Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філософські науки / Діалектика і методологія пізнання


Кругляк Мирослава Іванівна. Методологічний аналіз тенденції до єдності природничого та соціогуманітарного знання за доби постнекласичної науки : дис... канд. філос. наук: 09.00.02 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2006. — 176арк. — Бібліогр.: арк. 161-176.



Анотація до роботи:

Кругляк М.І. Методологічний аналіз тенденції до єдності природничого та соціогуманітарного знання за доби постнекласичної науки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.02 – діалектика та методологія пізнання. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2006.

Дисертація присвячена аналізу тенденції до єдності природничого та соціогуманітарного знання на сучасному етапі розвитку наукового пізнання. Проаналізовано різноманітні підходи до проблеми співвідношення природничого та соціогуманітарного знання, при цьому виявлено ряд проблем, що постають на шляху до єдності природничих та соціогуманітарних наук і показано можливості їх вирішення у контексті постнекласичної науки. Значна увага присвячена міждисциплінарності та взаємодії різних дисциплін у комплексних дослідженнях, що окреслює можливість досягнення єдності природничого і соціогуманітарного знання. Зазначається, що в сучасній філософії науки методологічна єдність пов’язується не з єдиним методологічним взірцем, а з взаємодоповнюваністю методів. Через аналіз моделей наукового знання, що претендують на універсальність виявлено спільні риси у структурі природничого і соціогуманітарного знання. Вказано, що тенденція до єдності природничих та соціогуманітарних наук поглиблюється у постнекласичній науці.

У висновках наводяться основні теоретичні підсумки роботи, що стосуються осмислення перспектив подальшого наближення методології природничого і соціогуманітарного пізнання у світлі трансформацій, які відбуваються у сучасній науці. В узагальненому вигляді висновки можна представити у вигляді таких положень:

- показано, що у сучасній методології науки відбувається відхід від протиставлення природничого та соціогуманітарного знання, причому це спостерігається у напрямках, які традиційно розглядались як протилежні у підході до аналізованої проблеми. В герменевтиці, що претендує на створення гуманітарної методології, принципово відмінної від природничої, останнім часом окреслюється тяжіння до більшої строгості та об’єктивності, тоді як в аналітичній філософії науки відбувається пом’якшення строгих стандартів, що пов’язане з неможливістю чисто раціональної експлікації науки. Таке пом’якшення відкриває широкі можливості для соціогуманітарного пізнання, яке значно краще вписується у сучасні методологічні стандарти, аніж у схеми, запропоновані логічними позитивістами;

- на базі аналізу потенціалу синергетичного підходу при вивченні досліджуваної проблеми, показано, що синергетичний підхід дозволяє методологічно осмислити ряд концептів постнекласичної науки (хаос, біфуркація, нелінійність тощо), які є актуальними у соціогуманітарних науках;

- проаналізовано основні аргументи на користь відмінності методологій природничих та соціогуманітарних наук: включеність дослідника в досліджуване суспільство і пов’язана з цим суб’єктивність; наявність у предметі соціогуманітарних наук значної кількості унікальних явищ; суб’єктивність, притаманна об’єктам вивчення соціогуманітарних наук; проблематичність узагальнень в цих науках; ціннісна навантаженість пізнання тощо. Дані аргументи розглядаються у світлі трансформації типів наукової раціональності від класичної до постнекласичної. У класичній раціональності занадто строгим критеріям науковості могли відповідати лише декотрі природничі науки (в основному, фізика). В соціогуманітарній сфері намагання дотримуватись стандартів класичної науки породжувало недоречності, вело до нехтування специфіки соціогуманітарних явищ. Натомість у некласичній та постнекласичній раціональності відбувалось пом’якшення методологічних вимог, що дозволило поширити ці вимоги і на соціогуманітарні науки без ігнорування їхньої специфіки;

- аналіз проблем об’єктивності та ціннісної навантаженості пізнання засвідчує зближення методологічних стандартів природничих і соціогуманітарних наук. Ряд закидів щодо недостатньої об’єктивності соціогуманітарного знання було послаблено чи відкинуто на підставі критики концепту “абсолютного суб’єкта”, усвідомлення теоретичної навантаженості пізнання і неминучої присутності позараціональних чинників у пізнанні;

- на зближення природничих і соціогуманітарних наук вказує і аналіз розуміння каузальних зв’язків, який показує, що відбувся перехід від домінування детермінізму, характерного для класичної науки, до визнання неминучої присутності випадковості. Це веде до ослаблення вимог щодо точності прогнозу і визнання ймовірнісних, “м’яких” прогнозів, які характерні для соціогуманітарних наук;

- аналіз тенденції до єдності природничих і соціогуманітарних наук передбачає також дослідження спільних рис у структурі наукового знання в цих двох сферах. Проаналізовані гіпотетико-дедуктивна, індуктивна, статистико-релевантна та генетико-конструктивна моделі наукового знання дозволяють зробити висновок про значну подібність, попри другорядні відмінності, структури природничого та соціогуманітарного знання;

- зрештою, у світлі тенденції до єдності цих двох сфер знання окреслюється образ загальнонаукової методології – він містить декотрі засадничі риси (об’єктивність, перевірюваність, інноваційність тощо), які є спільними для всіх наук, хоча кожна з них має ряд методів, властивих лише цій науці чи спорідненим з нею наукам.

Публікації автора:

  1. Кругляк М.І. “Раціональність у природничих і соціальних науках: методологічні аспекти” // Sententiae: наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). Спецвипуск № 1 “Феномен раціональності”. УНІВЕРСУМ – Вінниця, 2004. – С.278-283. (0,5 д.а.)

  2. Кругляк М.І. “Проблема ціннісної навантаженості природничого і соціального знання” // Філософські проблеми гуманітарних наук. Альманах, № 3, К, 2004. – С. 97-101 (0,5 д.а.).

  3. Кругляк М.І. “Об’єктивність у природничих та соціальних науках” // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004. – Вип. 75. – С. 146-149. (0,5 д.а.).

  1. Кругляк М.І. Трансформація образу загальнонаукової методології: від зразкової нормативності до плюралізму і міждисциплінарності // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. – Вип..47.- К.: Український центр духовної культури, 2005 – С. 105-114. (0,5 д.а.)

  2. Кругляк М.І. Чи можлива єдина методологічна модель природничого і соціогуманітарного знання // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2003. – Вип. 54-55. – С. 113. (0,2 д.а.)

  3. Кругляк М.І. Об’єктивність у природничих та соціальних науках // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції “Людина-Світ-Культура”. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 227-228. (0,2 д.а.).

  4. Кругляк М.І. Пошук загальнонаукової методології: від уніфікованої до плюралістичної моделі // Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету-2005” (26-27 квітня 2005року): Матеріали доповідей та виступів. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2005. Ч. ІІ. – С. 65-66 (0,2 д.а.).