Анотація до роботи:

Горбань А.Є. Комплексний динамічний метод лікування опійної наркоманії – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.17- наркологія. Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. Київ, 2002.

За допомогою комплексу клініко-психопатологічних, експериментально-психологічних, психофізіологічних методів дослідження проаналізовано вираженість проявів абстинентного синдрому та післяабстинентного стану у хворих на опійну наркоманію при використанні стандартної схеми фармакотерапії та застосуванні комплексного динамічного методу лікування опійної наркоманії, розробленого на основі сполучення стандартної схеми фармакотерапії і системи патогенетично орієнтованих лікувальних, реабілітаційних та противорецидивних заходів і методів психокорекції та психотерапії.

Вперше доведена висока терапевтична ефективність призначення при абстинентному синдромі та в післяабстинентному періоді курсу інформаційно-хвильової терапії (ІХТ), мемопланту та баклофену, особливо в сполученні з індивідуальною психотерапією, різноманітними психотерапевтичними і психокорекційними технологіями, в залежності від особистісних особливостей хворих і їх клінічного статусу. Розроблена схема послідовності та тривалості їх застосування.

1. У дисертаційній роботі наведене наукове обгрунтування комплексу клініко-діагностичних, медикаментозних та психотерапевтичних заходів, спрямованих на підвищення ефективності лікування, зниження терміну терапії й профілактику рецидивів у хворих на наркотичну (опійну) залежність.

2. По мірі зростання тривалості хронічної опійної інтоксикації і розвитку наркотичної залежності у хворих спостерігається зниження важливості мікросоціальних факторів нарковживання (вплив однолітків - наркоманів, доступність наркотику, ефектів групового тиснення, стресових ситуацій, конфліктів в сім’ї і т.п.), однак збільшується роль обсесивного потягу, депресивних проявів і зниженої життєвої активності. Позитивна мотивація нарковживання змінюється негативною, викликаною страхом виникнення все більш важких і триваліших абстинентних станів, розвитком та посиленням компульсивної аддикції.

3. Виділені дві групи хворих у залежності від преморбідних особливостей особистості. У першій групі переважаючими рисами особистості була емоційна та мотиваційна незрілість із реактивним способом поведінки з відносно збереженим рівнем інтелекту. Більш різноманітна за складом та структурними особливостями особистості хворих була друга група. Але у всіх них, на відміну від першої групи, було більш виражене прагнення до лікування, вживання наркотиків вони вважали наслідком не зовнішніх обставин, як хворі першої групи, а своєю особистою проблемою, з переживанням почуття провини з даного приводу.

4. Розроблено систему клініко-лабораторних критеріїв оцінки ефективності лікувально-профілактичних заходів на основі клініко-психопатологічних даних, показників вищої нервової діяльності, патопсихологічних тестів, а також суб’єктивної оцінки хворими свого психічного і сомато-вегетативного стану.

5. На основі сполучення стандартної схеми медикаментозної терапії та використання ІХТ, мемопланту та баклофену розроблено новий ефективний комплексний метод терапії хворих у абстинентному та післяабстинентному періодах.

Проведена клінічна апробація і виявлений позитивний вплив на стан хворих із наркозалежністю ІХТ, мемопланту та баклофену. Призначення ІХТ сприяє зменшенню потягу хворих до вживання наркотику, викликає покращення самопочуття та підвищення активності. Мемоплант проявляє тімоаналептичну дію, знижує прояви астенії, підвищує розумову працездатність та самопочуття. Застосування баклофену виявляло значну анальгезуючу дію і знижувало прояви м’язової напруги у хворих.

6. Ефективність комплексного методу терапії у значній мірі підвищується при поєднанні її з різноманітними психотерапевтичними і психокорекційними технологіями в залежності від особистісних особливостей хворих і їх клінічного статусу.

Найбільш ефективна наступна послідовність психотерапевтичних та психокорекційних заходів: при абстинентному синдромі – індивідуальна психотерапія на основі НЛП; у ранньому післяабстинентному періоді (8-12 діб після останнього вживання наркотику) – групова та індивідуальна арт-терапія із застосуванням гештальт-методів; у пізньому післяабстинентному періоді (17-30 діб) з перевагою депресивних проявів у клінічному стані – групова психотерапія із залученням елементів психосинтезу. Сімейну психотерапію доцільно починати з моменту надходження хворого на лікування і продовжувати протягом 30-45 діб, що сприяє профілактиці рецидивів.

7. Рецидив наркоманії у хворих у ремісії кожного разу починається з актуалізації психічної залежності – тяжкого нав’язливого переживання, тривалість якого коливається від кількох хвилин до 1,5 (іноді більше) годин, що досить часто співпадає з часовими періодами вживання наркотиків у минулому. Психічна залежність проявляється обсесивним потягом, нічними снобаченнями наркотичного характеру, депресивними проявами, дискомфортом, зниженням життєвої активності.

З метою реабілітації хворих і профілактики рецидивів (вторинної профілактики) є ефективним застосування психокорекції і психотерапії (з елементами психосинтеза), короткотермінових курсів підтримуючої фармакотерапії, ІХТ.

8. Розроблений комплексний патогенетично орієнтований динамічний метод, що складається з фармакотерапевтичних, психокорекційних і психотерапевтичних заходів, має високу терапевтичну ефективність, може бути застосованим на різних етапах розвитку наркотичної залежності, сприяє зниженню інтенсивності та тривалості її клінічних проявів, значно подовжує періоди терапевтичної ремісії.

Публікації автора:

1. Горбань А.Е. Влияние препарата баклофен на течение опийного абстинентного синдрома // Арх. психіатрії. – 2000. – № 1-2 (20-21). – С.54-55.

2. Горбань А.Е. Груминговое поведение наркомана как показатель тяжести течения абстинентного синдрома // Таврический журнал психиатрии. – 2001. – Т.5. – № 1(6). – С.42-43.

3. Горбань А.Є. Системна сімейна психотерапія за наркозалежності дітей // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименко. – К., 2000. – Т.ІІ ч.4. – С.80-86.

4. Максимова Н.Ю., Горбань А.Є. Психологічні та клінічні механізми виникнення наркозалежності // Арх. психіатрії. – 1998. – № 1(16). – С.155-160.

5. Горбань А.Е., Козакова С.Е., Корниенко И.Н. Применение гештальт-терапии в лечении алкоголизма // Експериментальна і клінічна медицина. – 1999. – Т. 2, № 1. – С.141-143.

6. Горбань А.Е., Милютина Е.Л. Метафора "движение" в структуре наркозависимости // Таврический журнал психиатрии. – 1999. – Т.3. – №3(10). – С.6-8.

7. Милютина Е.Л., Горбань А.Е., Трофимчук Г.Е., Зяткевич Е.Л. Выбор программ воздержания от наркотика в зависимости от личностных особенностей больных с опийной наркоманий // Арх. психіатрії. – 2000. – № 3-4(22-23). – С.35-37.

8. Горбань А.Е. Особенности формирования наркозависимости, мотивация наркопотребления у больных опийной наркоманией // Нові технології в медицині. Мат. наук.-практ. конф. молодих вчених Харківської медичної академії післядипломної освіти. 21 грудня 2000. – Харьков, 2000. – С. 56.