Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Економічні науки / Економічна історія та історія економічної думки


Ваврищук Наталія Георгіївна. Міжнародна міграція робочої сили в контексті розширення Європейського Союзу : Дис... канд. наук: 08.00.02 - 2007.



Анотація до роботи:

Ваврищук Н.Г. Міжнародна міграція робочої сили в контексті розширення Європейського Союзу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2007.

У дисертації досліджено закономірності ММРС в країнах ЄС в контексті розширення Союзу. Окреслено тенденції ММРС в межах ЄС, а також з третіх країн до ЄС, показано місце України у системі ММРС на європейському континенті, проведено оцінку факторів ММРС до країн – членів ЄС.

На основі кількісного аналізу встановлено роль економічних та інституційних чинників, що найбільше впливають на прийняття мігрантами рішення про міграцію. Зроблено висновок, що розширення ЄС у 2004р. мало незначний вплив на міграційні потоки із третіх країн на ринки праці як ЄС–15, так і ЄС–10, також не було виявлено певних закономірностей ММРС, які були би спільними для цих двох груп країн.

За результатами дослідження сформульовано рекомендації щодо черговості кроків, спрямованих на лібералізацію режиму ММРС, а також пояснено, яким чином досвід попередніх розширень ЄС може бути використано у процесі інтеграції економік ЄС та України.

Інтеграційні процеси на європейському континенті показали складність та багатогранність багатьох завдань, що стоять перед ЄС. Країни – члени ЄС, які по суті сформували спільний ринок товарів, послуг та капіталу, поки що не забезпечили реалізацію четвертого елементу єдиного ринку – вільного переміщення робочої сили. Створення спільних ринків праці – рідкісні випадки в сучасній економічній історії, а наслідки створення таких формувань є не до кінця вивченими та проаналізованими. На основі проведеного у роботі дослідження представлено наступні ключові висновки.

  1. Більшість визначень термінів «міжнародна міграція» та «ММРС» базуються на обмеженій кількості вимірів явища ММРС. З метою розширення сутності цих понять необхідно включити до сукупності їх елементів процес переміщення, причини та наслідки міграцій. Розширення визначень термінів «міжнародна міграція» та «ММРС», на основі множинності критеріїв їх класифікації, дозволяє провести комплексне вивчення явища міграція, зокрема більш точно систематизувати теоретичний матеріал при проведенні емпіричних досліджень чинників ММРС.

  2. Теорії ММРС по-різному визначають перелік ключових факторів, що впливають на рішення робітників мігрувати. Проте більшість із теорій акцентує увагу на таких ключових факторах, як різниця в очікуваних доходах у країні-донорі та країні-реципієнті, ситуація на ринку праці, а також транзакційні витрати, що пов’язані із переміщенням робітників. Водночас економічні теорії ММРС розроблені переважно на основі класичних припущень про раціональну поведінку індивідів, а тому не дають змоги врахувати усіх факторів, що визначають схильність осіб до міжнародної міграції, в першу чергу політику регулювання ММРС, яка здійснюється країнами – реципієнтами та донорами. Водночас для емпіричних досліджень найбільш поширеним є використання некласичних теорій міграції, що обумовлено відносно простим методологічним підходом до розрахунків чинників міграції, доступністю необхідних статистичних масивів та можливостями адаптувати такі моделі з метою подальшого врахування якомога ширшого спектру факторів ММРС.

  3. Аналіз міграційних процесів в ЄС показав диверсифіковану картину участі іноземців у робочій силі економік країн Союзу. Економіки країн ЄС по-різному орієнтовані на іноземні трудові ресурси. Структура іноземної робочої сили відрізняється за багатьма параметрами: статевим та освітнім складом, походженням, рівнем зайнятості тощо. Таким чином, зважаючи на гетерогенність структури іноземної робочої сили в ЄС, залишається необхідність вироблення індивідуальних підходів регулювання потоків іноземної робочої сили з метою підвищення позитивних економічних ефектів міграції та мінімізації соціальних проблем. Водночас необхідно здійснювати подальшу гармонізацію норм ЄС щодо регулювання ринку праці для кращої координації дій та створення додаткових можливостей співпраці між членами ЄС для вирішення проблем, що пов’язані із трудовою міграцією.

  4. Наразі політика регулювання імміграції робітників із третіх країн на ринок ЄС визначається виключно національними урядами, що ускладнює проведення узгоджених заходів на рівні ЄС. Проте при цьому прийняття рішення однією країною про допуск або недопуск на власний ринок праці робітників із третіх країн може потенційно мати значний вплив на стан ринку праці всього ЄС. Це обумовлює необхідність якнайшвидшого формування універсальних принципів регулювання ММРС із третіх країн на рівні наднаціональних органів ЄС.

  5. Рішення країн ЄС–15 обмежити доступ робітників із ЄС–10, Болгарії та Румунії на власний ринок було обумовлено побоюванням негативних наслідків ММРС після зняття бар’єрів. Проте поточний аналіз ринків праці країн, що не запроваджували обмежень на імміграцію робітників із ЄС–10 протягом перехідного періоду, показав, що повне відкриття ринків призводить до зростання притоку іноземних робітників в межах 3–4%. Натомість, політика, спрямована на збереження обмежень, призводить до тінізації міграційних потоків та вимушеної зміни статусу мігрантів. У кінцевому результаті, обмежувальні заходи не мають суттєвого впливу на загальну кількість трудових іммігрантів, однак підвищують транзакційні витрати на переміщення робітників, що призводить до зменшення їх добробуту.

  6. Економічні та інституційні фактори дають змогу пояснити більшу частину міграційних процесів в ЄС. Найбільш ефективним методом впливу на міграційні процеси є не адміністративні обмеження (наприклад, заборона на в’їзд, ускладнення візового режиму), а зміна економічних умов, що стають причиною міграції. Так, скорочення розриву в очікуваних доходах (як у поточних цінах, так і з урахуванням ПКС) у країні-реципієнті та країні-донорі на 1% сприяє зменшенню міграційних потоків на 0,04–0,67 %. Міграційні мережі мають значний вплив на динаміку міграційних потоків: зростання рівня міграції у поточному році на 1% сприяє збільшенню рівня міграції у наступному році на 0,6–0,7 %. Саме тому одним із найбільш ефективних механізмів зменшення міграційних потоків з України до країн ЄС є забезпечення умов для зворотної міграції українських робітників. Повернення українських робітників-мігрантів із-за кордону може зменшити ефекти міграційних мереж і послабити самопідтримні механізми еміграції. У той самий час, в умовах стрімкого розвитку транспортної та комунікаційної інфраструктури, витрати, пов’язані із переїздом робітників, не відіграють ключової ролі при виборі країни потенційної міграції.

  7. Емпіричне дослідження факторів легальної трудової еміграції з України до країн ЄС показало, що розширення ЄС не має прямого впливу на легальні трудові міграційні потоки до країн – нових членів ЄС, а також не призвело до змін у географічній структурі трудової еміграції із України до ЄС і не вплинуло на інтенсивність трудової еміграції із України. Ефекти розширення ЄС на міграцію українських робітників до ЄС є або статистично не значимими, або слабкими і не змінюють інтенсивність міграційних потоків більше ніж на 1%. З одного боку, слабкі ефекти розширення ЄС означають, що всупереч очікуванням багатьох мігрантів інтеграційні процеси не призвели до закриття європейських ринків праці для громадян України. З іншого боку, це вказує на низьку інтегрованість ринку праці України із ринками праці країн ЄС.

  1. Україна, як країна, що заявила про членство у ЄС як про стратегічний пріоритет, має більш активно співпрацювати із ЄС загалом та з окремими країнами ЄС у напряму взаємної лібералізації ринків праці. На сьогодні регулювання ММРС між Україною та ЄС залишається на найнижчому рівні й не відповідає тому значенню, яке ММРС відіграє в Україні та ЄС. Проведений емпіричний аналіз засвідчив, що дієвість міжнародних договорів про взаємне працевлаштування, укладених між Україною та країнами ЄС, є вкрай низькою і такі угоди не вирішують завдань детінізації міждержавних міграційних потоків.

  2. Першочергові кроки для спрощення доступу українських робітників на ринки ЄС мають бути зроблені в рамках чинних інституційних обмежень. Хоча вони не дозволяють забезпечити швидку та ефективну лібералізацію режиму ММРС, системна та послідовна робота у цьому напрямку у майбутньому забезпечить розширення спектру опцій співпраці між Україною та ЄС. Основні кроки повинні полягати у: забезпеченні якнайшвидшого вступу України до СОТ (дозволить спрощене тимчасове працевлаштування в ЄС окремим категоріям українських робітників, які надають послуги); проведенні переговорів щодо встановлення квоти на доступ українських робітників на ринки праці ЄС з урядами країн-членів; затвердженні переліку професій, представники яких можуть мати спрощений доступ на ринки праці країн ЄС; продовженні роботи з укладання договорів про взаємний соціальний захист працівників. Окрім того, український уряд має в односторонньому порядку забезпечити реалізацію ряду заходів щодо зменшення транзакційних витрат на трудову міграцію.

Публікації автора:

1. Леонтій Н.Г. Порівняльний аналіз міграційних потоків країн – членів ЄС // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту: Зб. наук. праць. – Вип. 5. Ек. науки. – Чернівці, 2004. – С. 242–250.

2. Леонтій Н.Г. Тенденції МРС у країнах ЄС // Наукові записки НаУКМА. Том 30, 2004. Ек. науки. – К.: «КМА», 2004. – С. 77–85.

3. Ваврищук Н.Г. Імміграція у країни Європи: роль економічних чинників // Наукові записки НаУКМА. Том 44, 2005. Ек. науки. – К.: «КМА», 2005. –С. 31–35.

4. Ваврищук Н.Г. Чинники міжнародної МРС: теорії та можливості кількісних розрахунків // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії: Зб. наук. праць. – Випуск 6. Ек. науки. – Чернівці, 2005. – С. 148–154.

5. Ваврищук Н.Г. Еміграція робочої сили з України: теоретичні та методологічні аспекти // Наукові записки НаУКМА. Том 56, 2006. Ек. науки. – К.: «КМА», 2006. – С. 45–50.

6. Ваврищук Н.Г. Фактори легальної трудової еміграції з України до країн ЄС // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2006. – №3(26). – С. 37–42.