характеру. Однак, на думку автора, не треба виключати можливість того, що інвестори будуть подавати позови з вимогою компенсації кожен раз, коли акти Уряду будуть загрожувати прибутковості комерційних інтересів інвесторів. Отже, Кабінет Міністрів України повинен бути дуже розсудливим при укладанні міжнародних інвестиційних угод через складність та заплутаність їх змісту. Він також повинен відслідковувати спори, що можуть призвести до судового процесу. 6. Створення та функціонування міжнародного змішаного арбітражного суду суттєво вплинуло на розвиток нових інститутів, на розвиток методології дослідження, а саме зросло значення системного підходу, також зросло значення нових категорій, таких як комплексні системи міжнародного приватного та публічного права. 7. Правовий аналіз практики декількох десятиліть діяльності змішаних арбітражів переконливо підтверджує сучасну тенденцію зближення та взаємопроникнення міжнародного публічного та приватного права. Стосовно методології дослідження проблем змішаного арбітражу – це передбачає залучення до таких досліджень матеріалів як міжнародного публічного, так і міжнародного приватного права, беручи до уваги зокрема зближення, що реально має місце, або навіть поєднання предмета регулювання, кола учасників правовідносин, методів та форм регламентації. 8. Розглянуті в дисертації специфічні особливості компетентних органів з вирішення інвестиційних спорів дозволили встановити існування суттєвих процедурно-процесуальних форм розгляду спорів, від застосування яких може залежати зміст прийнятих рішень. Це висуває важливе завдання, приділяти великої уваги цим особливостям при виборі органу розгляду спору. 9. Незважаючи на критику закритості арбітражного процесу, що має місце в останні роки, конфіденційність все ще вважається багатьма учасниками процесу важливою і навіть основною рисою міжнародного комерційного арбітражу. В той же час високий рівень конфіденційності, який повинен бути забезпечений в арбітражах між приватними сторонами, дуже часто буде недоречним, де участь бере публічний актор. В роботі пропонуються наступні підходи до вирішення проблем конфіденційності в міжнародному змішаному арбітражі. По-перше, приватна інформація, яка відповідає вимогам терміну “інформація, що не розповсюджується” згідно з статтею 39 ТРІПс не може бути розповсюджена з причини публічного інтересу. По-друге, інформація, що не відповідає вимогам ТРІПс та знаходиться в сфері публічного інтересу, повинна бути розкритою за умови, що така інформація представляє інтерес через опору на публічне право та політику. Розкриття інформації з цієї причини задовольняє вимогу прозорого управління, а також узгоджується з договірними обов’язками більшості країн, що гарантують участь громадськості в політичному процесі. 10. Проблеми конфіденційності, що вирішуються судами, трибуналами і спеціалістами в сфері міжнародного права, передбачають необхідність відповідного розвитку національної правової думки та законодавчої практики. Це включає необхідність удосконалення поняття „законний публічний інтерес”, реально досяжного зниження впливу публічного інтересу на конфіденційність в арбітражі, не допускаючи втрати практичної цінності міжнародного змішаного арбітражу. 11. Вважаємо доцільним створення апеляційного механізму для розгляду рішень арбітражних трибуналів як в рамках МЦВІС, так і поза ним, що призведе до зростання ефективності системи вирішення спорів між державою та іноземним інвестором та підвищення якості арбітражних рішень. 12. В законодавстві України та її інвестиційній політиці все ще простежуються риси, що характеризують її економіку, як економіку перехідного етапу. Практично це виражається в гальмуванні інвестиційних процесів. Ця практика розглядається правовою спільнотою як непряма експропріація приватної власності. В цих умовах представляється необхідним більш реалістичний та обґрунтований підхід до вирішення питань інвестиційної політики, таких як надання або відзив ліцензій. 13. Негативний вплив на інвестиційну діяльність України справляють нестабільність її інвестиційного законодавства і відсутність закону, який би його систематизував. Відповідно в дисертації обґрунтовується доцільність прийняття спеціального комплексного закону (типу інвестиційного кодексу). 14. Поява міжнародних арбітражних позовів щодо відмови у правосудді проти України повинно стати для українських суддів сигналом про те, що вони існують не в замкнутій національній системі. Їх дії можуть стати підґрунтям для міжнародно-правової відповідальності держави. Пропонується ввести в законодавство положення, яке встановить відповідальність органів управління за неадекватні дії, наслідком яких відповідно до положень міжнародного публічного та приватного права може стати виникнення серйозної матеріальної шкоди державі в цілому. | 