Дослідження проблеми ролі та місця міжнародних фінансових організацій в глобалізаційному розвитку дозволяє зробити такі висновки: 1. Сучасний етап в еволюційному розвитку світової економіки характеризується посиленням дії тенденції до глобалізації, яка проявляється у виході національних економічних систем і національних ринків на рівень глобальної економічної системи. Глобальна економічна система - світогосподарська система, в якій національні процеси виробництва, обміну і споживання благ втрачають свою автономність і відбуваються як єдиний процес. Механізм функціонування глобальної економічної системи має певні якісні особливості: (1) міжнародний рівень дії механізму характеризується асиметричністю; (2) ступінь зрілості секторальних складових економічного середовища, в якому діє механізм, є різним; (3) міжнародні організації виступають носіями регулятивних дій. Остання особливість визначає глобальну економічну систему як організаційно-структуровану. 2. Міжнародні фінансові організації, що представлені Міжнародним валютним фондом та Групою світового банку, є за своєю інституціонально-організаційною природою глобальними організаціями, цільова функція яких - інтеграція країн і ринків у світове ринкове середовище, яке нині формується як глобальна економічна система. Роль міжнародних фінансових організацій у розвитку цієї системи полягає в тому, що вони сприяють економічному прогресу в економічно відносно слабо розвинених країнах настільки, наскільки це відповідає їх ідеології як представників економічно розвинених країн. Через це глобальна економічна система під визначальним впливом міжнародних фінансових організацій формується як асиметрична, що й проявляється у нерівномірному розподілі виграшу від глобалізації між країнами та її суб’єктами. Асиметричність є похідною від ідеології економічно розвинених країн, які визначають цільову функцію міжнародних фінансових організацій. 3. Теоретичну основу формування цільової функції становить монетаристсько-неоліберальна доктрина, яка ґрунтується на постулаті про необхідність формування та функціонування в усьому світі ринкової економіки, заснованої на засадах приватної власності та конкуренції; міжнародні фінансові організації надають країнам, що розвиваються, та тим, що трансформуються, кредитну допомогу для здійснення структурної перебудови, досягнення макроекономічної, зокрема фінансової, стабілізації і цим забезпечують формування в глобальному масштабі ринкових економічних систем. 4. Механізми реалізації цільової функції МВФ та Світового банку розрізняються тим, що МВФ має більш широкі повноваження, пов’язані зі створенням рамкових умов функціонування світового валютно-фінансового простору. Поєднання цієї складової механізму з тією, що є спільною - стимулювання глобального розвитку країн-членів через надання їм фінансової допомоги – дає можливість для досягнення мети глобалізаційної функції, яка здійснюється як керований процес, що має специфічні риси в кожній групі країн. Керованість є наслідком того, що цільова функція та особливості механізму її реалізації визначаються насамперед конкретними нормативними документами міжнародних фінансових організацій, які відбивають їх природу та історичне призначення. 5. У країнах, що розвиваються, увага міжнародних фінансових організацій зосереджується переважно на вирішенні соціально-економічних проблем і має своїм результатом посилення економічної залежності цих країн і закріплення їх місця у глобальній економічній системі як третьорядних. У країнах з транзитивною економікою діяльність МВФ і Світового банку по реалізації своєї цільової функції є більш політизованою і спрямованою на інтереси суто приватного капіталу економічно розвинених країн, який не зацікавлений у створенні в особі цих країн глобального конкурента. 6. Ставлення до країн-реципієнтів міжнародних фінансових організацій, як засвідчує світова практика, чітко диференціюється. Внаслідок цього у групі країн, що розвиваються, виділилися нові індустріальні країни, а в групі транзитивних – нові ринкові центральноєвропейські країни. Реалізація монетаристсько-неоліберальної моделі розвитку, що стимулювалася міжнародними фінансовими організаціями, викликала в них конструктивні зміни щодо формування ринкових механізмів та підвищення ефективності виробництва. В інших країнах, до яких відноситься й Україна, механізми, що застосовуються міжнародними фінансовими організаціями, сприяють тому, що ринкові структури пробивають собі шлях через виникнення й розвиток цілої низки деструктивних процесів в економіці. Рівень їх інтеграції у глобальну економічну систему є нижчим, ніж у перших. Відповідно їх роль також інша – ці країни більш підпорядковані і залежні. 7. Україна є типовим представником країн-реципієнтів міжнародних фінансових організацій. Ставлення до неї і визначення її місця у глобальній економічній системі – це ставлення (а) до країни-позичальника, який не завжди виконує вимоги, що висуваються МВФ та СБ, (б) до країни, яка недостатньо вписується в рамкові умови, які цими організаціями визначено для транзитивних країн, (в) до країни, яка не може суттєво впливати на світогосподарський розвиток і претендувати на більш-менш значиме місце у глобальній економічній системі. Тому Україна залишатиметься на тому місці, яке визначать економічно розвинені країни, а втілять у життя міжнародні фінансові організації. Таке ставлення до України повинно стати об’єктом спеціального вивчення для розробки спеціальної стратегії співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, в якій наголос буде зроблено на посилення ролі національних інтересів через участь у глобалізаційному процесі. 8. Незважаючи на те, що завдяки діяльності міжнародних фінансових організацій значна частина країн світу мала змогу в цілому поліпшити своє економічне і соціальне становище і, відкривши економіку через розбудову ринкових відносин, інтегруватися у глобальну економічну систему, проведений у роботі аналіз статистично-фактологічного матеріалу підтвердив суто теоретичний висновок про асиметричність глобальної економічної системи і про провідну роль в її закріпленні міжнародних фінансових організацій. Тому постає проблема перегляду механізму діяльності міжнародних фінансових організацій у контексті виконання ними своєї цільової функції, яка ґрунтуватиметься на вирішенні завдання подолання асиметричності в розбудові світової валютно-фінансової системи як складової глобальної економічної системи. 9. Автором вносяться пропозиції стосовно реформування механізму реалізації цільової функції міжнародних фінансових організацій, які подано як комплекс системних заходів у реорганізації власне механізму діяльності МВФ та Світового банку та внесенні змін в основоположні засади функціонування середовища, в якому вони діють. |
