У дисертаційній роботі надано нове вирішення актуальної проблеми розвитку корпоративного управління, втілене у формування методологічних основ управління акціонерною власністю та розробку положень щодо його реалізації. Основна ідея дослідження полягає у методологічному обґрунтуванні корпоративного управління, виходячи з економічного змісту акціонерної власності та відповідно до фундаментальних основ теорії управління, розробці науково-методичних положень його застосування в конкретно-історичних умовах в Україні. Результати реалізації ідеї дозволяють сформулювати такі висновки теоретичного і практичного змісту. 1. Корпоративне управління, привнесене в економіку України ринковими реформами, стає невід'ємною складовою розвитку вітчизняного корпоративного сектору. Його методологічне та концептуальне осмислення викликане відсутністю чіткості й однозначності в розумінні поняття «корпоративне управління» у світовій науці та практиці, а також унікальністю трансформаційних процесів у вітчизняній економіці, що призвели до власних проблем корпоративного управління і потребують дотримання вимоги застосування адекватних механізмів для їх вирішення. 2. Для методологічного обґрунтування корпоративного управління, виходячи з істотних економічних особливостей акціонерної власності, залучено основні досягнення сучасної вітчизняної економічної теорії в характеристиці економічного змісту власності. Ідентифікація власності у вітчизняній економічній теорії з процесом привласнення благ, тобто з практичною діяльністю людей щодо придбання блага, визначила напрям пошуків істотних економічних особливостей акціонерної власності - виявлення змін, які відбулися в механізмі привласнення у зв'язку з появою акціонерної форми власності. 3. Виходячи із закономірностей руху форм власності, встановлено основні зміни в механізмі привласнення у зв'язку з формуванням акціонерної власності, які визначають її істотні економічні особливості. У науковий обіг введено визначення поняття «акціонерна власність», сформульоване на основі виявлених істотних економічних особливостей, яке розкриває характерний для акціонерної власності спосіб привласнення блага й відповідно до економічного змісту власності дає відповіді на питання: що привласнюється, хто привласнює і як привласнює. Економічний зміст акціонерної власності та його фундаментальне положення – відтворювальний підхід до створення і реалізації власності – становлять методологічну основу концепції управління акціонерною власністю. 4. Сформована концепція управління акціонерною власністю дозволяє подати корпоративне управління як процес цілеспрямованого впливу суб'єкта на об'єкт у відтворенні власності. Це надає можливість розкрити активну роль власників в управлінні, визначити невід'ємні їх функції в цілеспрямованому впливі. Функції власників в управлінні акціонерною власністю визначені відповідно до невід'ємних управлінських дій, властивих управляючій системі: формування цілей і зазначення шляхів їх досягнення; регулювання поводження керованого об'єкта. Розроблена концепція та введене поняття управління акціонерною власністю як концентроване вираження сутності корпоративного управління вирішують питання про суб'єкт, об'єкт і цільову спрямованість корпоративного управління, його предметну сферу й учасників корпоративних відносин. 5. Запропоновано концепцію національної системи корпоративного управління, у якій: призначенням системи визначено забезпечення відтворення акціонерної власності як безперервного процесу створення та реалізації власності в масштабах суспільства; виявлені розходження у функціонуванні двох базових полярних моделей корпоративного управління (американської та німецької) при однаковому призначенні дозволили визначити як системоутворюючі фактори, які пов'язані з національними особливостями та формують специфіку поводження системи корпоративного управління; обґрунтовано сукупність системоутворюючих факторів, які визначають особливості функціонування національної системи корпоративного управління; складність і властивості національної системи корпоративного управління надають можливість розглядати її розвиток за принципами синергетичної методології самоорганізації. Визначена сфера самоорганізації національної системи корпоративного управління, яка міститься у системоутворюючих факторах, значно полегшує встановлення логіки розгортання внутрішніх процесів розвитку системи і створює можливість для резонансних впливів з боку державних органів регулювання і професійних саморегулівних організацій. 6. Встановлено структуру і концентрацію акціонерної власності в Україні як визначальні ознаки системи корпоративного управління, які впливають на механізми реалізації акціонерної власності. Доведено сформованість своєрідної структури власності, в якій висока концентрація однієї, переважної, частини акціонерної власності супроводжується значною розпорошеністю іншої, меншої, частини. Переважна більшість акціонерів є міноритарними, що визначає їх становище у відтворенні відносин власності. Встановлено й обґрунтовано основне протиріччя корпоративного управління в Україні, яким в умовах висококонцентрованої акціонерної власності, незначної частки менеджерів у статутному капіталі акціонерних товариств і неучасті переважної більшості дрібних акціонерів у розподілі прибутку є конфлікт інтересів акціонерів, які контролюють акціонерні товариства, і міноритарних акціонерів. 7. Виявлено, що процес реального привласнення акціонерної власності в багатьох акціонерних товариствах поки не забезпечений, ще значна кількість акціонерних товариств залишаються збитковими. Критична маса справжніх власників, здатних до виконання властивої їм функції розгортання інвестиційної діяльності, забезпечення відтворювального нагромадження капіталу й переходу до економічного зростання, поки не сформована. 8. Поліпшенню корпоративного управління в акціонерних товариствах і зниженню гостроти основного конфлікту сприятиме перехід на вартісний підхід до управління, націлений на створення та реалізацію акціонерної власності. Визначення ринкової вартості акціонерного (власного) капіталу за дисконтованими майбутніми грошовими потоками, виявлення ключових факторів вартості та вибудовування за ними важелів управління сприятиме підвищенню його ефективності. Дієвим інструментом вартісного підходу до управління можуть служити розроблені модель оцінки ефективності управління акціонерною власністю та науково-методичне забезпечення її реалізації. 9. Запропонована модель вартісної оцінки ефективності управління акціонерною власністю враховує створення та реалізацію акціонерної власності, виявлене у процесі аналізу основне протиріччя корпоративного управління в Україні й орієнтована на індикатори, що відображають реалізацію цільової функції управління в інтересах акціонерів і потенційних інвесторів. Розроблене науково-методичне забезпечення реалізації оцінки ефективності управління призначене для використання власниками та потенційними інвесторами, які прагнуть визначити ефективність діяльності об'єкта вкладення капіталу та володіють тільки загальнодоступною, відкритою інформацією. 10. Для відновлення платоспроможності та прибутковості підприємств актуальними залишаються заходи щодо реструктуризації акціонерних товариств. На основі аналізу процесу реструктуризації підприємств як масового явища в Україні зроблено висновок про необхідність більшої глибини перетворень і здійснення стратегічної реструктуризації, основу якої становитимуть інноваційно-інвестиційні проекти з випуску і просування конкурентоспроможної продукції. В умовах масової збитковості підприємств необхідно сформувати комплексну програму реструктуризації тих підприємств в Україні, які можуть виступити «локомотивами» розвитку. 11. Акціонерна власність держави є складовою частиною власності на капітал, який залучається до суспільного відтворення і використовується для здійснення державних регулюючих впливів. Об'єктний склад акціонерної власності держави має належати до тих сфер застосування державного капіталу, які забезпечують загальнодержавні інтереси. Конкретними індикаторами, що визначають сфери прикладання і масштаби державного підприємництва в акціонерній формі, запропоновано використовувати індикатори економічної безпеки країни. Вони можуть служити базою для визначення критеріїв віднесення підприємств до стратегічно важливих об'єктів і відбору проблем, вирішення яких доцільне за допомогою державного підприємництва в акціонерній формі. 12. Основні цілі управління акціонерною власністю держави випливають із функцій держави як власника капіталу - регулятора суспільного відтворення та звичайного акціонера, власника корпоративних прав. Склад функцій держави в управлінні своєю акціонерною власністю визначається необхідністю забезпечення загальнодержавних (загальнонаціональних) і приватновласницьких інтересів держави-акціонера, а також участю держави одночасно у статутних капіталах багатьох акціонерних товариств. 13. Характерні риси діючої системи управління корпоративними правами держави, яка склалася історично в результаті трансформацій на попередніх етапах, свідчать про необхідність удосконалення управління акціонерною власністю держави. За результатами аналізу стану надано пропозиції з розвитку діючої системи управління корпоративними правами держави, спрямовані на вдосконалення управляючої та керованої підсистем, самого процесу управління. 14. Практичне використання положень дисертаційної роботи дозволяє: для акціонерних товариств за допомогою цілеспрямованого впливу на створення і реалізацію акціонерної власності знизити гостроту основного конфлікту в корпоративних відносинах, забезпечити нагромадження капіталу й реалізацію інтересів власників, поліпшити інвестиційну привабливість; для державних органів через системоутворюючі фактори впливати на розвиток національної системи корпоративного управління, за допомогою програми реструктуризації сприяти підвищенню конкурентоспроможності акціонерних товариств, шляхом упровадження запропонованих заходів щодо вдосконалення управляючої та керованої підсистем, самого процесу управління розвинути діючу систему управління корпоративними правами держави. |