Таким чином, дослідження концептуальних засад мініатюри як феномену музичної культури дає змогу сформулювати основні висновки, які складають багаторівневу системну структуру і обґрунтовують її феноменологію. Мініатюра є специфічним, системним явищем у мистецтві, своєрідним принципом моделювання художнього світу людини. З точки зору митця, мініатюра є унікальним видом творчої діяльності та особливою формою відображення внутрішнього світу людини. Філософсько-естетичний смисл мініатюри в художній культурі полягає в тому, що саме вона уособлює найменшу серед існуючих жанрову модель мистецтва, яка здатна відбити цілісну картину світу. Отже, за висловом Є. Назайкінського, „мініатюра це велике в малому, це мікрокосм”. Лірика як суб’єктивний спосіб художнього висловлювання є основою і своєрідною формою екзистенції мініатюри, що свідчить про її здатність являти собою універсальну модель буття Людини в контексті музичної, образотворчої та літературної творчості. Психологія жанру мініатюри містить художню єдність трьох суб’єктів творчості: автора – ліричного героя – реципієнта (виконавця – слухача), що віддзеркалюють внутрішній душевний світ особистості та риси національної ментальності. Головними умовами екзистенції мініатюри як феномену музичної культури є семантичні функції та особливості організації часопростору. Можливості жанру мініатюри в музичній культурі зумовлені історико-стильовим контекстом і рівнем розвитку музичної мови певного періоду.
Семантичні функції і хронотоп жанру музичної мініатюри утворюють його структурно-семантичний інваріант, який, у свою чергу, складається з системи чинників. Вони формують жанрову специфіку мініатюри, її поетику. Мініатюра – це камерний жанр, призначений для виконання переважно у невеликих приміщеннях. Камерні умови музикування зумовлюють особливості внутрішньої художньої організації мініатюри. Основою художнього світу мініатюри є монообразність: цілісний музичний образ, єдиний психологічний стан. Звідси й особливості жанрового змісту мініатюри – одномоментне, „сюхвилинне” вираження емоційного стану особистості в умовах камерного часопростору. Головним суб’єктом мініатюри є ліричний герой („людина душевна”), який відображає психологію автора. Специфіка образної організації мініатюри, зазвичай, зумовлює монодраматургію. Буття суб’єкта в мініатюрі утворює ліричний сюжет, який полягає в одномоментній передачі психології ліричного героя (а саме: внутрішніх почуттів, переживань, емоційних станів тощо), що віддзеркалює авторську свідомість. Ліричний сюжет складається з психологічно навантажених „моментів часу” (семантичних елементів драматургії і композиції), які відбивають багатство духовного життя людини. Психологічний світ мініатюри розкривається в конкретних творах через типи музичної експресії, тобто ті душевні стани, в яких перебуває суб’єкт жанру. Такі умови екзистенції жанру мініатюри, як психологічна і змістова навантаженість в межах камерного часопростору, зумовлюють: а) використання композитором максимально лаконічних засобів музичної виразності при створенні художнього образу; б) інтенсивність мікротематичного розвитку, що іноді приводить до складності ладотонального плану періоду й активізації його синтаксичного розгортання. Музична драматургія в жанрі мініатюри розкриває специфіку часу, який є внутрішнім, психологічним (на відміну від сюжетного часу, що притаманний таким концептуальним жанрам, як, наприклад, соната, симфонія). Камерний простір мініатюри в межах малої форми (одночастинної, простої дво- або тричастинної) розкриває жанровий модус одномоментності, „сюхвилинності”. Отже, буття ліричного героя в психологічному часі, його актуальна присутність за принципом „тут і зараз” зумовлені специфікою часопростору мініатюри.
Аналіз культурологічної, семантичної, хронотопічної, психологічної специфіки жанру мініатюри в роботі доводить, що мініатюризм є системним принципом моделювання в художній практиці, який сконцентровано відбиває цілісність буття людини, психологію суб’єкта через відображення внутрішнього світу. У дисертації розкрита моделююча функція мініатюри стосовно суб’єкта творчості – людини. Образ людини та історична динаміка жанру фортепіанної мініатюри складають справжню онтологію духовного життя особистості. Завершальним висновком дисертації є визначення ментальної структури жанру музичної мініатюри як системи, до складу якої входять: суб’єкт творчості, що відтворює авторську свідомість та психологію крізь призму ліричного героя як суб’єкта жанру мініатюри; психологічна структура ліричної свідомості, яка передається через типи музичної експресії і відображає антропоморфічну картину світу; камерний музичний хронотоп, відповідний жанровій картині світу („мікрокосм у макрокосмі”) та мініатюризму як принципу художнього мислення; особливості національного музичного мислення в системі „мова – мовлення”.
Історичний огляд жанру фортепіанної мініатюри в українській музичній культурі кінця ХІХ – ХХ ст. розкрив історичну динаміку образу людини через ментальну структуру жанру: від Людини Душевної (романтична мініатюра) до Людини Духовної (постромантична, „авангардна” мініатюри), збагаченої досвідом інтелектуальної, інтровертної, розумової діяльності. У стильовому відношенні жанр мініатюри представлений дуже різноманітно і багатогранно. Цим підкреслюється специфічна особливість жанру – його універсальна природа, гнучкість, відповідність до зміни стильової парадигми культури та свідомості людини. У дисертації доведено, що мініатюра є концепційним жанром музичної культури, що виконує, як і інші жанри (такі як, наприклад, симфонія, опера, кантата), також свої культуротворчу і соціокультурну функції в межах малої форми. Мініатюра здатна концептуально відобразити картину світу і психологію особистості автора. Отже, музична мініатюра – це історично усталений жанр у музичній культурі, самодостатня форма творчої діяльності сучасних митців, в якому через мініатюризм як принцип художнього мислення відбивається концепція Людини у цілісній картині світу. |
