В результаті проведеного в дисертації дослідження загальних особливостей регіональної політики в умовах глобалізації та сучасних задач національного економічного регулювання, міжнародного досвіду регіональної економічної політики, можливостей його адаптації в умовах макроекономічного регулювання й комерційної діяльності України, можна висловити наступні висновки. 1. Сучасні світові особливості та тенденції регіональної політики визначаються складним комплексом факторів, серед яких провідну роль відіграють дві принципові складові: це – взаємно пов'язані тенденції глобалізації і регіоналізації як сучасних виявів інтернаціоналізації, а також прискорення технологічного прогресу, яке відбувається завдяки розвитку інформатизаційних технологій та систем комунікації. 2. На відміну від глобалізації, процеси регіоналізації краще відображають інтереси усіх учасників інтеграційного механізму, але справа підключення до нього потребує структурних реформ, адаптації до міжнародних соціально-економічних механізмів. 3. Розвиток інформатизаційних технологій та систем комунікації постає важливим атрибутом, фактором та навіть змістом сучасного глобального розвитку. Саме НТП, його прискорення та перехід у нову якість завдяки новітнім явищам інформатизації усіх аспектів соціально-економічного життя зумовлює сучасне вираження сутності процесів глобалізації та регіоналізації в сучасному світі, до створення великих, уніфікованих економічних просторів, до ще більш вираженого ефекту зростання економії на масштабах виробництва, але й утворення й відносно замкнутих торгово-економічних блоків. 4. Ключовими напрямками ефективної регіональної інтеграції України у міжнародний конкурентний простір є радикальне поглиблення інтеграційних процесів в рамках СНД із пріоритетною спрямованістю на реалізацію проектів у науково-технічній та інноваційній сфері, використовуючи фактор однопорядковості та типологічної близькості соціально-економічних систем країн Співдружності; здійснення реальних кроків, а також посилення переговорного тиску та необхідної структурної адаптації з метою поглиблення взаємодії в межах загальноєвропейського економічного простору, з максимально можливим підключенням вітчизняного науково-технічного, технологічного потенціалу; реалізація галузевих та міжгалузевих проектів, спільних коопераційних програм. 5. Регіони національних держав постають дедалі більш активними та впливовими учасниками міжнародного економічного життя. Регіон, який інтегрує потенціали комерційних та регулятивних учасників соціально-економічного життя, може підтримувати коопераційні контакти із регіонами інших країн, іншими країнами та міжнародними організаціями, окремими фірмами та корпораціями. 6. Регіональна влада має нести значно більшу відповідальність за інтеграційні процеси, за забезпечення належної участі відповідних регіонів в інтернаціоналізованому науково-технічному процесі, за підготовку місцевого кадрового потенціалу, в регулюванні та оптимізації стану ринків праці. Це означає часткове переміщення регулятивної ваги з центрального на регіональний, місцевий рівні управління та регулювання інтернаціоналізованою економікою регіонів. 7. Найбільш розвинутою формою міжнародної міжрегіональної, субрегіональної взаємодії є єврорегіони. Хоча спроби створити аналогічну глибоку інтеграційну та алгоритмізовану форму субрегіональної інтеграції здійснювалися й в інших частинах світу – зусиллями блоку АСЕАН, НАФТА та ін., саме в єврорегіонах найбільш послідовно та комплексно реалізується місцевий науково-технічний, кадровий потенціал, віднаходять впровадження перспективні інноваційні, венчурні проекти, реалізуються підходи, які „випадають” з поля уваги центральних (федеральних) органів влади, керівництва ЄС в цілому. 8. Формування ринкової економічної моделі в транзитивній економіці України пов'язано із децентралізацією процесу прийняття рішень, із створенням системи передач управлінських імпульсів, технологічних новацій через мережу регіональних органів влади, субрегіональних адміністративно-територіальних одиниць. Ефективне вирішення цього завдання функціонально пов'язано із розвитком науково-культурного потенціалу областей, становленням інтелектомістких відтворювальних циклів і адресною підтримкою відповідної соціальної сфери, зокрема освіти, науки, охорони здоров'я, соціального страхування. Інституційними формами реалізації даного спектру задач можуть бути діяльність місцевих органів влади, зокрема шляхом оптимізації нормативно-правової бази, а також регіональних ТПП. 9. Важливим компонентом інтеграційної моделі України, інструментом посилення участі в процесах загальноєвропейського будівництва є розвиток єврорегіонів як специфічної форми прикордонного співробітництва. Єврорегіональна форма співробітництва пов'язана з використанням фактору близькості географічного розташування, наявністю спільних цілей інтеграційного розвитку, компліментарністю соціально-економічних систем, історико-культурною спорідненістю регіонів прилеглих країн та народів, історичними традиціями співробітництва. 10. Міжнародна практика регіональної політики в сфері науково-технічної, інноваційної, інформаційної діяльності свідчить про те, що органічними організаційно-управлінськими завданнями для регіональної влади є: координація управлінських стратегій всіх учасників науково-технічної, інноваційної діяльності; участь у створенні, впровадженні та удосконаленні механізмів реалізації державної інноваційної політики; участь у встановленні, а також корегування і координація цілей державної інноваційної політики; забезпечення контролю за проходженням інноваційних процесів; стратегічне прогнозування. 11. Інноваційна політика регіонів постає інтегральним елементом загальної інноваційної, науково-технічної стратегії розвитку держави, а також формою міжнародного економічного співробітництва. Важливим наслідком реалізації міжнародних інноваційних проектів є піднесення загальної конкурентоспроможності регіону, покращення параметрів його соціально-економічного розвитку. На рівні регіональної влади можна забезпечувати ефективну взаємодію в інноваційній сфері як з представниками великого бізнесу, міжнародними корпораціями, так і з малим та середнім бізнесом з метою впровадження новітніх технологічних досягнень та реалізації прикладних проектів на практиці. |
