У дисертації проведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному дослідженні міжнародно-правової та національної бази державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності шляхом використання нетарифних методів. Головним науковим і практичним результатом роботи є такі висновки: Зовнішньоторговельне регулювання залишається однією з істотних та необхідних функцій будь-якої держави. В основі сучасних міжнародних економічних відносин лежить система, що являє собою торговельно-політичний режим – сукупність різноманітних інструментів державного регулювання зовнішньоторговельного обігу, закріплених у нормах національного права та механізмах їх застосування, відповідно до міжнародного права. Поряд з тенденцією до лібералізації торговельного життя, сучасну зовнішньоторговельну політику більшості країн світу можна охарактеризувати як помірно протекціоністську. Держава має право і повинна регулювати торговельні відносини з метою захисту інтересів національних суб’єктів, використовуючи при цьому увесь арсенал інструментів торговельної політики, дозволених у міжнародному праві. Узгодженість у регулюванні зовнішньоторговельної діяльності досягається за рахунок комплексу багатосторонніх угод, що утворюють загальну уніфіковану систему, провідна роль в якій належить СОТ. ГАТТ є кодексом універсальних імперативних принципів та норм міжнародної торгівлі, на основі яких побудовані торговельно-політичні системи більшості країн світу. Відбулася уніфікація правових, адміністративних та організаційно-технічних правил регулювання зовнішньої торгівлі. На цій основі сформувалася сучасна міжнародна торговельна система, триває інтенсивний процес створення єдиного правового простору, в рамках якого існують та розвиваються торговельні системи окремих країн. Сумісність національних торговельно-політичних систем із системою СОТ означає одночасну їх сумісність між собою, що зводить перешкоди в міжнародній торгівлі до мінімуму. Усе різноманіття наявних інструментів зовнішньоторговельного регулювання, залежно від механізму їх впливу на торгівлю, можна класифікувати в дві основні групи – тарифні й нетарифні. Незважаючи на те, що положення ГАТТ/СОТ передбачають пріоритет тарифного регулювання і вимагають спростування практики застосування нетарифних інструментів як бар’єрів, і ті, й інші є невід’ємними елементами торговельно-політичного режиму сучасної держави, що в сукупності забезпечують ефективну зовнішньоторговельну політику. Основними ознаками нетарифних обмежень, що зумовлюють підвищення їх ролі у регулюванні міжнародної торгівлі, є: висока регулююча та захисна ефективність; економічна невизначеність впливу на торгівлю внаслідок неможливості кількісної оцінки; простота механізму введення в дію; різноспрямованість та прихованість інструментів тощо. Сукупність усіх нетарифних інструментів дає змогу здійснювати гнучке, оперативне та цілеспрямоване регулювання. Децентралізація зовнішньої торгівлі, складний фінансово-економічний стан України ставлять завдання щодо створення ефективного торговельно-політичного механізму, який захищатиме економічні інтереси, цілісність, незалежність та безпеку країни. Потрібно сформувати організаційну та правову базу для використання усього комплексу інструментів нетарифного регулювання, максимально враховуючи міжнародну практику їх застосування та регламентації. Вступ до СОТ є обов’язковою умовою повноправної інтеграції України у міжнародну торговельну систему та формування сучасного торговельно-політичного механізму. Для цього необхідна стратегія, що включає два основні напрями: формування правової бази та інституційного механізму торговельно-політичного регулювання. Формування правової бази механізму регулювання зовнішньої торгівлі вимагає створення організаційно-технічної структури її реалізації, яка має включати системи: державних органів влади, що здійснюють функції регулювання зовнішньої торгівлі, та юрисдикційних органів, що забезпечують застосування судових і адміністративних процедур; юридичних консультантів для надання правової допомоги; інформаційного забезпечення зовнішньоторговельної діяльності, яка містила б різні відомості про законодавство України й іноземних країн та ін.
Для України як незалежної держави, яка сьогодні стикається з серйозними економічними проблемами, важливо вирішити питання про те, яким чином міжнародна торговельна система може допомогти вийти на шлях стабільного розвитку. У світі, де окремі держави дедалі більше залежать у своєму розвитку від стану всієї економічної системи, кожна країна відіграє певну роль у вирішенні глобальних проблем. Україна може й повинна зайняти належне, гідне місце у світовій економіці, увійти в універсальну торговельну систему, яка об’єднує країни на основі базових міжнародних правил. |
