Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Російська мова


272. Самусенко Оксана Миколаївна. Міфопоетичні джерела сугестії в російських телевізійних текстах: дис... канд. філол. наук: 10.02.02 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка; Інститут філології. - К., 2004.



Анотація до роботи:

Самусенко О.М. Міфопоетичні джерела сугестії в російських телевізійних текстах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.02 – російська мова. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2004.

Дисертація присвячена вивченню витоків впливовості системи міфопоетичних смислів у текстах та телетекстах різної жанрово-стильової належності та адресної спрямованості. На основі аналізу відображення фрагментів міфопоетичної картини світу в текстах і телетекстах різної жанрово-стильової належності та адресації визначено основні прийоми і засоби впливу на масову свідомість, які ґрунтуються на актуалізації міфопоетичних ресурсів мовної системи, у російських телевізійних текстах.

У роботі з’ясовано міфоенциклопедичну характеристику і на її основі сформульовано ядро лінгвоміфопоетичних значень образів “вода”, “вогонь”, “дракон”, “ведмідь”, “олень”; охарактеризовано їх екстенсіонально-інтенсіональну варіативність у прозовому і драматичному текстах, а також у телетекстах, адресованих дорослій і дитячій аудиторії. Зроблено висновок, що міфопоетичні смисли, що лежать в основі художніх літературних текстів, зберігаються в телевізійних версіях, наявні в художньо-публіцистичних телетекстах, а також у текстах дитячої анімації. У телетексті актуалізацію міфопоетичного шару смислів забезпечують здебільшого візуальні образи. Введено поняття “інерції діахронії” як процесу адаптації образу до сучасного світосприйняття шляхом моделювання нового комплексу виражальних засобів. Розглянуто низку вербальних і невербальних міфопоетичних засобів впливу на масову свідомість у сучасному телетексті, серед яких основними є “міфологізація, сакралізація смислу” і “міфологізація на основі трикстерного обігрування”. Дістала подальший розвиток ідея про регулятивно-сугестивну функцію міфопоетичних смислів у телевізійних текстах.

У висновках до дисертаційної роботи викладено і систематизовано основні теоретичні та практичні результати дослідження. Основну увагу приділено з’ясуванню міфопоетичних витоків сугестії в російських телевізійних текстах. На основі аналізу відображення фрагментів міфопоетичної картини світу в текстах і телетекстах різної жанрово-стильової належності та адресації визначено основні прийоми і засоби впливу на масову свідомість, які ґрунтуються на актуалізації міфопоетичних ресурсів мовної системи, у російських телевізійних текстах.

Художні тексти є органічним середовищем існування міфопоетичної мови, яка виявляє власні закони об’єктивації в текстах різних жанрів. Для прозового й драматичного текстів характерною є ідентифікація образів передусім у позиції суб’єкта осмислення, якій кількісно багаторазово поступається ідентифікація образу в позиціях суб’єкта зіставлення й об’єкта зіставлення. В російських прозових і драматичних текстах інтенсіональне поле образів “вода”, “вогонь”, “дракон”, “ведмідь”, “олень” утворюють переважно міфопоетичні дескриптори, які апелюють до етноміфопоетичного шару смислів східнослов’янської культури і є основою для оптимізації комунікативного простору реципієнтів, оскільки цей блок інформації зберігається в підсвідомості всіх носіїв етнолінгвокультурної спільноти.

Міфопоетичний шар смислів зберігається при перекодуванні художнього літературного тексту в телевізійний для перегляду дорослою аудиторією, а також в анімаційних інтерпретаціях для дітей. Телевізійний текст виявляє екстенсіонально-інтенсіональну варіативність досліджуваних образів. Спектр міфопоетичних дескрипторів інтенсіонального поля вербально й візуально виражених образів телетексту збігається зі спектром образів літературного тексту, але об’єктивація міфопоетичного шару смислів у телетексті відбувається здебільшого за допомогою візуальних образів, які мають розгалужену систему форм, характеризуються високою частотністю, тяжіють до втілення однією формою кількох дескрипторів. Сугестивний вплив у текстах телемистецтва виявляється на рівні актуалізації міфопоетичного блоку смислів, передусім через візуальні образи, а також шляхом дублювання міфопоетичного дескриптора вербальними і візуальними образами, що збільшує сугестивний потенціал мовних одиниць.

Прагненню до розуміння реципієнтом текстової інформації підпорядковані основні характерні тенденції реінтерпретації вербального образу при перекодуванні в телетекст, які передбачають: збереження екстенсіоналу й інтенсіоналу образу, трансформацію дескриптора образу (сакралізацію або десакралізацію), повне або часткове семіотичне перекодування образу (вербального образу тексту у візуальні образи телетексту), створення й об’єктивацію нових форм і дескрипторів телевізійного образу. Процес «інерції діахронії», що полягає в моделюванні нового комплексу виражальних засобів і актуалізує міфопоетичний шар смислів, сприяє адаптації міфологічного образу до адекватного, сучасного сприйняття.

Регулятивно-сугестивні смисли міфопоетичної картини світу, що лежать в основі художніх текстів і телетекстів, виявляють свою присутність у художньо-публіцистичних та травестійних телевізійних текстах. Серед основних засобів сугестії в телевізійних текстах виявлено “укорінення фактологічної інформації в концептуальну”, яке полягає в міфологізації вербальних і невербальних одиниць тексту. Фоново-культурна інформація в тексті міфологізується і впливає на свідомість реципієнта латентно через актуалізацію міфопоетичних смислів. Процес “укорінення фактологічної інформації в концептуальну” в досліджуваних телевізійних текстах реалізується шляхом міфологізації суб’єкта й хронотопу телетексту. Образ “міфологічної особистості” в телетексті структурується на основі прийомів “абсолютизації” через “сакралізацію”, “демонізацію” чи перегравання за трикстерним типом.

Для маніпулювання масовою свідомістю важливим є підбір відповідної лексики, передусім актуалізація міфопоетичного й емоційно-експресивного її шару. Навмисне порушення мовних канонів у телетексті є основою для втілення міфологеми абсурду, яка проявляється в ломці часу і простору, реалізується шляхом заперечення норм і стереотипів, втілюється в абсолютизації негативних рис, посиленні ентропії, що досягається на рівні парадоксальних ситуацій і процесу мовної гри, – усе це служить нейтралізації патогенного тексту. З-поміж міфопоетичних вербальних засобів сугестії в сучасних телевізійних текстах значимими виявилися “міфологізація, сакралізація смислу” та “міфологізація на основі трикстерного обігрування”, які реалізуються в телетексті шляхом використання широкого спектра прийомів на різних рівнях мовної системи. Серед невербальних засобів сугестії, які ґрунтуються на актуалізації міфопоетичного шару смислів, у телетекстах важливе місце посідають певні атрибути, лялькова антропність, фон зображення, колоративна палітра, нумеративи, ритуальність.

Таким чином, результати дослідження свідчать про регулятивно-сугестивну функцію міфопоетичних смислів у російських телевізійних текстах. Міфопоетичні смисли, які є активними в складі ментальних просторів комунікантів, виступають потужним каналом здійснення впливу на свідомість реципієнта. Ця теза може стати вихідною в подальших розвідках в окресленому напрямку.

Публікації автора:

1. Мифологическая личность в аспекте проблем суггестивной лингвистики // Філологічні науки: Зб. наук. пр. – Суми: Редакційно-видавничий відділ СДПУ, 1999. – С. 223-232.

2. Особенности реализации мифопоэтической картины мира в драматургическом тексте (на материале пьесы «Дракон» Е.Л. Шварца) // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. пр. – К.: Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова, 2000. – С. 243-251.

3. Втілення міфопоетичної картини світу в художніх текстах та їх телеверсіях: образи води і вогню // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. – Вип. 10. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2001. – С. 25-28.

4. Специфіка об’єктивації міфопоетичної картини світу в телетексті: міфологема “вогонь” (на матеріалі телеверсій М. Захарова та Г. Горіна) // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. – Вип. 9. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2003. – С. 270-274.

5. Современный телетекст в зеркале мифа этноса // Русский язык и литература в учебных заведениях. – 2000. – №2. – С. 40-42.

6. Особенности отражения мифопоэтической картины мира в художественной прозе сквозь призму образов первоэлементов бытия: образ воды (А.Н. Толстой “Граф Калиостро”) // Слов’янський вісник: Зб. наук. пр.: Серія “Філологічні науки”. – Вип. 3. – Рівне: РІСКУ, 2003. – С. 37-40.

7. Міфопоетичні витоки сугестії в телетекстах “СВ-шоу” // Дискурс сучасної історичної романістики: Поетика жанру: Наукові студії. – К.: Видавничий центр “Київський університет”. – 2000. – С. 483-490.