У висновках підбито підсумки проведеного дослідження, викладено основні його результати, сформульовано пропозиції та рекомендації щодо їх наукового та практичного використання. Автор дійшов висновку, що для визначення поняття кримінальної відповідальності та її меж принципово важливим є правильне розуміння соціальної та правової сутності відповідальності як філософської, лінгвістичної та правової категорії. Тому в нинішніх умовах становлення нових суспільно – економічних відносин головне завдання кримінально – правової науки у протидії злочинності полягає у розробці обґрунтованих рекомендацій щодо визначення меж кримінальної відповідальності. Вони дозволяють не обмежувати протидію злочинності примусовим впливом, переважно у формі кримінальної відповідальності за конкретні злочини, а й з урахуванням усіх важливих аспектів злочинності як соціального явища розробити і застосувати в такій протидії комплекс економічних, політичних, правових, виховних та інших заходів. Підвищення ролі кримінального закону у протидії злочинності може бути досягнуто шляхом визначення доцільності криміналізації (декриміналізації) певних діянь, удосконалення законодавчого опису їх ознак, конкретизації законодавчої конструкції норм, що визначають межі кримінальної відповідальності (зокрема неповнолітніх, співучасників злочину тощо), визначення можливості кримінально-правового компромісу з певними суб’єктами злочинів (наприклад, при злісному ухиленні від сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей або контрабанді), підстав та умов його застосування. Згідно з концептуальним підходом до розуміння правової сутності меж кримінальної відповідальності фундаментальними є взаємопов’язані між собою положення про те, що: а) межі кримінальної відповідальності – це визначені кримінально-правовими нормами об’єктивні та суб’єктивні критерії конкретизації обсягу юридичного обов’язку винного з моменту вчинення злочину до повної реалізації індивідуально визначеної форми відповідальності у зв’язку із вимушеним зазнанням передбачених КК України обмежень особистого, майнового або іншого характеру та правових наслідків учиненого ним злочину, що покладаються на нього спеціальними органами держави; б) дія кримінально-правових принципів як критеріїв об’єктивного обмеження кримінальної відповідальності має вирішальне значення для виконання завдань кримінального судочинства; в) найважливіші положення дії та практичного застосування кримінального закону визначають об’єктивні часово-просторові межі чинності закону про кримінальну відповідальность; г) залежно від характеру суспільної небезпечності діяння, його мотивації та спрямованості доцільно і суспільно виправдано декриміналізувати окремі кримінально карані діяння; д) важлива роль у визначенні меж кримінальної відповідальності надається інституту обмеження дії закону про кримінальну відповідальність за ознакою суспільної небезпечності діяння, який апріорі вважає відповідні діяння незлочинними, за умови надання пріоритету позитивній посткримінальній поведінці чи передкримінальній ситуації, в якій опинився суб’єкт. До актуальних проблем обмеження кримінальної відповідальності за ознакою суспільної небезпечності діяння, які мають місце при застосуванні Особливої частини КК України і потребують нагального розв’язання, віднесені й проблеми більш досконалого визначення об’єктивних та суб’єктивних критеріїв меж кримінальної відповідальності в нормах Загальної частини кримінального закону. Гуманізація кримінально–правової політики держави вимагає подальшого удосконалення норм КК України, що визначають межі кримінальної відповідальності неповнолітніх. Характеризуючи існуючу в Україні законодавчу базу визначення меж кримінальної відповідальності як не цілком достатню для ефективної протидії злочинності, зроблено висновок, що вітчизняному кримінальному законодавству бракує цілісності, повноти, завершеності. З метою підвищення ефективності норм кримінального закону, які регламентують межі кримінальної відповідальності, запропоновано внести низку змін та доповнень до Кримінального кодексу України. Список опублікованих праць: Соловій Я.І. Щодо визначення меж кримінальної відповідальності //Право України. – 1995. – №12. – С. 52 – 54. Соловій Я.І., Коржанський М.Й. Об’єктивні межі кримінальної відповідальності //Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – К.: НАВСУ, 1998. – №2. – С. 44 – 51. Соловій Я.І. Організована злочинність як найвища стадія розвитку криміналітету //Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К.: НАВСУ, 1999. – №4. – С.63 – 72. Соловій Я.І. Теоретичні обґрунтування підстав кримінальної відповідальності //Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2003. – №4. – С. 74 – 84. Соловій Я.І. Щодо правомірності адміністративної преюдиції в кримінальному праві //Україна між минулим і майбутнім: тези доп. всеукр. наук. – практ. конференції. – К.: НАВСУ, 2002. – С.84 – 91. Соловій Я.І. Теоретичні засади інституту підстав кримінальної відповідальності //Актуальні проблеми профілактики правопорушень підрозділами міліції громадської безпеки: тези доп. всеукр. наук. – практ. конференції. – К.: НАВСУ, 2003. – С.176 – 184. Соловій Я.І. Теоретичні обґрунтування гуманізації вікової осудності неповнолітніх //Проблеми гуманізації підготовки працівників ОВС в умовах Європейської інтеграції: тези доп. міжнар. наук. – практ. конференції. – К.: НАВСУ, 2003. – С.86 – 92. | 