Еволюція цивілізації у ХХ сторіччі, її постіндустріальний вектор переконливо підтвердили, що головним чинником сталого економічного розвитку можуть бути лише зростання інтелектуального потенціалу нації та науково-технічні інновації, застосування яких суттєво змінює обсяги та якість виробництва і споживання. Такому вивченню присвячена ця дисертаційна робота. Як витікає з здійсненого нами дослідження, в умовах інтернаціоналізації господарського життя роль процесів, пов’язаних з міжнародним науково-технічним трансфером, набуває все більш вагомого значення. Це пов’язано з рядом причин, серед яких основними є: прискорення темпів розвитку науково-технічного прогресу і перетворення науки у безпосередню виробничу силу; посилення нерівномірності розвитку економіки окремих країн і, як наслідок цього, неоднаковий рівень розвитку науки і техніки у різних країнах; зацікавленість окремих країн, які не володіють достатніми коштами для здійснення НДДКР, в забезпечені більш високих темпів економічного розвитку за рахунок сучасних передових досягнень інших країн. Аналізуючи розвиток міжнародного науково-технічного трансферу в сучасних умовах, слід відзначити, що спостерігається зосередження передової техніки і технології у невеликій групі промислово розвинених країн, котрі щорічно витрачають значні кошти на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, досягаючи таким шляхом значних прибутків і міцних позицій на міжнародних ринках. Слід також відзначити, що подальше розширення і поглиблення міжнародного поділу праці неодмінно приведе до збільшення темпів розвитку науково-технічного співробітництва, оскільки в умовах НТР окремі фірми щораз більше спеціалізуються в певних пріоритетних галузях науки і техніки. Великомасштабність і комплексність завдань, які повстають перед наукою і технікою на сучасному етапі, спонукають великі фірми поєднувати свої спільні зусилля в досягненні визначеної цілі. У зв’язку з цим об’єктивно необхідним є розвиток міжнародного трансферу результатів науково-технічних розробок, який перетворився в специфічну форму міжнародних економічних відносин. Як засвідчує практика, розподіл і поглиблення наукових досліджень і розробок потребують значних фінансових витрат, наявності сучасного дорогого обладнання, матеріалів, а також великих резервів висококваліфікованих спеціалістів, які можуть здійснювати наукові дослідження. Тому жодна з країн, навіть найбільша за розмірами і наявністю відповідних ресурсів, або монополія, яка володіє значними фінансовими можливостями і людськими ресурсами, не має можливостей одночасно здійснювати наукові дослідження на всіх напрямах науки з достатньою повнотою і глибиною. Це спонукає їх брати участь у міжнародному науково-технічному поділі праці. Збільшення кількості сфер і напрямів технічних знань, посилення міжнародної спеціалізації в сфері наукових досліджень потребують обміну між країнами, основу якого складає торгівля науково-технічними продуктами з притаманними їм формами. Аналізуючи розвиток міжнародного науково-технічного трансферу, автор надає широку класифікацію багаточисельних сучасних форм його прояву. В роботі приділено значну увагу тим формам, які впродовж останніх років значно прискорили темпи свого розвитку. Це такі форми як: лізинг, франчайзінг, ліцензійна торгівля, інжиніринг. Водночас наведені об’єктивні причини і наслідки цього розвитку. Важливу роль в організації взаємних зв’язків в рамках інноваційного циклу відіграють відносини власності. Тому, оскільки винахід, ноу-хау, інноваційна ідея, інноваційний проект є продуктами інтелектуальної праці, складаються специфічні відносини з приводу використання інтелектуальної власності. Держава, в силу свого особливого положення – можливості законотворчості, значної частки власності в господарстві країни – спричиняється через свої інституції до значного впливу на науково-технічний розвиток країни. Її науково-технічна політика – це комплекс заходів, спрямованих на розвиток та експлуатацію національної науково-технічної системи в інтересах держави. За нових умов, які сформувалися у світовій економіці під впливом сучасного етапу НТР, прискорення науково-технічного прогресу є найпріоритетнішою проблемою для будь-якої, в тому числі індустріальної, держави, якщо вона намагається навіть не зміцнити, а принаймі зберегти свої позиції у світі. Аналізуючи регулюючу функцію державної політики, приходимо до висновку, що стимулювання НТП реалізується з такими напрямами: по-перше, розробка обґрунтованого прогнозу науково-технічного розвитку на національному і, по можливості, на глобальному рівнях, який зміг би лягти в основу формування національної стратегії розвитку; по-друге, визначення пріоритетних сфер розвитку НТП, забезпечення високого ступеня інтегрованості приватної та державної діяльності в сфері НДДКР. З наявних вітчизняних і зарубіжних оцінок доходимо висновку, що в Україні існують всі необхідні передумови для ширшого залучення національного експортного науково-технічного потенціалу країни в систему міжнародних науково-технічних відносин. Наша держава має вагомі об’єктивні передумови формування інноваційної стратегії довгострокового економічного розвитку. Це, зокрема, наявність висококваліфікованих трудових ресурсів, широкої мережі навчальних закладів, наукових та науково-технічних установ. За рівнем підготовки науково-технічних кадрів та фахівців вищої кваліфікації Україна належить до провідних держав світу. З вивчення практичного досвіду зарубіжних країн доходимо висновку, що найефективнішою організаційною формою поєднання окремих ланок ланцюга “наука-виробництво” і максимального використання на цій основі потенційних можливостей національного науково-технічного потенціалу – є міжгалузеві науково-технічні комплекси (МНТК). Подібні комплекси, а також нині створювані в Україні різноманітні прототипи підприємств венчурного бізнесу, інші високомобільні форми органічного взаємозв’язку науки і виробництва можуть бути в перспективі безпосередньо адаптовані до різних сучасних форм наукового-технічного співробітництва країн світу без будь яких суттєвих ускладнень. Однак розраховувати на можливість перетворення України в рівноправного науково-технічного партнера найрозвинутіших країн світу в найближчі роки було б передчасно.
У цілому ж слід зазначити, що стимулювання активної творчої праці науковців та інженерно-технічних працівників, активізація інноваційної діяльності державних, колективних та приватних структур, початок конверсії військового виробництва в перспективі створюють необхідні умови для більшої відкритості науково-технічного потенціалу України новітнім світовим процесам у цій галузі людської діяльності і в кінцевому підсумку сприятимуть ширшому включенню нашої країни в систему міжнародних науково-технічних і світогосподарських відносин. Все це підтверджує обґрунтованість стратегічного вибору інноваційного шляху розвитку нашої країни. Основою цього стратегічного курсу, його визначальним пріоритетам мають стати розробка та реалізація державної політики, спрямованої на структурну перебудову промисловості та розвиток інноваційної моделі економічного зростання, утвердження України як високотехнологічної держави. Основні положення, теоретичні та практичні висновки дисертації відбивають такі публікації, які розміщені в наукових журналах і виданнях та відповідають переліку наукових фахових видань України, затверджених ВАК України: Чоботюк О. Міжнародний науково-технічний трансфер: стан та проблеми розвитку // Вісник Київського університету. Економіка. – Вип. 42.: – 2000 – С. 53-55. Чоботюк О. Державне регулювання міжнародної ліцензійної діяльності // Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Зб. наук. праць. – Вип. 27.: – 2000 – С. 191-198. Чоботюк О. Ліцензійна торгівля як головна форма міжнародного науково-технічного обміну // Вісник Київського університету. Економіка. – Вип. 48.: – 2001 – С. 79-82. Чоботюк О. Міжнародний ринок науково-технічної продукції, його сутність та основні функції // Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Зб. наук. праць. – Вип. 29.: – 2001 – С. 209-213.
Інші видання Внешнеэкономическая деятельность: учебное пособие. Авторский коллектив под ред. д.э.н., профессора Румянцева А.П. - Симферополь, издательство «Таврида» 1999, - 222 с. Рус. (Глава 6. Формы внешнеторговой деятельности. – С. 74-91). Международная зкономика: учебное пособие. Авторский коллектив под ред. д.э.н., профессора Румянцева А.П. - Симферополь, издательство «Таврида» 1999. – 194 с. Рус. (Глава 13. ТНК в международной экономике. С. 143-165). Международный бизнес: учебное пособие. Авторский коллектив под ред. д.э.н., профессора Румянцева А.П. - Симферополь, 1999, издательство «Таврида», - 174 с. (Глава 5. Международный научно-технический обмен. С. 72-86.). Чоботюк О. Міжнародний ринок інтелектуальної власності // Міжнародна економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку. Матеріали першої Національної міжвузівської наук.-практ. конф. – Сімферополь, Таврида, 2000. – С. 319-321. Чоботюк О. Форми і тенденції розвитку міжнародного науково-технічного обміну. // Современные тенденции и приоритеты развития переходной экономики. Материалы Всеукраинской межвузовской науч. - практ. конф. – Симферополь, КАПКС, 2000. – С. 238-240. Чоботюк О. Міжнародний обмін технологіями і його роль в економічному розвитку країни. // Украина в 2000 году: Трансформация в рыночную экономику. Материалы Всеукраинской межвузовской науч. - практ. конф. – Симферополь, КАПКС, 2000. – С.75-77. Чоботюк О. Роль державних органів у регулюванні ліцензійної діяльності в Україні. // Региональная экономика и механизмы управления ее развитием. Материалы Всеукраинской межвузовской науч.-практ. конф. – Симферополь, 2001. – С. 182-185.
|
