Дослідження особливостей та сутності міжбюджетних відносин в умовах державного унітаризму України дозволило обгрунтувати наступні висновки і пропозиції: Бюджетна система України, як унітарної держави, передбачає наявність у країні бюджету центрального уряду, а також місцевих бюджетів різних рівнів. Аналіз сутності бюджетного унітаризму показав, що він пов’язаний з формуванням системи економічних (грошових) відносин між центральними органами державної влади, місцевими органами та органами місцевого самоврядування в бюджетно-податковій сфері.
Реалізація курсу на розвиток місцевого самоврядування зумовила необхідність передачі органам місцевого самоврядування значних фінансових ресурсів. У зв’язку з цим бюджетний унітаризм в Україні поєднується з децентралізованою моделлю міжбюджетних відносин, яка передбачає самостійность місцевих бюджетів усіх рівнів. 2. Бюджетна система України має завершену, досить ефективну структуру, але регулювання відносин між бюджетами об’єктивно зумовлене спільністю дохідної бази бюджетів у межах країни та нерівномірністю розподілу доходів між різними адміністративно-територіальними одиницями. Реформа міжбюджетних відносин спрямована на створення такої системи міжбюджетних відносин, яка відповідає новій конституційній природі державної влади та потребам розвитку місцевого самоврядування. Водночас, міжбюджетні відносини загалом ще не повною мірою враховують економічний потенціал регіонів і не завжди відповідають вимогам стратегічних завдань економічного і соціального розвитку держави. Тому подальшої розробки вимагають концептуальні засади та нормативно-правові акти з питань удосконалення міжбюджетних відносин, що належить здійснювати з одночасним упорядкуванням і створенням нового податкового законодавства, підвищенням якості бюджетного планування на всіх рівнях. 3. Дослідження міжбюджетних відносин на рівні областей, районів, селищ та сільських рад показало, що основна частка в доходах місцевих бюджетів припадає на закріплені податки. Такий метод міжбюджетного регулювання є на відміну від трансфертів більш доцільним як для органів місцевого самоврядування, так і для державного бюджету. Він дозволяє суттєво скоротити фінансові потоки між центром і місцевими бюджетами, підвищити заінтересованість органів місцевого самоврядування у справлянні податків на своїй території. 4. Механізм бюджетного регулювання розглянуто в дисертації як сукупність фінансових інструментів (бюджетних і податкових) та методів, при допомозі яких здійснюється розподіл і перерозподіл коштів між бюджетами з метою збалансування доходів і витрат кожного бюджету згідно із законодавчо визначеною владною компетенцією. Бюджетні інструменти засновані на нормативно-розрахункових методах і перерозподілі засобів із бюджету одного рівня до бюджету іншого рівня у різних формах: трансферти, дотації, субвенції тощо. Податкові засновані на розподілі джерел надходжень між різними бюджетами (власні, закріплені доходи). Фінансові інструменти бюджетного регулювання потребують подальшого реформування. З метою забезпечення бюджетів різних рівнів ресурсами і розподілу між ними джерел доходів варто підвищити роль місцевих податків і зборів шляхом розширення та вдосконалення їх видового складу, усунути дотаційність бюджетів місцевого самоврядування за рахунок ефективних методів формульних розрахунків. 5. В Україні зберігаються відмінності між бюджетами областей, районів, територіальних громад, особливо в розрахунку на особу населення бюджетних доходів і видатків. Найбільш суттєві міжрегіональні відмінності в частині соціальних видатків. Більша частина доходів місцевих бюджетів, яка формується за рахунок власних та закріплених податків, надходить до обласних бюджетів (60%), а менша частина (40%) - до бюджетів районів, селищних та сільських рад. Такий порядок значно ускладнює регулювання рівня їх бюджетної забезпеченості і формування ефективного механізму міжбюджетної підтримки. Важливим завданням, що обгрунтовано в дисертації, є усунення відмінностей у фінансовому забезпеченні суб’єктів бюджетної системи та ефективнішого використання міжбюджетних відносин для вирівнювання розвитку територій. 6. У бюджетному регулюванні важливе місце належить податкам. У дисертації виявлено високий рівень концентрації зібраних податків у державному бюджеті. Отже, чинна практика розмежування загальнодержавних податків і зборів та інших обов’язкових платежів між суб’єктами бюджетної системи України не є оптимальною, оскільки не забезпечує місцеве самоврядування достатніми фінансовими ресурсами. Вдосконалення розмежування доходів і видатків між різними рівнями бюджетів повинно здійснюватися з врахуванням загальнодержавних та територіальних інтересів і ґрунтуватися на принципах економічної ефективності і соціальної справедливості. У роботі обгрунтовано доцільність застосування до окремих депресивних територій стимулюючих режимів оподаткування, запропоновано збільшення в загальній масі податкових надходжень частки ресурсних і майнових платежів; визначено необхідність переходу від єдиних ставок розподілу державних податків до диференційованих та закріплення окремих податків за певним бюджетом тощо. Крім того, варто підвищити ефективність управління об’єктами власності, що перебувають у віданні місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування, і забезпечити на цій основі зростання доходів їх бюджетів. 7. На основі Бюджетного кодексу практика надання фінансової допомоги місцевим бюджетам стала значно ефективнішою. Водночас, розподіл трансфертів на районному рівні потребує свого вдосконалення. Фінансова підтримка повинна не лише забезпечувати бюджетне вирівнювання, а й стимулювати розвиток місцевої економіки. У практиці фінансової допомоги місцевим бюджетам варто активніше і ширше запроваджувати капітальні трансферти, що включаються до бюджету розвитку і мають конкретно-цільове економічне призначення. 8. Реформування міжбюджетних відносин залежить від організації політичного устрою, податкової політики, соціально-економічного розвитку територій та інших чинників і має здійснюватися на основі ідеології захисту інтересів та зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів. Раціоналізація міжбюджетних відносин, зокрема розподілу ресурсів між бюджетами різних рівнів, досягнення збалансованості бюджетів вимагає вдосконалення моделей прогнозування дохідної та витратної частин бюджетів, коригування нормативів бюджетної забезпеченості з врахуванням коефіцієнту розвитку адміністративно-територіального утворення. Загалом бюджети мають бути достатніми для виконання делегованих та власних повноважень, а також для забезпечення населення соціальними послугами не нижче рівня мінімальних соціальних гарантій. |