У дисертації відображено створення нового коректного з математичної точки зору апарату розв'язання актуальної наукової проблеми сучасного літакобудування - одержання нелінійних аеродинамічних характеристик тонкого слабозігнутого профілю із струменевим закрилком, розташованого зокрема також поблизу плоскої поверхні розподілу. За допомогою апробованої теорії потенціалу розвинуто метод граничних інтегральних рівнянь на крайові задачі з невизначеною межею – струминою. Отримано зв’язок між імпульсом струмини та формою її середньої лінії. У роботі проведено огляд та аналіз існуючих методів. Показано, що предметна галузь досліджень обмежена лінійними задачами. Розширено уявлення про методи отримання аеродинамічних характеристик при обтіканні профілю із струменевим закрилком у випадку не виконання постулату Чаплигіна – Жуковського на задній кромці та при наявності поверхні розподілу. Отримано якісні та кількісні результати розрахунків розподілених та сумарних аеродинамічних характеристик тонкого профілю зі струменевим закрилком, розташованого як поблизу поверхні розподілу, так і вдалені від неї. При чому вперше вдалося, виходячи із загальних законів збереження механіки ідеальної нестислової рідини, обгрунтувати, довести та узагальнити ряд відомих формул і теорем теоретичної аеродинаміки, наприклад, теорему М.Є.Жуковського „в малому”. Розроблено алгоритми розв’язання комплексної задачі визначання розподілених та сумарних аеродинамічних характеристик тонкого профілю зі струменевим закрилком, розташованого як поблизу поверхні розподілу, так і вдалені від неї, та побудовано сучасний програмний продукт користовуча обладнаний зручним інтерфейсом. Чисельним експериментом доведено, що реалізація об’єднаного використання струменової механізації екранопланів дозволяє одержувати значні аеродинамічні характеристики, які, при наявності великих швидкостей, визначають рівень ефективності транспортних засобів; буде сприяти вирішенню низки задач зльоту – посадки літальних апаратів, стійкості, управлінню й безпеки апаратів, що рухаються на великих та малих відстанях від границь. Розвиток швидкодіючих ЕОМ дозволив перейти до більш реалістичної моделі течії та до методу, котрий можна назвати точним у тому розумінні, що він враховує справжню топологію границь й дає точний рівномірно збігаючий розв'язок за наведеною розрахунковою схемою. Цей метод дозволив одержати не тільки достатньо надійні кількісні характеристики довільної несучої системи, але й вивчити таке складне явище, як розповсюдження в'язкої струмини, яка з великою швидкістю витікає із задньої кромки профілю, розташованого поблизу поверхні розподілу. |