Педагогічна освіта займає одне з центральних місць у системі вищої освіти. Її фахівці реалізують державну політику стосовно навчання і виховання підростаючого покоління – майбутнього молодої держави. Вони забезпечують функціонування інших освітянських ланок та здійснюють наступність і неперервність навчання на кожному етапі. Така різноманітна і багатогранна діяльність педагогічних працівників покладає високі вимоги на їх підготовку. Відповідно до поставленої мети і визначених завдань у ході дослідження отримано такі результати: з’ясовано стан розробки проблеми в науково-методичній літературі та у практиці навчання історії математики в педагогічних університетах, встановлено психолого-педагогічні особливості та умови індивідуального навчання історії математики студентів педагогічних університетів, розроблено концепцію індивідуального навчання історії математики та методичне забезпечення для її практичної реалізації в системі підготовки майбутніх учителів математики, експериментально перевірено дієвість розробленої концепції та ефективність системи організації індивідуального навчання історії математики та її методичного забезпечення у педагогічних університетах. У процесі дослідження встановлено і доведено: якщо традиційне навчання історії математики в педагогічному університеті доповнити спеціально побудованою і науково обґрунтованою системою індивідуального навчання з відповідним методичним забезпеченням, то це сприятиме: підвищенню рівня знань студентів з історії математики та інших дисциплін математичного циклу; ефективному використанню науково-методичного потенціалу викладачів університету та їх консультаційно-коригуючої діяльності; формуванню творчої особистості майбутнього вчителя математики, здатного до самоактуалізації, самоудосконалення та неперервної освіти. Результати проведеного дослідження дають можливість зробити узагальнені висновки, щодо актуальності теми дисертації, необхідності використання індивідуального навчання історії математики в системі підготовки майбутнього вчителя математики та шляхів запровадження розробленої методики в реальний навчально-виховний процес у педагогічних університетах. 1. Одним із основних завдань розвитку педагогічної освіти і науки в Україні є підготовка майбутнього вчителя, який відповідає всім вимогам сьогодення, може здійснювати професійну діяльність на засадах демократії та гуманізму, здатний до самовдосконалення, самоосвіти та самореалізації. Забезпечити таку підготовки можливо лише за умови врахування індивідуальних особливостей студентів, розвитку і вдосконалення їх задатків і здібностей, задоволення навчальних і особистісних потреб кожного з них. З цією метою, враховуючи положення Болонської декларації, доцільно активно впроваджувати індивідуальне навчання студентів, завдяки якому з’являється можливість вибору індивідуального темпу навчання, індивідуалізації мети, змісту і засобів навчання, організації систематичного контролю за навчально-пізнавальною діяльністю студента і здійснення оперативної корекції тощо. 2. Неоднозначність тлумачень загальних психолого-педагогічних понять «індивідуальний підхід», «індивідуалізація», «індивідуалізоване навчання», «індивідуальне навчання» та невизначеність умов і засобів, які їх забезпечують, створюють обставини, за яких не розробляються конкретні методики такого виду навчання. Недостатньо розробленою (як у теорії так і на практиці) є і проблема реалізації індивідуального підходу до навчання математики в педагогічних університетах. Це обумовило необхідність побудови і наукового обґрунтування системи організації індивідуального навчання історії математики та створення відповідного методичного забезпечення. 3. Індивідуальне навчання – поняття багатоаспектне і потребує різностороннього висвітлення. В процесі дослідження встановлено, що індивідуальне навчання – це складна динамічна система (студент, викладач, засоби навчання), функціонування якої здійснюється на основі виваженого поєднання: самостійної навчально-пізнавальної діяльності студенів з їх навчанням під керівництвом викладача; індивідуалізованого навчання стосовно конкретного студента з типовим навчанням для певного етапу підготовки студентів відповідної спеціальності. Стосовно історії математики найбільш уживаними видами індивідуального навчання є самостійна навчально-пізнавальна діяльність (як типова так і індивідуалізована) та індивідуалізоване навчання з викладачем. 4. Індивідуальне навчання – це організація навчального процесу, за якої в конкретний момент часу викладач має можливість співпрацювати тільки з одним студентом (явно чи через засоби навчання), а для студентів створені необхідні та достатні умови для самостійного навчання (завдяки відповідним засобам навчання і можливості отримати індивідуальну консультацію). Співпраця викладача і студента в умовах індивідуального навчання подібна у загальному і індивідуальна у кожному конкретному випадку. Індивідуальне навчання здійснюється з урахуванням індивідуальних особливостей студента і спрямоване на забезпечення студентів глибокими знаннями і професійними вміннями та розвиток і задоволення їх особистісних потреб. Усвідомлення студентами у процесі індивідуального навчання власних переваг і недоліків, можливостей та здібностей сприяє формуванню та розвитку у майбутніх учителів самосвідомості, відповідальності та самоконтролю. 5. Будь-яке навчання відбувається в певних умовах і за постійно діючих обставин, які впливають на його ефективність. Позитивно впливають на процес навчання: активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів, використання нових інформаційних технологій, врахування вікових особливостей студентів, професійна спрямованість навчання тощо. Всі ці умови є актуальними і для індивідуального навчання, але є низка умов, які відіграють велике значення для організації саме індивідуального навчання: мікроклімат системи (студент, викладач, засоби навчання); професіоналізм викладача; індивідуальний стиль діяльності студента; створення і реалізація індивідуальної траєкторії навчання. 6. Для забезпечення ефективності індивідуального навчання історії математики його слід проектувати заздалегідь. Основним компонентом розробленої в дисертації моделі індивідуального навчання є індивідуальна траєкторія навчання студента, яка поєднує у собі: систему цілепокладання (внутрішні та зовнішні мета і мотивація); навчальний план (картка-схема організації навчального процесу курсу «Історія математики») (змістова і процесуальна частини); систему консультацій (особисту і дистанційну); систему контролю і оцінювання знань і умінь. Запропоновану нами модель індивідуального навчання можна використовувати для організації індивідуального навчання будь-якого предмету в кожному ВНЗ. 7. Організація індивідуального навчання історії математики пов’язана з особливостями побудови навчального курсу та специфікою історії математики як науки. Шляхи реалізації моделі індивідуального навчання у процес навчання історії математики розкриваються у відповідній Концепції, дотримання якої сприяє: підвищенню рівня знань студентів з історії математики та інших дисциплін математичного циклу; ефективному використанню науково-методичного потенціалу викладачів університету та їх консультаційно-коригуючої діяльності; формуванню творчої особистості майбутнього вчителя математики, здатного до самоудосконалення та неперервної освіти. 8. Специфіка і структура математичної освіти в педагогічних університетах відкривають перед студентами і викладачами широкі можливості для індивідуального навчання історії математики (пропедевтичного і систематичного) протягом усього навчання в університеті на всіх етапах підготовки майбутніх учителів: вивчення систематичного курсу історії математики; під час педагогічної практики; під час вивчення методики навчання математики та інших математичних дисциплін; у процесі науково-дослідницької діяльності студентів. 9. Пропедевтичне навчання історії математики слід спеціально планувати та організовувати. Навчання історії математики в умовах педагогічної практики невід’ємно пов’язане із досягненням цілей та завдань, які ставляться до навчання математики у школі та спрямовані на підготовку висококваліфікованого спеціаліста - вчителя математики. Спеціально розроблені індивідуальні завдання з методики навчання математики та інших математичних дисциплін сприяють ефективному використанню науково-методичного потенціалу викладачів університету, допомагають тим, які не викладають курс історії математики, також здійснювати індивідуальне навчання історії математики майбутніх учителів та консультаційно-коригуючу діяльність. Значну роль у підготовці сучасного вчителя математики відіграє оволодіння студентами методом навчальних проектів. В умовах навчання методики математики є можливість розширити межі навчання проектної діяльності, мета якої полягає в інтеграції знань і умінь шкільного курсу математики і методики навчання математики із самостійним набуттям студентами знань із інформатики та історії розвитку і становлення математики. Здійснення науково - дослідницької діяльності, навчання історії математики та інших предметів математичного циклу знаходяться у нерозривному взаємозв’язку і спрямовані на інтеграцію математичних знань і на підготовку вчителя–професіонала. 10. Під час вивчення систематичного курсу історії математики слід так організувати індивідуальне навчання, щоб кожний студент мав можливість обрати власну траєкторію навчання та коригувати чи змінювати її на деяких етапах. Викладач повинен не управляти навчально-пізнавальною діяльністю студента, а спонукати його до вивчення історії математики через зміну мотивації. Індивідуальне навчання історії математики безпосередньо з викладачем (крім консультацій) слід планувати у таких випадках: студент працює за індивідуальним планом; студент працює у проблемній науковій групі чи науковому гуртку; студент виконує курсову, дипломну, кваліфікаційну чи магістерську роботу; студент готується до здійснення професійної педагогічної діяльності під час педагогічної практики. 11. Система комплексного оцінювання знань студентів у курсі вивчення історії математики відповідно до запровадження ECTS в системі вищої освіти в Україні, забезпечує об’єктивність оцінки знань студентів та в свою чергу зобов’язує їх до систематичної навчальної роботи, постійного самоконтролю і самопідготовки, пошуку та здійснення індивідуальної траєкторії навчання. Критерії оцінювання всіх видів навчальної роботи у комплексному контролі знань доводяться до відома студента на початку вивчення курсу. Навчальна діяльність студентів, яка стосується вивчення історії математики, оцінюється під час: поточного, проміжного та письмового контролю, самостійної роботи, виконання ІНДЗ, тестування, підсумкового оцінювання, підсумкового семестрового контролю (за бажанням студента). Використання даної системи комплексного оцінювання знань під час вивчення історії математики забезпечує не лише контроль, а й мотивацію до навчання та відповідальність студентів за результати навчальної діяльності, сприяє кращим досягненням та якісному засвоєнню знань. 12. Експериментальне впровадження системи індивідуального навчання у традиційне вивчення історії математики у педагогічному університеті підтвердило ефективність його впливу на рівень навчальних досягнень студентів, забезпечило ефективне використання науково-методичного потенціалу викладачів університету, сприяло формуванню творчої особистості майбутнього вчителя математики, здатного до самоактуалізації, самоудосконалення та неперервної освіти. Проведене дослідження та отримані результати дають можливість намітити такі перспективні напрямки подальшого дослідження проблеми використання індивідуального навчання у педагогічних університетах, а саме: дистанційне навчання історії математики, індивідуальне навчання окремих предметів математичного циклу. | 