Анотація до роботи:

Кохан Г.Л. Міжнародно-правове співробітництво в боротьбі з рабством і работоргівлею. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. –Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків. – 2002.

Дисертація присвячена дослідженню становлення в міжнародному праві заборони рабства та работоргівлі, а також інститутів, що схожі на рабство. Досліджується історія інституту заборони рабства, етапи його становлення. Окрема увага приділена аналізу тлумачення терміну “рабство” та його співвідношення з поняттям підневільного стану. В роботі вивчена практика міжнародних регіональних органів щодо заборони рабства, перш за все рішення Європейського суду з прав людини. У дисертації розглянуто міжнародно-правові та національно-правові засоби імплементації міжнародно-правових норм про заборону рабства і работоргівлі, а також особливості такої імплементації.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в наступному:

1. В правовій і в філософській думці ідея особистої свободи і недоторканості з’явилася ще в працях стародавніх грецьких та римських філософів і знаходиться в основі права особи не бути об’єктом рабства і работоргівлі. Але тривалий час філософська, політична та правова думка не піднімалася до осмислювання такої залежності.

1. Злочинність работоргівлі спочатку (принаймні до 30-х років ХХ ст.) формувалася як міжнародно-правовий звичай. Конвенційна заборони рабства і работоргівлі незалежно від раси, статі, походження людини, яка опинилася в підневільному стані, починається з набуття чинності Конвенцією про рабство (1926 р.) і зараз спирається майже на 20 міжнародних договорів. Конвенційна заборона у поєднанні з звичаєвою забороною рабства і работоргівля надають мо-жливість стверджувати, що це загальновизнана імперативна міжнародно-правова норма.

3. В міжнародному праві склалася система загальновизнаних норм, які містяться в універсальних і регіональних міжнародних договорах та встановлюють заборону будь-якого здійснення атрибутів права власності відносно людини.

4. Міжнародно-правова заборона рабства виходить за рамки простої заборони деякої форми відносин, які можуть виникати в людському суспільстві. Проголошення протиправності тримання в рабстві та работоргівлі забороняє, тим самим, будь який засіб виробництва, заснований на використанні підневільної праці або зв’язаний з нею.

5. Термін “рабство” залишається найбільш ємним для характеристики цього соціального явища, і тому він є родовим відносно понять “торгівля людьми”, “торгівля неграми-невільниками”, “інститути, схожі на рабство”, “звичаї, схожі на рабство”, “експлуатація проституції третіми особами”. В сучасному розумінні “рабство” не обов’язково пов’язане з експлуатацією праці та позбавленням волі, а може існувати як залежність, що виникає в наслідок традицій, культури, релігії, тощо.

6. Аналіз практики застосування міжнародними судовими органами норм про заборону рабства та норм про заборону примусової або обов’язкової праці доводить, що примусова або обов’язкова праця не може бути ототожнена з рабством або з підневільним станом.

7. В Україні не завершено національну імплементацію міжнародно-правових норм про заборону рабства і работоргівлі. Національна імплементація міжнародно-правових норм про заборону рабства і работоргівлі повинна відбуватися на підставі міжнародно-правових зобов’язань України та з урахуванням термінології, яка в них застосовується.

8. Національна імплементація норм про заборону інститутів та звичаїв, схожих на рабство має специфіку: а) небезпеку представляють не з окремі випадки, а звичаї, які існують в культурі, релігіях і можуть сприйматися суспільством як норма; б) заборона тримати у рабстві та заборона работоргівлі знаходяться одночасно як в галузі кримінально-правового регулювання, так і в сфері правового захисту прав людини; в) різноманітність проявів рабства; г) існування значної кількості міжнародно-правових договорів, які спрямовані на заборону рабства.

9. Неефективність міжнародних організаційно-правових конвенційних механізмів контролю в сфері боротьби з рабством закладено в тексти відповідних міжнародних договорів. Пропонується укласти до Додаткової конвенції про скасування рабства, работоргівлі і інститутів і звичаїв, схожих на рабство та до Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і експлуатацією проституції третіми особами додаткові протоколи про створення контролюючого органу з квазі-судовими функціями.

10. З урахуванням відсутності універсальної міжнародно-правової норми про єкстрадицію в сфері боротьби з рабством пропонується укласти протокол про правову допомогу, зокрема про екстрадицію, до Додаткової конвенції про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, схожих на рабство з тим, щоб спростити міждержавне співробітництво в цій сфері. Альтернативою до такого протоколу може бути передбачена в законодавстві “неповна екстрадиція”. Також пропонується включити работоргівлю до проекту міжнародної конвенції ООН про боротьбу з організованою злочинністю як такого злочину, який в переважній більшості скоюється групою.

Публікації автора:

1. Кохан Г.Л. Міжнародно-правове регулювання в галузі боротьби з перевезенням рабів по морю і актами работоргівлі //Вісник Львівського університету. – 2000. – Вип.2. – С.401-405.

2. Кохан Г.Л. Становлення міжнародно-правового співробітництва в боротьбі з рабством і работоргівлею // Проблеми законності. – 2001. Вип.47. – С. 212-217.

3. Кохан Г.Л. Міжнародне співробітництво у боротьбі з торгівлею жінками в Європі // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2001. – № 24.

4. Кохан Г.Л. Деякі питання тлумачення Європейським Судом з прав людини статті 4 Конвенції про захист прав людини і основних свобод // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні. – 2000. – С.193-195.