У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення завдань, що проявляється у правовому аналізі міграційного режиму та формулюванні пропозицій щодо ефективного його забезпечення в Україні. Так, проведений аналіз сутнісного змісту міграційного режиму в Україні та механізму його забезпечення дозволяє дійти таких висновків: 1. Під міграційним режимом пропонується розуміти адміністративно-правовий режим, у рамках якого здійснюється упорядкування міграційних процесів з позицій міграційних пріоритетів, кількісного складу міграційних потоків та їх структури. 2. Міграційний режим в Україні виступає, насамперед, основним засобом реалізації державної міграційної політики. Державна міграційна політика входить і є складовою як внутрішньої, так і зовнішньої політики держави, зокрема, України. У цьому розумінні міграційна політика є сукупною частиною відповідних напрямів зовнішньополітичної, економічної, демографічної, соціально-інтеграційної, соціально-культурної та іншої діяльності держави, її структур й інститутів. Так, міграційна політика є взірцем взаємозв’язку і взаємозалежності внутрішньої та зовнішньої політики держави. 3. Функціонування правової системи держави забезпечується комплексом державно-правових механізмів. Сьогодні детерміновані такі правові механізми: правового регулювання; дії права; правотворчості; соціального управління; правового впливу; державного управління; забезпечення правових режимів. 4. До групи механізмів забезпечення адміністративно-правових режимів належить механізм забезпечення міграційного режиму в Україні, який включає у себе: 1) систему правових актів, що є основою функціонування цього механізму; 2) організаційно-структурні формування; 3) організаційно-правові методи та способи, що забезпечують функціонування цього механізму. 5. В Україні переважно створена законодавча база у сфері міграції, але наведений перелік законодавчих актів, які становлять основу нормативно-правового блоку забезпечення міграційного режиму, не є вичерпним. Тобто вона сьогодні не є абсолютно досконалою та повною: її не можна визнати цілісною; низка її положень є не повною мірою науково обґрунтованими; вона потребує уніфікації; існує потреба у прийняті цілої низки законів, які б по-новому або додатково врегульовували важливі питання в міграційній сфері. На наше переконання, нагальним сьогодні є прийняття законів України “Про державну міграційну політику в Україні”, “Про Державну міграційну службу України”, “Про порядок реєстрації фізичних осіб за місцем проживання”, “Про порядок надання притулку в Україні”, “Про трудових мігрантів”, “Про соціальний захист працюючих мігрантів”. 6. Якнайшвидше формування нормативно-правової бази міграційного режиму дозволить із максимальною ефективністю вирішувати весь комплекс проблем, пов’язаних з регулюванням державою міграційних процесів, ефективно захищати права співвітчизників, які проживають за кордоном, що позитивно позначатиметься на стійкості української правової системи та стане однією з умов її стабільності. 7. Нині окремі міністерства та відомства у межах своїх повноважень здійснюють певну діяльність у сфері міграції, але на державному рівні їх діяльність практично не координується. Зважаючи на те, що практично для всіх міністерств та відомств, які мають завдання і повноваження у цій сфері, регулювання міграційними процесами не є безпосереднім змістом їх діяльності, ми поділяємо міркування щодо доцільності створення окремого центрального органу виконавчої влади – Державної міграційної служби України. 8. Заходи адміністративного примусу, що застосовують для забезпечення міграційного режиму в Україні, поділяють на три групи: 1) заходи адміністративного попередження, які спрямовані на профілактику правопорушень; 2) заходи адміністративного припинення, застосуванням яких досягається припинення протиправної поведінки; 3) заходи адміністративної відповідальності (адміністративні стягнення, дисциплінарні стягнення та стягнення, що накладаються в адміністративному порядку на юридичних осіб). 9. Заходи адміністративного попередження у сфері забезпечення міграційного режиму в Україні передбачають застосування, у встановлених законом випадках, обмежень до громадян та організацій і в цьому виявляється їх примусовий характер, хоча правопорушення при цьому відсутні. Тобто ці заходи мають чітку профілактичну спрямованість, орієнтовані на захист інтересів громадської безпеки, на недопущення вчинення правопорушень. 10. На основі аналізу чинного законодавства, а також практики його застосування, заходами адміністративного припинення, що застосовуються у протидії порушенням правил міграційного режиму в Україні, можна назвати: 1) адміністративне затримання; 2) огляд – особистий огляд та огляд речей, вантажів, багажу, транспортних засобів; 3) вилучення речей та документів; 4) застосування заходів фізичного впливу; 5) застосування спеціальних засобів; 6) застосування вогнепальної зброї. 11. Дійовим засобом адміністративної відповідальності за порушення правил міграційного режиму в Україні могло б стати виділення адміністративних проступків у міграційній сфері в окрему главу Кодексу України про адміністративні правопорушення. 12. Функції механізму забезпечення міграційного режиму в Україні, залежно від їх значення, можна поділити на основні та допоміжні. Основна функція – забезпечувальна, її сутність полягає у створенні умов для реалізації міграційних прав особи, можливості їх реального втілення в життя. До допоміжних функцій відносять доктринальну та організаційно-перетворювальну. | 