Основним теоретичним результатом дисертаційного дослідження є методичні розробки, які призначені для організації систем доставки вантажів з використанням засобів укрупнення в найбільш поширених на практиці випадках. У дисертації вирішено наукове завдання, що дозволяє удосконалити теоретичну і методичну базу для організації систем доставки вантажів. За підсумками дисертаційного дослідження можна зробити наступні виводи: 1. Розвиток сучасних економічних і управлінських наук, серйозні зміни в зовнішньому середовищі підприємств: глобалізація бізнесу, інформатизація світового економічного простору, посилення коопераційних зв'язків між різними учасниками ринку і, в той же час – посилення конкурентної боротьби в багатьох сферах, підвищені вимоги споживачів до якості і сервісу, обумовлюють виникнення принципово нового підходу до організації транспортування вантажу, яке отримало назву «система доставки вантажів». 4. Новий об'єкт для транспортної науки – «система доставки» – вимагає відповідного методичного забезпечення процесів організації і управління. Як суб'єкт управління виступає організатор системи доставки вантажів, яким є експедитор з розширеними правами і повноваженнями. 5. Пропонується розглядати систему доставки як чотирьохрівневу структуру: топологія, вид транспортування, транспортно-технологічний процес і склад учасників. 6. Розроблена класифікація систем доставки по наступних класифікаційних ознаках: топологія, географічний масштаб, число видів транспорту, використання ТТС, тип використовуваних «брідж»-систем, принципи організації і управління, схема взаємодії з учасниками транспортного процесу, широта охоплюваних логістичних процесів, які дозволяють чітко ідентифікувати тип системи доставки. 7. Ідентифіковані принципові організаційні, юридичні і фінансові схеми взаємозв'язків основних учасників систем доставки (вантажовідправника, посередника, перевізника). 8. Розроблена методика вибору постачальника послуг, що базується на системі критеріїв, розроблених для посередника (експедитора, організатора системи доставки) і морського перевізника двох спеціалізацій – трампового і лінійного. 9. Встановлені принципові види взаємозв'язків основних параметрів систем доставки вантажів – вартість доставки (R), обсяг партії вантажу (Q) і час доставки (T) по операціях і в цілому по системі: залежність витрат від часу описується лінійною функцією; залежність витрат від розміру партії вантажу – степеневою. Виявлені закономірності використовувалися надалі для оптимізації схем і технологічних режимів систем доставки вантажів. 10. Розроблений комплекс економіко-математичних моделей формування схем і технологічних режимів, базою для яких послужила модель транспортної задачі в сітьовій постановці, для наступних ситуацій: - один пункт відправлення, один призначення, один вантажовідправник, одна партія вантажу; - декілька пунктів відправлення і призначення, єдиний вантажовідправник, взаємозамінний вантаж; - декілька пунктів відправлення і призначення, єдиний вантажовідправник, взаємозамінний вантаж, необхідність доопрацювання (обов'язкового проходження) в проміжних пунктах; - декілька пунктів відправлення і призначення, множина партій вантажу різних вантажовідправників. 11. Розроблений методичний підхід для формування інтегрованих систем доставки вантажів, що забезпечує синергетичний ефект на базі виявлених взаємозв'язків T –R, Q-R . 12. Для інтегрованих систем доставки розроблений механізм формування тарифів організатора систем доставки вантажу, заснований на розподілі синергетичного ефекту. Практичне застосування отриманих результатів може бути використане для підвищення ефективності організації і функціонування існуючих або проектованих систем доставок. |