У висновках автор формулює найбільш суттєві результати та положення дисертаційного дослідження, наводить теоретичні узагальнення й нове вирішення наукової проблематики, пов’язаної МВ режимом, серед них: 1. В сучасних умовах розвитку міжнародних відносин право міжнародних водотоків ненавігаційного використання є нормативним комплексом, що характеризується специфічним колом урегульованих міжнародних відносин по розподілу, охороні й використанню МВ, власною структурою, наявністю спеціальних галузевих принципів та інститутів, своєрідністю джерел і засобів їхнього створення. 2. Переважними джерелами права міжнародних водотоків є: низка загально-правових принципів; норми міжнародного звичаєвого права; практика таких як США федеративних держава; норми двосторонніх, субрегіональних та регіональних міжнародних договорів; акти “м'яке право” – рішення міжнародних організацій; рекомендації міжнародних форумів в процесі розробки державами регіональних водних басейнів щодо національних правил; рішення та консультативні висновки міжнародних арбітражних судів та Міжнародного Суду ООН. 3. Основу сучасного міжнародно-правового режиму міжнародних водотоків ненавігаційного використання становлять загальні конвенційні принципи справедливого та розумного використання МВ, неспричинення шкоди та інформування всіх зацікавлених держав щодо заходів, які впливають на статус МВ; спеціальні принципи: прийняття запобіжних заходів, “забруднювач сплачує”, стійкого керування міжнародними водотоками; участі громадськості в процесі прийняття рішень щодо діяльності, яка заподіює шкоду міжнародним водотокам. 4. Основними чинниками, що перешкоджають ефективному міжнародному-правовому врегулюванню міжнародних водотоків Близького Сходу, є відсутність у чинних договорах кількісних та якісних критеріїв розподілу водних квот сторін, принципу врахування інтересів інших користувачів, крім сторін договору; обумовленість водних угод результатами політичного врегулювання палестино-ізраїльської проблеми. 5. Матеріальною основою майбутньої угоди на Близькому Сході про розподіл поверхневих водних ресурсів можуть стати, за умовою їх відповідної редакції, положення Плану Джонсона, в якому враховуються фактори гідрологічних і географічних особливостей країн басейнів річок Йордан та Ярмук та інші критерії справедливого розподілу квот на Близькому Сході. 6. Юридичною основою майбутньої близькосхідної угоди про спільне керування регіональними підземними водами може бути модель правового регулювання, розроблена в рамках міжнародних неурядових організацій, а також регламентація, запропонована у Мирному Договорі між Йорданією та Ізраїлем 1994 р. | 