У дисертаційному досліджені наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання щодо вдосконалення механізмів взаємовідносин органів публічної влади в процесі управління земельними ресурсами та розроблено науково-обґрунтовані рекомендації, практична реалізація яких сприятиме підвищенню результативності реалізації державної політики у сфері управління земельними ресурсами. Отримані результати показують, що вихідна методологія виявилася ефективною, гіпотеза підтвердилася, поставлені завдання реалізовані і мета досягнута. На основі здійсненого дослідження сформульовано такі висновки та пропозиції. 1. Аналіз теоретичних напрацювань за темою дисертації показав, що удосконалення механізмів взаємовідносин між органами публічної влади в процесі управління земельними ресурсами є малодослідженим і актуальним завданням теорії і практики державного управління. Потребують уваги питання, пов’язані з розмежуванням повноважень органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, удосконалення нормативно-правового механізму регулювання земельних відносин, забезпечення контролю за раціональним використанням та охороною земель. Розкриття зазначених питань обумовило уточнення понятійного апарату державного управління земельними ресурсами стосовно поглибленого розкриття змісту й авторського тлумачення базових понять «земельні відносини», «механізми взаємовідносин органів публічної влади», що розширило можливості дослідження в даному напрямку. 2. Визначено основні напрямки взаємовідносин органів публічної влади в процесі управління земельними ресурсами: здійснення земельної реформи; організація здійснення землеустрою і охорони земель; розпорядження землями (припинення, вилучення (викуп), передача у власність (оренда), надання у користування земельних ділянок); підготовка пропозицій щодо плати за землю; здійснення контролю за використанням та охороною земель; ведення державного земельного кадастру; розгляд земельних спорів. Наведена класифікація дозволяє більш глибоко та систематизовано дослідити взаємовідносини органів виконавчої влади і місцевого самоврядування. 3. Дослідження функціонування механізмів взаємовідносин ОВВ і ОМС виявило необхідність їх вдосконалення в аспектах: - узгодження законодавчого забезпечення регулювання земельних відносин; - впровадження принципів децентралізації і деконцентрації, що надасть змогу розмежувати сфери діяльності, функції та відповідальність між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування; визначити послуги, які надають органи публічної влади населенню, чітко розділити власні і делеговані повноваження та усунути невідповідності в їх реалізації; - державного фінансування заходів земельної реформи; - запровадження системи дієвого контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель; - проведення розмежування земель державної і комунальної власності; - спрощення процедури розпорядження землями, шляхом впровадження дозвільних органів; - створення єдиної автоматизованої системи державного земельного кадастру. 4. Механізм взаємовідносин органів публічної влади в процесі управління земельними ресурсами - це спрямована на підвищення якості надання послуг населенню система організаційних форм, засобів, методів реалізації повноважень з вирішення завдань державної політики у сфері управління земельними ресурсами. Механізми взаємовідносин між органами публічної влади базуються на таких принципах, як: законність; розмежування повноважень з управління земельними ресурсами між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організаційне, кадрове і фінансове забезпечення; організація та координація дій та вимог всіх учасників взаємовідносин, в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці; послідовність і прозорість. 5. Визначено основні шляхи вдосконалення нормативно-правового, економічного, організаційного і соціального механізмів взаємовідносин органів публічної влади в процесі управління земельними ресурсами. Узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду нормотворчої діяльності в галузі управління земельними ресурсами дозволило встановити, що законодавче забезпечення раціонального землекористування потребує внесення змін до існуючого Земельного кодексу України в частині: - перерозподілу повноважень у сфері регулювання земельних відносин між органами місцевого самоврядування та виконавчої влади у частині делегування повноважень місцевих рад їх виконавчим органам (стаття 12 Земельного кодексу України); - введення та регламентація інституту дозволеного використання (стаття 20 ЗКУ); - надання права юридичним особам (заснованим громадянами України або юридичним особам України) набувати у власність земельні ділянки без обмежень у використанні (стаття 82 ЗКУ); - надання можливості орендарю переважного права на отримання орендованої земельної ділянки у власність у випадках і порядку, визначеним земельним законодавством (стаття 93 ЗКУ). Економічний механізм взаємовідносин органів виконавчої влади і місцевого самоврядування потребує забезпечення належного фінансування робіт щодо розроблення та затвердження у встановленому порядку проектів розподілу територій кварталів; землевпорядних робіт, необхідних для проведення розмежування земель державної і комунальної власності. Належне функціонування організаційного механізму взаємовідносин органів виконавчої влади і місцевого самоврядування вимагає: - удосконалити діяльність органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, порядок їх взаємодії з прокуратурою, органами внутрішніх справ та запровадити практику систематичного проведення спільних комплексних перевірок додержання суб’єктами земельних відносин земельного законодавства; - створити координаційні органи щодо здійснення на міжвідомчій основі контролю за використанням земель. Для вдосконалення соціального механізму потрібно: - здійснювати самоврядний контроль за використанням та охороною земель, передбачений статтею 189 Земельного кодексу України та статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; - проводити профілактичну роботу з попередження порушень земельного законодавства, інформування населення про діяльність органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель; - оцінювати міру задоволеності населення якістю послуг, діяльністю установ, що надають послуги з питань землеволодіння та розпорядження землями. 6. Запропоновано структурно-функціональну схему контролю за раціональним використанням і охороною земель та розроблено рекомендації щодо функціонування інституту громадських інспекторів для малих та середніх міст, що дає змогу налагодити механізми взаємовідносин між суб’єктами управління земельними ресурсами на регіональному рівні. Виходячи з цього, обґрунтовано доцільність створення управління з регулювання земельних відносин міської ради у якому передбачається три відділи: з вирішення земельних спорів і розпорядження землями; з ведення земельного кадастру; зі здійснення самоврядного контролю.
Також в управлінні може бути сектор з розробки пропозицій до програм розвитку земельних відносин, охорони і раціонального використання земель. З цією метою у роботі надаються пропозиції щодо функціонування управління з регулювання земельних відносин міської ради. 7. За результатами дослідження встановлено необхідність подальших розробок у цьому науковому напрямі. Зокрема, перспективу для досліджень складають: інструменти та методи оцінювання результативності функціонування удосконалених механізмів взаємовідносин органів публічної влади в процесі управління земельними ресурсами, розвиток самоврядного контролю, а також напрями взаємовідносин органів публічної влади. |