Леонтьєв Дмитро Вікторович. Міксоміцети Національного природного парку "Гомільшанські ліси" : Дис... канд. наук: 03.00.21 - 2007.
Анотація до роботи:
Леонтьев Д.В. Міксоміцети Національного природного парку «Гомільшанські ліси». – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03-00-21. – мікологія. – Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, Київ, 2007.
Вперше проведене спеціальне дослідження біоти міксоміцетів НПП «Гомільшанські ліси». Виявлено 143 види із 34 родів, 10 родин, 6 порядків та 2 класів відділу Myxomycota. З них, новими для Харківського Лісостепу є 125 видів, новим для Лісостепової зони України – 81, новими для України – 26. Досліджена система фітоценотичних уподобань видів міксоміцетів. Встановлено, найбільше видове різноманіття міксоміцетів спостерігається у дубових, кленово-липово-дубових, осикових та соснових лісах. Виявлені 4 субстратні групи міксоміцетів: ксилофіли, кортикофіли, підстилкові та гербофіли. З’ясовано, що серед ксилофільних міксоміцетів представники родин Trichiaceae і Stemonitaceae переважають на деревині широколистяних дерев, а Cribrariaceae, Reticulariaceae та Stemonitaceae частіше зустрічаються на хвойних. Встановлено, що на корі споріднених видів дерев формуються подібні біоти міксоміцетів. В експерименті з’ясовано, що найбільша чисельність та видове різноманіття міксоміцетів спостерігаються на корі із значеннями рН від 5,0 до 5,9 та гігроскопічності від 50 до 100%.
Біота міксоміцетів НПП «Гомільшанські ліси» представлена 143 видами з 34 родів, 10 родин, 6 порядків і 2 класів відділу Myxomycota. Всі знайдені види є новими для території дослідження. З них, новими для Харківського Лісостепу є 125 видів (87,4%), новими для Лісостепової зони України – 81 вид (55,6%), новими для України – 26 видів (18,2%). Серед нових для України видів до найбільш рідкісних належать Arcyria helvetica, Craterium brunneum, Diderma montanum, Didymium dubium, Echinostelium coelocephalum, Paradiacheopsis rigida, Physarum confertum, Reticularia splendens і Stemonitopsis peritricha.
Таксономічна структура досліджуваної біоти є типовою для помірних широт. Серед порядків провідне положення займає Physarales (50 видів; 35,0%), серед родин – Physaraceae (35; 24,5%), Trichiaceae (30; 21,0%) і Stemonitaceae (29; 20,2%). Найбільшим видовим багатством відрізняються роди Physarum (18 видів; 12,6%), Arcyria (13; 9,1%), Trichia (9; 6,3%), Cribraria (9; 6,3%), Didymium (8; 5,6%) і Stemonitis (7; 4,9%).
На території НПП «Гомільшанські ліси» міксоміцети виявлені в десяти лісових формаціях. Найбільша видова різноманітність відмічена у дібровах (98 видів; 68,5%), кленово-липово-дубових лісах (90; 62,9%), осичняках (47; 32,9%) і соснових лісах (40; 28,0%). Найбільш подібні між собою біоти дібров, кленово-липово-дубових лісів і осичняків. Значна схожість відмічена також між березняком і вільшаником, між сосновим лісом і ялинником. Для фітоценозів, що формуються у вологих місцезнаходженнях (вільшаник, осичняк, білотопольовник), характерне переважання в таксономічному спектрі порядків Trichiales і Physarales, тоді як у посушливих умовах (бір, суха діброва) домінують представники Stemonitales і Liceales.
Міксоміцети мають чітку систему фітоценотичних уподобань. Кожен вид стабільно займає в даному фітоценозі певне положення, будучи домінантом, субдомінантом або аутсайдером. Системи фітоценотичних уподобань у багатьох міксоміцетів подібні між собою, і відповідно до цього параметра вивчені види можуть бути об'єднані у п'ять фітоценотичних плеяд. Види, що проявляють схожі фітоценотичні уподобання, розвиваються переважно на різних типах субстрату, або є представниками різних порядків.
Більшість міксоміцетів проявляє наявність субстратної спеціалізації і відповідно до цього розділяється на 4 основних групи: ксилофіли (93 види), кортикофіли (88), підстилкові (54) і гербофіли (12); остання група раніше не розглядалася як самостійна. Деякі види є субстратно індиферентними (Arcyria cinerea, Fuligo septica, Reticularia lycoperdon і Stemonitis fusca). В умовах НПП «Гомільшанські ліси» більшість міксоміцетів розвивається на субстратах, утворених деревними рослинами (деревині, корі, листовому і гілковому опаді).
Субстратні уподобання міксоміцетів проявляються не тільки на рівні видів, але і на рівні надвидових таксонів. У ряді ксилофіли–кортикофіли–підстилкові–гербофіли спостерігається послідовне збільшення видового багатства Physarales (від 19,4 до 58,3%) та зменшення внеску Liceales (від 21,5 до 8,3%) і Trichiales (від 31,2 до 8,3%), що, можливо, пов'язано з впливом кислотності субстрату. Представники родин, що відносяться до одного порядку (Сribrariaceae і Reticulariaceae, Physaraceae і Didymiaceae), проявляють взаємно протилежні тенденції субстратної приналежності. Представники родів Arcyria, Cribraria, Stemonitis і Trichia найповніше представлені на деревині, Badhamia, Diderma, Fuligo, Licea і Physarum – на корі; на підстилці переважають представники родів Physarum і Didymium.
Ксилофільні міксоміцети спеціалізовані до розвитку на деревині широколистяних і хвойних дерев. Більшість видів, знайдених в НПП «Гомільшанські ліси», переважно розвивається на деревині листяних порід, і лише деякі (Comatricha longipila, Cribraria vulgaris, Lachnobolus atrus) знайдено виключно на хвойних. Представники родин Trichiaceae і Stemonitaceae переважають на деревині широколистяних дерев, Cribrariaceae, Reticulariaceae і Stemonitaceae частіше зустрічаються на деревині хвойних.
Видова приналежність субстратоутворюючих рослин впливає на видовий склад кортикофільних міксоміцетів, при цьому споріднені види рослин характеризуються схожим складом асоційованих з ними видів міксоміцетів. Найбільша кількість видів знайдена на корі Quercus robur (33 види), Pinus sylvestris (21) і Acer platanoides (16).
Найбільша чисельність і видова різноманітність міксоміцетів спостерігається на корі з середніми значеннями кислотності (рН 5,0-5,9) і гігроскопічності (50-100%). На субстратах, властивості яких істотно відрізняються від вказаних, міксоміцети не відмічені (кора Acer tataricum, Evonimus europea, E. verrucosa і Sambucus niger). Для кожного з досліджених видів характерний певний оптимум рН і гігроскопічності. За найбільш кислих значень рН розвивається Paradiachaeopsisfimbriata (рН 4,3–4,9), за нейтральних – Cribrariaviolacea (рН 5,5–6,6).
Підстилкові і гербофільні комплекси видів проявляють значну гетерогенність. Представники цих груп часто асоційовані з видами деревних рослин, на яких різноманіття ксило- і кортикофільних форм незначне: Acer campestre, Evonimus verrucosa та ін. Відповідно, у різних видів деревних рослин міксоміцети можуть використовувати різні органи. Вираженої приналежності до того або іншого виду субстратоутворюючої рослини гербофільні та підстилкові міксоміцети не проявляють, що відрізняє їх від ксило- і кортикофільних видів.
Леонтьєв Д.В., Акулов О.Ю. Нові відомості про біоту міксоміцетів Лівобережного Лісостепу // Вісник Львівського ун-ту. Сер. Біолог. – 2002. – Вип.29. – С.149-156.
Леонтьев Д.В. Видовой состав миксомицетов (Myxomycota) национального природного парка «Гомольшанские леса» (Украина) // Микол. и фитопатол. – 2006. – Т.40, №2. – С.101-107.
Леонтьев Д.В. Новые для Украины виды миксомицетов // Микол. и фитопатол.– 2006. – Т.40, Вып.3. – С.218-230.
Глущенко В.І., Акулов О.Ю., Леонтьєв Д.В. Аналіз мікобіоти слизовиків Харківської області // Мат. XI з’їзду Укр. ботан. тов-ва. – Харків, 2001. – С.85.
Леонтьев Д.В., Акулов А.Ю. К вопросу о распространении миксомицетов рода Fuligo Haller в Украине // Мат. І Міжн. наук. конф. “Відновлення порушених природних екосистем”. – Донецьк: Либідь, 2002. – С.248-251.
Леонтьев Д.В. Таксономический анализ видового состава миксомицетов Гомольшанского национального природного парка // Мат. конф. «Роль природно-заповідних територій у підтриманні біорізноманіття». – Канів, 2003. – С.174-175.
Леонтьев Д.В. Некоторые закономерности распределения миксомицетов по территории Украины // Мат. конф. «Экологические механизмы динамики и устойчивости биоты». – Екатеринбург: Академкнига, 2004. – С.141-121.
Леонтьєв Д.В. Біогеографічний аналіз біоти міксоміцетів Гомольшанського національного природного парку (Україна) // Мат. конф. „Й.К.Пачоський та сучасна ботаніка”. – Херсон: Айлант, 2004. – С.412-415.
Leontyev D.V. Myxomycetes records from National Park “Gomolsha forests” (Ukraine) // Proceedings of ICSEM5. – Mexico, 2005. – 59-60.
Леонтьев Д.В. Фитоценотические предпочтения отдельных видов миксомицетов в Гомольшанских лесах (Украина) // Труды. межд. конф. «Грибы в природных и антропогенных экосистемах». – СПб, 2005. – С.343-348.
Леонтьев Д.В. Субстратная экология миксомицетов Гомольшанского национального природного парка // Мат. VII Всеросс. популяционного семинара «Популяции в пространстве и времени». – Н.Новгород, 2005. – С.198-201.
Леонтьев Д.В. К характеристике видового состава миксомицетов в фитоценозах Гомольшанских лесов (Украина) // Мат. науч.-практ. конф. «Изучение и сохранение природных экосистем заповедников лесостепной зоны». – Курск, 2005. – С.255-257
Леонтьев Д.В. Видовой состав миксомицетов в ассоциациях дуба черешчатого // Мат. науч.-практ. конф. «Состояние особо охраняемых природных территорий Европейской части России». – Воронеж, 2005. – С.150-154.
Леонтьев Д.В. Влияние рН и гигроскопичности древесной коры на видовой состав кортикофильных миксомицетов // Мат. Міжн. наук. конф. «Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів». – Донецьк, 2006. – Т.1. – С.239-240.
Леонтьев Д.В. Влияние субстратообразующих растений на видовой состав кортикофильных миксомицетов // Мат. I Межд. конф. «Наука и технологии: шаг в будущее». – Днепропетровск, 2006. – С.22-23.
Леонтьев Д.В. Хвойно-лиственная дифференциация ксилофильных миксомицетов в условиях Гомольшанских лесов (Украина) // Мат. 1 (10) конф. молодых ученых-ботаников. – С.-Петербург, 2006. – С.110-112.
Леонтьев Д.В. Некоторые итоги исследования миксомицетов (Myxomycetes) в Национальном природном парке «Гомольшанские леса» // Мат. Всеукр. конф. молодих вчених-ботаників. – Київ, 2006. – С.34-35.
