Левченко Олексій Вікторович. Методичні основи оптимізації функціонально-територіальної структури сільськогосподарського адміністративного району. : Дис... канд. наук: 18.00.01 - 2008.
Анотація до роботи:
Левченко О.В. Методичні основи оптимізації функціонально-територіальної структури сільськогосподарського адміністративного району. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 – Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури. – Київський національний університет будівництва і архітектури. Київ, 2008.
Дисертація присвячена питанням, пов’язаним із створенням ефективних методів дослідження і оптимізації об’єктів планувальної структури районного (регіонального) планування. Предмет районного планування трактується не як функціональна зона виробництва, а як демоекосистема – система взаємозв’язку і взаємодії населення і місця його існування. Виходячи з системної природи об’єктів районного планування, висловлюється загальний принцип самодостатності демоекосистеми адміністративного району, який є основою розробки логічної і математичної моделі. Приведені деякі приклади застосування загальнометодологічних рекомендацій при розробці конкретних програм вибору оптимального рішення розміщення функціонально-територіальної структури та подальшого моніторингу і оцінки якості розміщення об’єктів районного планування при варіантному проектуванні і прогнозуванні системи адміністративного району.
У дисертації наведене теоретичне узагальнення в сфері архітектури та містобудування, яке полягає у новому вирішенні наукової проблеми, що відображається в методичному підході до питань оптимізації функціонально-територіальної структури адміністративного району на рівні розробки проектної документації в районному плануванні на прикладі адміністративних районів сільськогосподарської спеціалізації господарської діяльності.
Подальший розвиток та впровадження запропонованої методики надає можливість підвищення системності у архітектурно-містобудівному проектуванні, набутті генерального критерію ефективності для усіх завдань з розміщення та перетворення її на систему ухвалення рішень, що постійно діє.
Методика надає можливість визначення перспектив економічного розвитку починаючи з досконального вивчення тенденцій архітектурно-планувальної та функціональної структур, що формують характер економіки регіону.
Виділені методологічні рекомендації в напрямку керівництва по проведенню аналізу і плануванню розвитку адміністративного району, які описують чотири основні кроки (стадії):
Визначення стану місцевої економіки на основі вивчення відповідних індикаторів (показників).
Використання аналітичних методів (підходів) для вимірювання функціонування галузей промисловості. Виділено два підходи: коефіцієнт локалізації і аналіз структурних зрушень. Аналіз коефіцієнтів локалізації (ступінь рентабельності підприємств) ідентифікує галузі промисловості, району, що є спеціалізацією цієї території. Аналіз структурних зрушень показує розвиток виробництва в динаміці.
Доповнення аналітичних методів інформацією, отриманою в ході обговорень з керуючим апаратом територіального об’єднання.
Розробка галузевих стратегій на основі інформації, отриманої в ході проведення аналізу конкурентоспроможності та пошуки найкращого розміщення.
Дослідження показало, що соціально-економічне районування дозволяє привести до об’єктивності ГІС територіальну диференціацію природно-господарських процесів і перевести їх в організаційну сферу. Головними і достатніми ознаками соціально-економічного районування за системним підходом є антропогенне навантаження, спеціалізація регіонів і тип господарського освоєння, які репрезентативно відображають природно-ресурсні, демоекосистемні чинники об’єднань територіальних громад в економічні зони.
Розроблена і викладена оригінальна трьохрівнева методика розробки і моніторингу виконання схем та проектів районного планування, оптимізація розміщення об’єктів господарювання за чинником компактності та мінімізації поточних комунікаційних витрат, проведена шляхом ітераційного перебору варіантів розміщення з використанням системного підходу (ареалів тяжіння місць прикладання праці, ресурсної бази та розміщення франко-склад готової продукції), економічної оцінки і функціонального аналізу, що дозволяє найповніше виявити соціально-господарську диференціацію території регіону.
Запропонована динамічна модель соціально-економічного районування: оптимального розміщення виробництва залежно від ресурсних потенціалів, розселення населення району та споживачів є системним блоком регіональної політики, що формує ГІС, інтегруючим інформаційне поле регіону у сфері природокористування в інформаційно-картографічній формі, таким, що дозволяє оперативно відображати природно-господарські процеси і використовувати ці відомості у вирішенні управлінських завдань на різних ієрархічних рівнях системи адміністративного устрою країни спрямованих на формування повноцінного життєвого середовища та досягнення його естетичної виразності.
Проаналізовані тенденції останнього десятиріччя в переході до все більшої кількості сільських поселень під впливом скорочення населення до групи малих (до 200 жителів) – їх частка перевищила 37,2% та загострення соціально-економічних, демографічних та функціонально-планувальних проблем саме у цій групі поселень.
Як показує аналіз соціально-економічного та демографічного стану сільських поселень, формування концентрованої та дисперсної мереж сільського розселення в першу чергу актуальне для аграрних та аграрно-промислових областей з складною демографічною ситуацією.
Результати аналізу дозволяють стверджувати, що в методології районного планування використовуються чотири основні підходи до їх розробки: адміністративний, ресурсний, комплексний (розкладений за рівнями) і системний підхід. Для забезпечення якості розробки програм розвитку адміністративних районів доцільно користуватися поєднанням всіх вищезазначених підходів, використовуючи як основний системний підхід і доповнюючи його іншими (ресурсним, адміністративним, за рівнями).
Публікації автора:
Левченко О.В. Системний підхід до проектування геоінформаційних систем на базі інформаційних технологій в архітектурі. // Науково-технічний збірник: Містобудування та територіальне планування. — Випуск 20. — К.: КНУБА, 2005. — С.199-207.
Лаврик Г.І., Левченко О.В. Формалізована схема математичного моделювання геоінформаційних систем рівня районного планування на базі системного методу // Науково-технічний збірник: Містобудування та територіальне планування. — Випуск 21. — К.: КНУБА, 2005. — С.174-183.
Левченко О.В. Комплексна і системна концепції побудови методів дослідження та проектування об'єктів районного планування // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель. Спеціальний випуск: Соціальні напрямки розвитку архітектури та будівництва. Зб. наук. праць. — К.: КиївЗНДІЕП, 2005. — С.153-157.
Левченко О.В. Системний метод проектування житлових утворень з використанням сучасних інформаційних технологій // Региональные проблемы архитектуры и градостроительства. Выпуск 7-8: Состояния и перспективы развития. Сборник научных трудов. — Одесса: Астропринт, 2005. — С.263-266.
Левченко О.В. Об’єкт і предмет в районному плануванні // Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Наук.-техн. збірник.— Випуск 15.— К.: КНУБА, 2006.— С.111-115.
Левченко О.В Особливості застосування математичних оптимізаційних моделей у системному містобудівельному проектуванні об’єктів районного планування // Новини науки Придніпров’я: Науково-практичний журнал. Серія: Архітектура та містобудування. — №7-8.— Дніпропетровськ, 2006.— С.27-31.
Левченко А.В. Региональная экономика в контексте планирования архитектурных территориальных объектов // Прикладна геометрія та інженерна графіка: Міжвідомчий науково-технічний збірник. Випуск 78.— К.: КНУБА, 2007.— С.310-321.