В дисертації розроблені теоретичні та практичні методи підвищення ефективності системи організації повітряного руху. З цією метою проаналізований сучасний стан авіаційного транспорту України, який показав, що існують як потреби так і значні потенційні можливості підвищення ефективності системи організації повітряного руху стосовно збільшення обсягу пасажирських та вантажних авіаперевезень, забезпечення високих рівнів безпеки, регулярності і економічності повітряного руху. При використанні методів теорії ймовірностей та теорії випадкових марківських процесів в дисертації розроблений комплекс аналітико-статистичних моделей функціонування аеронавігаційної системи, які дають можливість аналізувати та прогнозувати показники її функціонування, досліджувати можливості підвищення безпеки та економічності повітряного руху, визначати можливості збільшення пропускної спроможності для польотів зон повітряного простору. На базі проведених досліджень запропоновано та реалізовано ряд практичних методів забезпечення ефективного функціонування аеронавігаційної системи України. В дисертації розроблена модель, яка встановлює взаємозв’язок між безпекою, пропускною спроможністю та економічними показниками повітряного руху в певній зоні управління з урахуванням наявних технічних засобів та впливу метеорологічних умов. Показано, що збільшення пропускної спроможності при забезпеченні вимог безпеки польотів може бути досягнуто тільки завдяки покращенню інформаційного забезпечення та автоматизації процессів управління повітряним рухом. Розроблені моделі для визначення характеристик обслуговування повітряного руху в аеродромній зоні; оцінки безпеки польотів при порушенні мінімуму повздовжнього ешелонування; прогнозування ризику зіткнень ПС в зонах сходження та перетину трас польотів, ПС з перешкодами, вздовж яких здійснюються польоти та ін. Узагальнена методика оцінки ризику зіткнень ПС на паралельних маршрутах, на маршрутах, що сходяться та розходяться. Розроблена модель визначення ймовірності виявлення ПС в районі мультирадарного спостереження, коли ймовірність виявлення кожного ПС залежить від його координат. В дисертації також досліджені наступні питання: адекватність моделей керування повітряним рухом; критеріальна оцінка ефективності повітряного руху; визначення вимог до інформаційного забезпечення процесу управління повітряним рухом; питання ешелонування польотів повітряних суден; залежність точності місцевизначення від законів екстраполяції траєкторії польоту повітряних суден на маршрутах, що перетинаються. Проведена автором робота знайшла втілення в ряді розроблених нормативних документів та практичних заходах, які сприяють ефективній роботі та розвитку аеронавігаційної системи України. Поставлені перед здобувачем завдання дослідження виконані, дисертація являє собою єдиний комплекс теоретичних і практичних результатів, спрямованих на розв’язання важливих господарчих задач підвищення ефективності функціонування авіаційного транспорту, невід’ємною складовою якого є аеронавігаційна система. |