В дисертаційній роботі вирішено важливу наукову задачу теоретичного обґрунтування напрямків розвитку міжнародної економічної діяльності країн в умовах лібералізації економіки і розробки науково-методичних основ забезпечення рівноправного включення України до системи міжнародних економічних відносин з країнами Європейського Союзу. У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки. 1. Єдиного підходу до вирішення питань розвитку міжнародної торгівлі не існує. Використання теорій міжнародної торгівлі дозволяє приймати обґрунтовані рішення щодо напрямків міжнародної спеціалізації країн як основи підвищення ефективності використання наявних ресурсів і підвищення міжнародної конкурентоспроможності економіки. 2. Відкритість економіки є показником інтегрованості країни у світову економічну систему, ступеня її залежності від світових ринків і впливу на світові ринки. Передумовами відкритості економіки країни виступають: сприятливий інвестиційний клімат; сприятливе тарифне і нетарифне державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності; доступність внутрішнього ринку для іноземної робочої сили, систем і технологій, інформації та управлінського досвіду. 3. Загальне зниження торгівельних бар’єрів в рамках СОТ створює сприятливі передумови для формування зон вільної торгівлі в світі. При цьому фактором, що активізує включення країн – учасниць інтеграційного об’єднання до світової економічної системи в результаті лібералізації міжнародних економічних відносин, виступає регіональна інтеграція. 4. Лібералізацію економіки запропоновано трактувати як розширення свободи економічної діяльності господарюючих суб’єктів внаслідок поступового скасування кількісних обмежень у зовнішній торгівлі між країнами, уніфікації умов здійснення міжнародної економічної діяльності. 5. В умовах, коли внаслідок лібералізації міжнародної економічної діяльності використання протекціоністських заходів набуває нового якісного змісту, основними функціями державного регулювання лібералізації економіки є такі: забезпечення міжнародної конкурентоспроможності економіки; регулювання зовнішньоекономічних відносин; розробка і регулювання науково-технічної, інвестиційної і соціальної політики держави відповідно до міжнародних стандартів; захист внутрішнього товаровиробника і пріоритетних виробництв; розробка і регулювання політики транскордонного співробітництва, розробка і реалізація інтеграційної політики держави; захист інтересів товаровиробників і держави на зовнішніх ринках. 6. На формування відкритості економік країн Європейського Союзу впливає активізація внутрішніх і зовнішніх протиріч в процесі розширення об’єднання, як наслідок відмінностей у рівнях економічного розвитку і внутрішньоекономічній структурі країн-членів, що посилює вимоги Єврокомісії щодо економічної і політичної адаптації господарств країн-кандидатів на вступ до ЄС. 7. Незважаючи на те, що фактично Україна відповідає критеріям і вимогам вступу до ЄС, а ЄС є найбільшим торгівельним партнером України, внаслідок застосування економічних, політичних, інституціональних та інших обмежень з боку Євросоюзу Україна віднесена до країн, які є потенційним претендентами на членство в ЄС з віддаленою перспективою. За даних умов доцільною на сучасному етапі є розбудова бігравітаційної моделі міжнародної економічної взаємодії України. 8. Основним завданням зовнішньоекономічної політики України в умовах пріоритетності європейського напрямку міжнародної інтеграційної взаємодії і лібералізації міжнародних економічних відносин має стати забезпечення розвитку зовнішньої торгівлі послугами (у 2007 р. питома вага експорту послуг до країн ЄС у загальному обсязі експорту послуг України складала 33%, імпорту – 52,1%); розбудова міжнародного інвестиційного співробітництва (обсяг прямих інвестицій в економіку України з країн ЄС в 2007 р. становив 77,8% загального обсягу інвестицій в Україну, обсяг прямих зарубіжних інвестицій України в країни ЄС – 95,6% загального обсягу прямих зарубіжних інвестицій). 9. Напрямками розвитку економічної взаємодії України і країн Європейського Союзу в умовах лібералізації міжнародних економічних відносин є такі: підвищення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки (має базуватись на визначенні профілю міжнародної спеціалізації України і стимулюванні розвитку відповідних галузей і виробництв); підвищення ступеня використання наявних міжнародних конкурентних переваг (розроблено механізм використання міжнародних конкурентних переваг національної економіки); активізація транскордонного співробітництва за участю України (виділено напрямки розбудови політики ТКС України з країнами ЄС); розвиток співробітництва на мікрорівні у високотехнологічних галузях (має здійснюватись на основі створення умов для розбудови в Україні інформаційного суспільства відповідно до Програми Єврокомісії). 10. На основі проведеного дослідження розроблено економіко-математичну модель збалансованого економічного зростання країни в системі світового господарства, яка дозволяє визначити вплив інтенсивних і екстенсивних факторів виробництва на макроекономічне зростання як передумову забезпечення міжнародної конкурентоспроможності економіки країни. 11. Напрямки рівноправного включення країн до світового господарства на основі збалансованого економічного зростання країни в системі міжнародних економічних відносин дозволяє визначити запропонований механізм регулювання ступеня економічної лібералізації країни, який базується на прогнозних оцінках варіантів розвитку відкритої зовнішньоекономічної політики держави. | 