У дисертації на базі проведених наукових досліджень вирішено актуальне наукове завдання, що полягає у визначенні рівня виробничих запасів за допомогою стохастичних моделей. Науково обґрунтовано методичні підходи до управління незавершеним виробництвом, готовою продукцією, створення дієвої системи економічного стимулювання управління оборотними коштами, проведення інтегрального оцінювання використання оборотних коштів, що має важливе значення для розвитку науки управління економічними процесами на промислових підприємствах, практики підвищення якості використання оборотних коштів. Головні наукові висновки, що отримані на основі використання наукових методів дослідження, зводяться до такого: 1. Дослідження сутності оборотних коштів виявило наявність впливу політичної й економічної системи на визначення цієї економічної категорії. Так, при існуванні жорсткої системи планування, платіжно-розрахунковій функції оборотних коштів не приділялося достатньо уваги. Згодом поступово було доведено наявність авансування оборотних коштів, а їх основною функцією визначено підтримання безперервності виробництва та забезпечення прибутковості. Сучасне трактування питання управління оборотними коштами зводиться до аналізу мети та характеру використання окремих їх елементів, при цьому відсутній системний підхід, недостатньо уваги приділяється функціям, цілям та завданням управління. 2. Джерела поповнення, що використовуються при формуванні оборотних коштів підприємства, поділяють на власні й залучені, вони мають свої переваги та недоліки у використанні. До правил раціонального залучення коштів належать: перевищення рентабельності активів над ставкою банківського відсотка та перевищення суми залучених коштів над власними. Розроблена модель максимізації ефекту фінансового левериджу дає підприємствам змогу на стадії планування суми прибутку оцінити максимальний рівень величини фінансового левериджу та рентабельності власних коштів при визначеній сумі залучених коштів та ставці банківського відсотка. До переваг моделі належить можливість змінювати вихідні дані (заплановану суму прибутку і ставку банківського відсотка) та порівнювати отримані значення суми залучених коштів і ефекту фінансового левериджу. 3. Запропоновано використання системного підходу, який складається з підсистеми зворотного зв’язку та критеріїв (стандартів) функціонування, при аналізі й управлінні оборотними коштами, в основу побудови якого покладені загальні принципи формування організаційно-управлінських структур. Удосконалений організаційно-економічний механізм управління оборотними коштами особливу увагу відводить упорядкуванню інформаційних потоків, зведенню їх у систему та враховує взаємозв’язок стратегічних цілей. 4. Виявлено негативний вплив нестабільної політичною ситуації та відсутності дієвої системи методів управління оборотними коштами на промислових підприємствах. Удосконалення аналізу передбачає застосування методу інтегрального оцінювання використання оборотних коштів, що дає змогу позбутися недоліків традиційного аналізу, охопити всі найважливіші аспекти господарської діяльності підприємства, оцінювати використання оборотних коштів у часі та порівнювати з підприємствами різних галузей. Практичне застосування методу інтегрального оцінювання дає підприємствам змогу виявити “вузькі” місця формування й використання оборотних коштів та спрямовувати зусилля на вирішення саме цих питань. 5. Доведено, що використання детермінованого методу визначення рівня оборотних коштів у виробничих запасах не може враховувати вплив факторів ймовірнісного характеру, тому не дає якісних результатів. Багатофакторна кореляційно-регресійна модель типу виявила низьку адекватність, що пояснюється наявністю прихованої періодичності у випуску продукції та відсутністю циклів у формуванні сировини й матеріалів. Адекватними до застосування виявилися стохастичні моделі змінних стану (метод ідентифікації динамічних об'єктів) та нейронної мережі (метод штучного інтелекту). Модель нейронної мережі показала кращі результати за рахунок більш гнучкої реакції на зміни вхідних впливів. 6. Встановлено, що на промислових підприємствах спостерігається збільшення залишків незавершеного виробництва через відсутність стабільної й ритмічної роботи суміжних ділянок, що пов’язані одна з одною в єдиний технологічний ланцюг. Науково обґрунтовано переведення робітників на відрядно-погодинну оплату праці з метою уникнення зайвого нагромадження незавершеного виробництва та преміювання за показником ритмічності, який базується на розрахунку коефіцієнта варіації. 7. Визначено, що методи управління залишками готової продукції повинні спиратися на науково обґрунтоване тактичне регулювання залишків за допомогою коефіцієнта використання готової продукції (), який об’єднує рентабельність готової продукції і-го виду (Rі) та коефіцієнт оборотності готової продукції і-го виду (); а стратегічне управління – на підставі математичної моделі визначення оптимальної структури потужностей. Цей підхід надає можливість підприємствам гнучко управляти асортиментною політикою. 8. Рекомендовано здійснювати економічне стимулювання працівників щодо стійкого управління оборотними коштами з урахуванням принципів саморегулювання для формування ефективної системи функціонування оборотних коштів, яке передбачає таку послідовність заходів: по-перше, визначення кола працівників, що отримують премії, порядку і строків преміювання; по-друге, обґрунтування співвідношення премії й тарифної заробітної плати (окладу); по-третє, визначення показників преміювання за управління залишками оборотних коштів на підставі побудови контрольної карти, розрахунку середньої величини залишку (), середньоквадратичного відхилення (), коефіцієнта варіації (V) та ймовірнісно-прогресивної величини (нормальне значення); по-четверте, визначення розміру премії; по-п’яте, визначення джерел фінансування, мінімального й максимального розміру коштів, що спрямовані на преміювання, економічної ефективності системи преміювання та вплив на фінансово-економічні показники підприємства. Така система економічного стимулювання може бути впроваджена на промислових підприємствах, оскільки має можливість саморегулювання за напрямом зниження середньоквадратичного відхилення залишків (min): чим ближчим є значення залишків до нормальної величини, тим краще здійснюється управління оборотними коштами. 9. Наукові положення, висновки, рекомендації, розроблені на їх основі методи управління оборотними коштами рекомендуються для використання фінансово-економічними службами промислових підприємств, науково-дослідними організаціями та вищими навчальними закладами. |