Анотація до роботи:

Суханова Т.Є. Міфопоетична семантика в ліричних текстах А.О. Тарковського. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.02 – російська мова. Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди – Харків, 2004.

У дисертації досліджуються ліричні тексти А. Тарковського в аспекті реалізованої в них міфопоетичної семантики. Установлено й обґрунтовано зв’язок міфопоетичної семантики як проекції в поетичному тексті символів, образів, мотивів традиційної міфології й міфологічної моделі світу з найважливішими семантичними характеристиками поетичного мовлення. З’ясовано, що, з одного боку, міфопоетична семантика може бути джерелом аномалій, а, з другого боку, аномалії, наведені в поетичних текстах, викликають актуалізацію міфопоетичної семантики. Вироблено підхід до тлумачення поетичних текстів А. Тарковського, які містять міфопоетичні аномалії, на основі опису авторської міфопоетичної моделі. Установлено, що в поетичному дискурсі А. Тарковського формується міфопоетичний світ, реалізується індивідуальна модель цього світу. Охарактеризована авторська міфологема ПОЕТ як одиниця міфопоетичної семантики, як центральний компонент авторської міфопоетичної моделі в синтагматичному й парадигматичному аспектах. Розглянута авторська міфологема СЛОВО у співвідношенні з міфологемою ПОЕТ і визначені найважливіші аспекти міфопоетичного світу А. Тарковського, які охоплюються цією парою.

Міфопоетична семантика може бути пов’язана з такими фундаментальними властивостями поетичного мовлення, як семантична ускладненість і семантична аномальність. У зв’язку з цим можна визнати, що наявність у поетичному тексті міфопоетичної основи є досить органічною, оскільки пов’язана з первинними властивостями поетичного мовлення.

В аспекті семантичної ускладненості міфопоетична семантика ґрунтується на багатстві сюжетів, мотивів традиційної міфології, а також на складності міфопоетичної моделі світу.

В аспекті семантичної аномальності – міфопоетична семантика спирається на аномальність семантики міфу з точки зору свідомості, яка визначається як сучасна наукова й буденна.

Саме семантична аномалія міфопоетичного походження становить проблему для семантичного дослідження тексту, обґрунтування й побудови його тлумачення. З’ясування проблеми семантичної аномалії міфопоетичного характеру (міфопоетичної аномалії) дозволяє зрозуміти, що вона не тільки є предметом для тлумачення, але й засобом формування семантично багатого складного змісту, засобом актуалізації додаткової семантичної інформації.

При використанні міфопоетичних символів, знаків, міфологічних ситуацій виникає інтенсіональний світ, який відрізняється від дійсного і є конституйованим семантикою відповідних знаків. У поетичному дискурсі може будуватися особливий світ за рахунок незвичайної комбінаторики знаків та за рахунок появи нестандартних аномальних контекстів, які водночас складають певну послідовну систему, оскільки підпорядковуються закономірностям побудови міфологічної моделі світу.

При конституюванні поетичного світу в дискурсі А. Тарковського реалізується міфопоетична модель світу, не запозичена з конкретної міфології, а створена самим автором. Вона є архетипічною, міфологічною за сутністю моделлю. Опис цієї моделі дозволяє одержати ключ до розуміння як цілісних текстів, так і наявних у них семантичних аномалій. Описуваний фрагмент цієї моделі включає центральні для неї авторські міфологеми ПОЕТ і СЛОВО.

Аналіз функціонування цих міфологем у поетичних текстах А. Тарковського дозволяє зробити такі висновки та узагальнення: згідно з індивідуальною міфопоетичною моделлю ПОЕТ входить у земне життя неодмінно зі світу смерті. Стати поетом можна лише, пройшовши через цей світ, як проходять через нього в обряді ініціації, причому проходження через світ смерті разюче змінює природу людини, яка стає поетом. Відбиток тимчасового перебування в іншому світі, сліди причетності до нього – показова риса авторської міфологеми ПОЕТ.

А. Тарковський будує міфопоетичний світ, в якому ПОЕТ здійснює медіативну функцію в просторі й часі, де він є діячем, творцем, деміургом.

В індивідуальній міфопоетичній моделі індивідуальна міфологема ПОЕТ найщільніше пов’язана з індивідуальною міфологемою СЛОВО, оскільки СЛОВО і є тим засобом, за допомогою якого ПОЕТ як деміург створює поетичний світ. У поетичному дискурсі А. Тарковського є тексти, у яких спостерігається глибока поетична рефлексія щодо СЛОВА, при цьому СЛОВО становить авторську міфологему, яка співвідноситься з міфологемою ПОЕТ таким чином, що аналізована пара охоплює найважливіші аспекти конституйованого світу, заповнюючи відповідний міфопоетичний простір.

Публікації автора:

1. Суханова Т.Е. Архетипы времени в значимых контекстах его восприятия // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Сер. Філологія. – 1999. – № 448. – С. 128–131.

2. Суханова Т.Е. Номинация слово в поэтических текстах А. Тарковского (мифопоэтический аспект) // Русская филология. Украинский вестник. – № 3 (19). – Харьков, 2001. – С. 67–69.

3. Суханова Т.Е. Мифопоэтическая семантика в лирике А. Тарковского (поэт – мифологема, архетип, феномен возможного мира) // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. – Т. 15 (54) – № 1: Сер. Филология. – Симферополь, 2002. – С. 291–295.

4. Суханова Т.Е. Архетип поэт в возможном мире А.А. Тарковского // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Сер. Філологія. – 2002. – Вип. 35, № 557. – С. 100–105.

5. Маринчак В.А., Суханова Т.Е. Функциональный аспект семантики поэтического текста и интерпретация мифопоэтических символов // Функциональный аспект семантики языковых единиц: Материалы VIII Международной конференции по актуальным проблемам семантических исследований. – Ч. ІІ. – Харьков: ХГПУ, 1997. – С. 60–61.

6. Суханова Т. Е. О некоторых особенностях архаичного времени и рефлексии по поводу архетипов времени современного текста // Викладання мов у вузі на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки. Збірник наукових праць. – Вип. 3. – Харків: Константа, 1999. – С. 273–280.