Анотація до роботи:

Вадімов В.М. Методологічні основи еколого-містобудівного освоєння прирічкових урбанізованих територій (в умовах України). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора архітектури за спеціальністю 18.00.01. – Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури. – Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, 2003 р.

У дисертації розроблені методологічні основи еколого-містобудівного освоєння прирічкових урбанізованих територій в умовах України. Досліджені історична, культурологічна, теоретична спадщини розвитку населених місць на прирічкових територіях. Встановлено вплив гідрографічних умов на планувальні характеристики міст та на тенденції їх розвитку. Виявлені кількісні показники щільності освоєння прирічкових територій при переході до зональної форми як специфічної прояви просторової культури. Аналіз проектного досвіду (більш
60 проектів) на різних ієрархічних рівнях та проведені соціологічні дослідження виявили недостатній рівень вирішення еколого-містобудівних проблем. Розгляд факторних характеристик прирічкових територій як цілісних природно–технічних систем (ПТС), дозволив визначити функціонально-планувальні закономірності формування урбанізованих територій. Встановлені типологічні ознаки містобудівних об’єктів різного територіального рівня (урбанізована зона, урбанізований вузол, міська агломерація, місто–центр). Результатом такого підходу стало виділення територіально-структурних рівнів (макро-, мезо-, мікро-) прирічкових територій України, де збалансоване співвідношення екологічної мережі та містобудівних об’єктів становить зміст містобудівної стратегії, яка в свою чергу забезпечує перехід до природно-технічних екосистем (ПТЕС). Розроблений методологічний підхід, дозволив встановити принципи та рекомендації з еколого–містобудівного освоєння прирічкових територій.

Дисертаційним дослідженням визначений новий методологічний підхід планувальної організації прирічкових територій, який представлений системою поглядів, що обґрунтовують необхідність еколого-містобудівного розвитку при збереженні ландшафтного різномаїття річкових басейнів в умовах сучасних природно-технічних систем (ПТС). Реалізація такого підходу сформульована у вигляді методологічних основ еколого-містобудівного освоєння прирічкових урбанізованих територій, які визначають формування містобудівних структур у збалансованому поєднанні на різних територіальних рівнях (макро, мезо, мікро) з екологічною мережею на основі річкових басейнів, створюючи таким чином збалансовані природно-технічні екосистеми (ПТЕС).

Протягом існування сучасної цивілізації поняття культури освоєння простору було притаманне їй на різних етапах розвитку і мало специфічні ознаки. Перший етап носив характер синкретичних ознак. Другий етап набув рис диференціальних ознак, природне середовище і антропогенні об’єкти протиставлялись одне одному, що мало вплив на теорію і практику містобудування, на характер освоєння простору. На сучасному, третьому етапі, освоєння простору набуває інтегративних ознак. Процеси глобалізації досягли нового масштабного і якісного рівнів у інформаційно-технологічних умовах сучасного суспільства, що позначилось на урбанізованому середовищі. Містобудівні процеси, охоплюючи значні простори, нівелюють природно-ландшафтне різномаїття оточуючого середовища, стають причинами конфліктних екологічних ситуацій, які притаманні загалом урбанізованим територіям, але в першу чергу, це має відношення до прирічкових територій.

Дисертаційним дослідженням встановлено:

1. Річкова мережа активно впливала й впливає на містобудівні процеси різних ієрархічних рівнів на території України, формуючи таким чином урбанізовані прирічкові території. Тривалий час підхід, домінуючий у природокористуванні – “економіка за рахунок природного оточення”, призвів до негативних наслідків, тому прирічковим територіям на трьох ієрархічних рівнях (макро – держава, мезо – регіон, мікро – місто) потрібні реабілітаційні заходи у тому числі і містобудівні.

2. Результатом містобудівних процесів на прирічкових територіях є зональна форма містобудівного освоєння річкового басейну з певним характером прояву історичних тенденцій (від точкових форм освоєння до зональних), яка сформувалась під впливом природно-ландшафтних, соціально-економічних, екологічних чинників. Зональна форма як результат просторової культури суспільства (сукупність антропогенних елементів – паттернів та способів, норм, прийомів організації простору прирічкових територій) має різний ступінь освоєння території: від відкритого простору до інтенсивно освоєних урбанізованих районів, потребує фіксації її у вигляді історико-культурних опірних планів регіонального рівня. Історично водотоки відігравали провідну роль у просторовій організації суспільства, склались відповідні планувальні прийоми (розміщення міст у закрутах рік, забудова на підвищених територіях борових терас, не забудовування заплавних територій та ін.).

3. Запропоновані методи аналізу прирічкових урбанізованих територій виявили типологічні особливості містобудівних об’єктів (поліцентричність і моноцентричність), встановлені містобудівні елементи ядерно-вузлової структури – урбанізовані зони, урбанізовані вузли, міські агломерації та міста-центри. Для них визначені розміри R-впливу на планувальну організацію прирічкових територій. Для урбанізованої зони R-впливу становить – 1000-1200 км, для урбанізованого вузла – 100-150 км, для міської агломерації та міст-центрів – 10-50 км.

4. Рекомендовано при територіальному плануванні на макрорівні мінімальною одиницею екосистеми прирічкових територій вважати всю площу річкового басейну. Встановлені три структурно-ієрархічні рівні планувальної організації території, на яких природно-ландшафтні фактори та умови мають впливове значення: на макротериторіальному рівні зонування має басейно-ареальний вигляд (параметри від 1000 до 30000 тис. га); на мезотериторіальному рівні зонування має поясний характер (параметри зони прямого впливу річки, водоймища) – від 0,1 до 1,0 км; зони безпосереднього впливу – до 10 км; зони непрямого впливу – до 50 км); на мікротериторіальному рівні зонування є лінійно-точковим (параметри зон заплави, охоронних зон, зон інженерно-гідрологічного впливу та зон локальних територіальних властивостей – від 0,05 до 10 км)

5. Встановлені методологічні принципи (принцип збалансованості, принцип об’єктної ієрархічності, принцип динамічності, принцип достатності) та розроблені методологічні пропозиції по планувальному регулюванню прирічкових містобудівних об’єктів, реалізації яких рекомендована у вигляді містобудівних програм. Метод багатомірної оцінки міських агломерацій та розробка варіантного моделювання перспектив розвитку на його основі дає можливість реалізувати балансування містобудівного освоєння прирічкових територій у залежності від природно-ландшафтних умов.

6. Визначені планувальні обмеження (природні та містобудівні) та вимоги до них у залежності від природно-ландшафтних та містобудівних умов у вигляді п’яти ступенів використання прирічкових територій. Реалізація містобудівної стратегії здійснюється у нормативно-правових актах регіонального та місцевого значення (регіональний та міський зонінг-план).

7. Складовою методологічних основ еколого-містобудівного освоєння прирічкових територій є розроблені організаційні заходи трьох рівнів впровадження еколого-містобудівного проектування. Серед цих заходів важливим є створення наскрізного навчально-виховного процесу з відповідним методичним забезпеченням.

Публікації автора:

1. Вадимов В. М. Город и река (планировочные аспекты). Монография. Министерство просвещения и науки Украины, Киевский национальный университет строительства и архитектуры, Полтавский государственный технический университет. – Киев-Полтава: Археология, 2000. – 214 с.

2. Вадімов В. М., Саркісов С. К. Формування навколишнього середовища сільського розселення: Навчальний посібник, Міністерство вищої та середньої спеціальної освіти УРСР. – К.:УМК ВО, 1990. – 100 с.

3. Вадимов В. М., Саркисов С. К. Преобразование сельского расселения на основе экологического подхода (на примере УССР). Сер. экологические вопросы архитектуры и градостроительства. Вып. № 4. – М.: ВНИИТАГ, 1990. – 60 с.

4. Вадимов В. М. О реализации генеральных планов Полтавы и Кременчуга. //Респ. межвед. науч.-тех. сб. «Градостроительство». – К.: Будівельник. – 1985. – Вып. 37. – С. 52-55.

5. Вадимов В. М. Совершенствование развития городов и городских агломераций на основе эколого-градостроительного каркаса. //Сб. научных работ Госкомитета СССР по народному образованию. – М.: МАРХИ. – 1990. – С. 70-73.

6. Вадимов В. М., Конюк А. Е. Социологические исследования при проектировании сельских поселений. //Межвузовский сб. научных трудов «Архитектура сельских населенных пунктов» Госкомитета РСФСР по делам науки и высшей школы. – Самара: САСИ. – 1991. – С. 19-27.

7. Вадимов В. М., Бабич Г. П. Планировочное регулирование развития городов на основе комплексной оценке состояния городской среды //Совершенствование проектных решений с учетом проблем экологии. – К.: УМК ВО. – 1992. – С. 4-11.

8. Вадімов В. М. Полтава: чи є майбутнє у архітектурної школи. //Архітектура України. – 1992. – № 3. – С. 51.

9. Vadimov V. Urban рrоblеms in the соstal Rеgіоns – from "Есороlise" tо "Town sаріеns" іn Ukrаіnе. //Journal of Theory, Design and Practice in Architecture ”ARCHITECTUS”. – St. Paul, Minnesota, USA – 1995. – № 8. – P. 59-63.

10. Вадимов В. М. Новые города Приднепровья результаты и перспективы развития. //Сучасні проблеми архітектури та містобудування. К.: КДТУБА. – 1998. – Вип.3. – С. 99-103.

11. Вадимов В. М. Некоторые особенности районирования прибрежных территорий как объектов градостроительного проектирования. //Коммунальное хозяйство городов. – К.: Техніка. – 1998. – Вип. 15. – С. 8-12.

12. Вадимов В. М Порядок из хаоса: новый диалог с урбанизированной средой (к вопросу о методологии). //Традиції та новації у вищий архітектурно-художній освіті. – Харків: ХХПІ – 1998. – Вип. 6. – С. 16-20.

13. Вадімов В. М. Природні і культурні ресурси у вирішенні проблем відродження Дніпровського басейну. //Комунальне господарство міст. – К.: Техніка. – 1999. – Вип. 19. – С. 132-137.

14. Вадімов В. М Законодавчі та теоретичні аспекти регіонального планування територій. //Вісник Академії. – Дніпропетровськ: ПДАБА. – 1999. – Вип. 9. – С. 17-23.

15. Вадимов В. М. Исторический аспект в планировочном формировании и развитии речных цивилизаций //Проблемы теории и истории архитектуры Украины. – Одесса: Город мастеров. – 1999. – С. 12-16.

16. Вадимов В. М. Урбанизация и речные геосистемы //Традиції та новації у вищий архітектурно-художній освіті. – Харків: ХХПІ – 1999. – Вип. 4-5. – С. 180-185.

17. Вадімов В. М Методологічні особливості розробки регіонального зонінгу з урахуванням еколого-містобудівельного аспекту (на прикладі Полтавської області) //Науковий вісник будівництва. – Харків: ХДТУБА, ХОТВ АБУ. – 2000. – Вип. 11. – С.13-21.

18. Вадімов В. М. Річкові басейни України та їх територіально-структурні рівні //Вісник “Львівської політехники”, Архітектура. – № 410. – Львів: Львівська політехніка. – 2000. – С.235-241.

19. Вадимов В. М. Региональное районирование как инструмент учета эколого-градостроительной специфики приречных территорий //Сборник научных работ «Региональные проблемы архитектуры и градостроительства». – Одесса: ОГАСА. – 2000. – Вып. 2 – С.39-44.

20. Вадімов В. М Проблеми урбанізації Дніпровського річного басейну. //Сучасні проблеми архітектури та містобудування. – К.: КНТУБА. – 2000. – Вип. 8. – С.300-308.

21. Вадимов В. М. К вопросу градостроительного использования пойменных территорий в условиях зарегулированной реки //Науково-технічний збірник “Містобудування та територіальне планування”. – К.: КНТУБА. – 2000. – Вип. 7. – С.10-18.

22. Вадимов В. М. Этно-ландшафтные особенности в истории формирования приречного расселения бассейна реки Днепр //Науково-технічний збірник “Містобудування та територіальне планування”. – К.: КНТУБА. – 2001. – Вип. 9. – С.33-43.

23. Вадимов В. М. Применение пространственных информационных систем в территориальной планировке (на примере речных бассейнов Украины) //Проблемы теории и истории архитектуры Украины. – Одесса: ОГАСА, “Друк” – 2001. – Вып.2 С. 100 – 103.

24. Вадімов В. М. Принципи еколого-планувальної організації прирічкових територій // Збірник наукових праць “Досвід та перспективи розвитку міст України”. Охорона довкілля. Ландшафтна архітектура. – К.: Діпромісто. – 2002. – Вип. 2. – С. 59-66.

КОНФЕРЕНЦІЇ, НАРАДИ, СЕМІНАРИ, НА ЯКИХ БУЛИ ПРЕДСТАВЛЕНІ ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ.

А) Міжнародні

1. Всемирная конференция ООН по охране окружающей среды. Международная Академия архитектуры. Бразилия, Рио-де Жанейро, 1992. – Проект экополиса “ТОWN SАРIЕNS”. – (Диплом).

2. Международная научно-техническая конференция. /СМВ"93. Министерство образования Украины. Днепропетровск, 1993. – Тез. докл “Эколого-планировочная этика градостроительства XXI века” – С.160-161.

3. ІІ Міжнародна конференція /Франція та Україна – науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур. Культурний центр Франції в Україні. Днепропетровськ, 1995. – Тез. допов. “Урбаністичні рішення сучасного еколого-економічного стану” – С.11.

4. Всесвітня конференція ООН “Хабітат-ІІ”: Екополіси – шляхи вирішення сталого розвитку середовища помешкань. Міжнародна Академія архітектури. Міжнародна асоціація міст і регіонів. Стамбул, 1996. – Проект еколого-містобудівельного розвитку річкових басейнів України. – (Диплом).

5. Міжнародна конференція “Архітектура як відображення ідеології”. Львівська Політехніка. Віденський технічний університет. Львів, 1996. – Тез. допов. “Планувальна організація архітектурного середовища та ідеологічні установи” – С.14.

6. Міжнародний семінар “Оцінка і порядок надання земель в населених пунктах: проблеми і перспективи”. Держбуд України. Дежкомзем України. Агенція міжнародного розвитку США. Київ, 1996. – Тез. допов. “Досвід та проблеми складання правил використання та забудови території історичних міст” (співавтор Г. Й. Фільваров) – С.36-38.

7. Всесвітнє Бієнале архітектури “Інтерарх-97”. Міжнародна Академія архітектури. Болгарія, Софія, 1997. – Проект “ECOLOGICAL & PLANNIG ETHICS” – (Диплом).

8. Міжнародний семінар “Роль та значення планування територій в сучасних умовах”. Держбуд України. Агенція міжнародного розвитку США. Черкаси,1997. – Тез. допов “Особливості розробки правил регулювання використання і забудови території м. Полтава” (співавтори Г. Й. Фільваров, А. М. Приян). – С.93-98.

Б) Всесоюзні, республіканські:

1. Республиканский семинар по применению системных методов в архитектуре и градостроительстве. ВДНХ УССР. Киев, 1984. – Тез. докл. «Особенности формирования систем населенных мест в условиях прибрежных городских агломераций». – С.19.

2. Всесоюзная научно-техническая конференция «Вопросы планировки и застройки городов». Госгражданстрой СССР, Приволжский ДНТП. Пенза, 1986. – Тез. докл. «Градостроительные аспекты формирования среды природно-технических систем (на примере прибрежных территорий каскадов водохранилищ)». – С.23.

3. Первая Всесоюзная научная конференция по историческому краеведению. Академия наук СССР, Академия наук УССР, институт истории СССР, Министерство высшего и среднего специального образования СССР. Киев-Полтава, 1987. – Тез. докл. “К проблеме преобразования среды исторических районов г. Полтавы» (соавтор К. В. Гладыш). – С.284-285.

4. Зональная конференция «Вопросы планировки и застройки городов». Приволжский ДНТП. Пенза, 1989. – Тез. докл. «Некоторые вопросы совершенствования охраны окружающей среды при разработке генеральных планов городов» (соавтор Г. П. Бабич). – С.47-48.

5. Перша полтавська наукова конференція з історичного краєзнавства. ПДПІ, Полтава, 1989. – Тез доп. “Історико-опорний план як основа формування історико-культурного середовища Полтави”. – С.80-81.

6. 42-я научная конференция ПолтИСИ. Министерство высшего и среднего специального образования УССР. Полтава, 1990. – Тез. докл. «Эколого-градостроительное моделирование на нелинейной основе». – С.84.

7. Зональная конференция «Вопросы планировки и застройки городов». Приволжский ДНТП. Пенза, 1990. – Тез. докл. «Прогнозирование развития планировочной структуры городана основе анализа состояния окружающей среды» (соавтор Г. П. Бабич). – С.10-11.

8. 45-я научная конференция ПолтИСИ. Министерство высшего и среднего специального образования УССР. Полтава, 1993. – Тез. докл. «Функциональный структурализм – метод проектирования градостроительных объектов» – С. 118-119.

9. Всеукраїнський конкурс-бієнале Української академії архітектури. УАА, Київ, 1996.- Розробка концепції “Хартія прийдешнього століття”. – (Диплом ІІ-го ступеня).

10. Наукові читання “2000-ліття християнства – славна віха в історії людства”, Полтава, 2000. – Тез. допов. “Містобудівельна просторова система архітектури Полтави – пам’ятка світового рівня”. – С.111-115.

11. Всеукраїнський науково-практичний семінар ”Питання інформаційно-методичного забезпечення містобудівного кадастру населених пунктів”. НДІТІАМ, ДІПРОМІСТО, Київ, 2000. – Тез. доп. “Досвід розробки містобудівного кадастру в Полтаві” – С.40-41.