Дисертація є закінченою науково-дослідною роботою, у якій надано теоретичне узагальнення і нове рішення актуальної науково-технічної проблеми розробки методологічних основ забезпечення надійності функціонування вугільної шахти, як єдиного технологічного комплексу з комп'ютеризованою системою управління, для наукового обґрунтування методів підвищення ефективності роботи підприємств та оздоровлення галузі, що має важливе народногосподарське і соціальне значення. У процесі виконання роботи отримано такі основні наукові висновки і практичні результати: 1. Надано наукове обґрунтування нового методологічного підходу до розв'язку комплексу проблем забезпечення стабільності і надійності функціонування шахти в цілому, виходячи із сучасних потреб держави у вугільній продукції. В основу підходу покладено уявлення про шахту, як про складну технічну систему з періодичною втратою і відновленням працездатності. Автором вперше запропоновано показники зміни працездатності шахти в часі, які дозволяють кількісно оцінювати ефективність управління надійністю функціонування шахти в цілому, її окремих підсистем і апарата управління зокрема. До цих показників відносяться: a - показник швидкості зниження надійності системи у часі; b - показник швидкості відновлення надійності системи у часі; T=Тп + Тв – тривалість циклу зміни надійності системи; Тп і Тв – тривалості стадій, відповідно, зниження і відновлення надійності системи; d - амплітуда коливання рівня надійності системи; - критичний рівень надійності системи, нижче якого система непрацездатна; - функція ефективності управління надійністю роботи шахти. 2. Вперше розроблено методологію управління надійністю функціонування вугільної шахти, як складної технічної системи, що полягає в контролі поточного значення показника a, прогнозуванні тенденцій зміни працездатності шахти в часі й обґрунтованому виборі системи рішень, що дозволяють її підтримувати в необхідних і достатніх межах. Показники a і b виміряються в частках одиниці від величини РБВ ймовірності безвідмовної роботи шахти в процесі "видобуток – реалізація вугілля – розвиток виробництва". При цьому для кращих вітчизняних шахт значення показника a досягає 0,03 од/год, а для закордонних, наприклад, англійських, - 0,004 од/год при однакових межах зміни РБВ – від 0,99 до 0,5, але при різних тривалостях стадій втрати і відновлення надійності. 3. За результатами науково-методичних розробок показано, що метод управління надійністю функціонування шахти на "попередження" більш перспективний ніж "за кінцевим результатом", особливо для виробництв типу "шахта - лава". Комп'ютеризація управління, у тому числі автоматизація видачі наряд-путівок, детальні кількісні аналіз і прогноз життєдіяльності кожної підсистеми зокрема і шахти в цілому, автоматизація систем моніторингу, розрахунку траєкторій розвитку системи "видобуток – споживання – інвестиції", мотивація праці й інших необхідних і достатніх для нормальної роботи шахти процесів, є ефективним сучасним інструментом впливу на працездатність шахти. 4. Вперше встановлено, що показник a зростає у часі , тобто працездатність шахти знижується в залежності логарифмічного вигляду від планового рівня і лінійно зменшується з ростом фактичного рівня видобутку. Встановлено, що показник a зростає в параболічній залежності від кількості елементів у технологічних лініях вуглевидобутку, при цьому залежність зміни інтегральної ймовірності РБВ шахти в часі має синусоїдальний характер з амплітудою d, яка дорівнює різниці між стартовим і мінімальним поточним значеннями РБВ системи при тривалісті циклу T=Тп + Тв. 5. Вперше встановлено залежності показника a від сумарної швидкості V посування прохідницьких вибоїв і усередненої довжини L лав на шахті. Дані, отримані за результатами комп'ютерного моделювання роботи шахт, свідчать про лінійний характер цих залежностей, а також про тісну кореляцію a, V і L при різних співвідношеннях між плановим і фактичним рівнями навантаження на шахту. 6. Вперше для аналізу техніко-економічного стану шахти, як єдиного технологічного комплексу, використано модель Кобба-Дугласа, що дозволило розробити методологію вибору оптимальних співвідношень різних компонентів у кошторисі витрат для здійснення ефективної виробничої діяльності шахти і разом з даними про поведінку показників a і b являє собою інформаційну базу управління надійністю шахти в цілому. 7. Доведено, що розгалужені, багатоелементні структури виробництв вітчизняних шахт для забезпечення їхньої системної надійності необхідно згорнути до комплексів вигляду "горизонт: підйом – 3-5 магістральних – 4-5 виїмкових штреків – мінімум допоміжних виробок – 1-2 лави – поверхневий комплекс – система управління якістю продукції – система реалізації вугілля". Це призведе до значного росту структурної і системної надійності при одночасному істотному скороченні умовно-постійних витрат на: підтримку, ремонт, погашення, провітрювання, водовідлив, управління пило-газовими режимами, ремонт устаткування, матеріали, управління, реалізацію соціальних програм та інші допоміжні процеси, питома вага яких у загальшахтному обсязі всіх робіт досягає 60-80 % у залежності від рівня видобутку. Такий підхід при комп'ютеризації управлінської діяльності забезпечує перехід вітчизняних виробництв виду "багато лав – багато проблем" до системи виду "шахта – одна-дві лави". Це дозволить розробку пластів потужністю 1,7-2,5 м з кутами падіння до 35о проводити з рівнем видобутку до 1 млн. т вугілля в рік з лави та рентабельністю виробництва біля 20%, що досягне показників роботи закордонних бездотаційних шахт. 8. Показано, що структуру і параметри господарства кожної перспективної шахти доцільно оптимізувати за допомогою: зменшення і підтримки на мінімально необхідному рівні щільності виробок в обсязі шахтного простору, створення умов для ведення всього комплексу робіт відповідно до затверджених регламентів, підвищення якості і удосконалювання нарядної системи, раціональної мотивації праці кожного працівника, підвищення якості робіт і кінцевої продукції. Уперше встановлено, що щільність, а отже, трудо-, матеріало-, енергоємність прохідницьких робіт, що формують їхню собівартість, знаходяться в гіперболічній залежності від потужності виймального пласту і монотонно знижується з ростом усередненої довжини лав, що відпрацьовуються в межах шахтного поля. Показано, що крім устаткування нового технічного рівня кожна перспективна шахта повинна бути забезпечена сучасною інформаційно-технічною базою. База повинна включати автоматизовані робочі місця директора і його найближчих помічників - аналітика і прогнозиста, що зумовлює обов'язкове навчання роботі на ПЕОМ усіх керівників шахти. 9. Показано, що крім організації шахти у вигляді малоелементної структури необхідно підвищувати коефіцієнт готовності Кг кожного елемента основних технологічних ліній вуглевидобутку за пріоритетами: 1) підсистема дегазації і транспорту газу по виробках; 2) транспортно-технологічний ланцюжок очисної виїмки пласту; 3) підсистема проведення виїмкових і магістральних виробок; 4) служба моніторингу основних і допоміжних процесів; 5) ремонтно-відбудовча і 6) матеріалозабезпечуюча підсистеми; 7) комерційно-економічна і 8) контрольно-рекомендуючі служби. Про необхідність цього свідчить установлене зростання фактичної продуктивності шахти Qф у параболічній залежності при зменшенні кількості послідовно з'єднаних елементів технологічної лінії вуглевидобутку. Крім цього встановлено, що Qф лінійно збільшується при зростанні усередненого Кг всіх елементів шахти. 10. Теоретичне узагальнення отриманих результатів і багатоплановий особистий досвід роботи автора у вугільній галузі України свідчать, що за рівнем надійності функціонування вітчизняні шахти природним чином поділяються на такі групи: а) високонадійні з позицій прибуткової виробничої діяльності – які мають активний дієздатний апарат управління і розвинену економічну і техніко-технологічну бази, які дозволяють здійснювати ефективний видобуток у сприятливих чи обмежено-сприятливих гірничо-геологічних умовах, а за рахунок власної господарчої діяльності - підтримувати виробничу потужність і інші встановлені параметри функціонування протягом тривалого часу; б) прагнучі до надійного функціонування – які не відповідають сучасним вимогам щодо апарату керування і нової техніки, але мають підготовлені до виїмки значні запаси коштовного вугілля, зосередженого в сприятливих чи обмежено-сприятливих для розробки пластах, а для підтримки виробничої потужності й інших установлених параметрів функціонування вимагають періодичної державної підтримки; в) з обмеженою надійністю функціонування – які не мають у своєму розпорядженні достатніх запасів вугілля в пластах, сприятливих для розробки, і не привабливі з позицій інвесторів, але для вирішення низки економічних і соціальних проблем регіону і галузі їм необхідна державна підтримка в доробці запасів вугілля. 11. Узагальнення результатів проведених робіт дозволяє аргументовано стверджувати, що технічна політика у вугільній промисловості України повинна базуватися на встановленні пріоритетів у розвитку шахтного фонду. Пріоритети повинні встановлюватися в залежності від потужностей, кількості і якості промислових запасів вугільних шарів і базуватися на можливості вугільного підприємства забезпечувати надійне його функціонування з параметрами, установленими, виходячи з потреб держави у вугільній продукції. 12. Показано, що застосування на високонадійних і прагнучих до цього шахтах сучасних технологій вуглевидобутку і способів проведення виробок з опорно-анкерним кріпленням дозволяють досягти високого рівня видобутку і його прибутковості тільки в єдиному варіанті - при забезпеченні надійності роботи шахти в цілому й окремих елементів зокрема. Для цього шахта повинна мати у своєму розпорядженні підготовлені до виїмки пласти потужністю 1,15-2,5 м з кутами падіння до 350 та дієздатний апарат управління, який за допомогою комп'ютеризованих засобів постійно контролює, аналізує і прогнозує перебіг основних показників життєдіяльності шахти. Робота має великий соціальний ефект, оскільки містить науково-методологічні основи управління вугільною шахтою, використання яких покращить техніко-економічний стан галузі. |