На основі проведеного дослідження й узагальнення його результатів зроблено низку висновків та запропоновано рекомендації, які мають теоретичне і практичне значення. Отримані наукові результати підтверджують гіпотезу, покладену в основу дослідження, а реалізована мета й завдання в сукупності дають змогу розглянути наукові проблеми, що мають важливе значення для державного управління. Отже дослідження регіональних механізмів впровадження стратегії розвитку АПК дозволяє зробити такі висновки. 1. З’ясування теоретико-методологічних підходів до аналізу організаційно-інституційних засад стратегії розвитку АПК України дає змогу констатувати, що стратегія розвитку АПК є економіко-правовими заходами, що спрямовані на становлення ринкових відносин, підтримання державою конкурентноздатності підприємництва у сільському господарстві, інноваційної діяльності, стимулювання інвестицій з метою поліпшення організації виробництва і доведення до споживача якісної продукції сільського господарства. 2. Систематизація чинників, що обумовлюють ефективність застосування механізмів упровадження стратегій розвитку АПК дозволяє виокремити декілька винятково важливих функцій державного управління розвитком АПК: політичну; соціально-економічну: військово-оборонну; соціальну; науково-технологічну; соціально-психологічну; екологічну; кадрового забезпечення. Можливості поєднання функцій і механізмів державного управління в АПК і їхнє реальне застосування в Україні свідчить, що набір механізмів, що використовуються для управління сільським господарством є надто обмеженим; низка функцій державного управління практично не реалізовуються, хоч у цьому є значна потреба; навіть застосовувані механізми не завжди спрацьовують належним чином. 3. Стратегії управління агропромисловим комплексом зосереджені навколо: методології побудови цієї стратегії; наслідків і результатів реформування АПК; стану ресурсного потенціалу АПК, конкуренції і конкурентного середовища, глобалізації економіки та агропромислових ринків, розвитку Інтернет-економіки. Тому на сьогодні актуальним є впровадження механізмів державного управління розвитком АПК на регіональному рівні: забезпечення стабільної нормативно-правової бази АПК; підтримка розвитку реформованих господарств та інфраструктури аграрного ринку, виробництва стратегічно важливих видів агропромислової продукції; формування цінового, податкового й кредитного механізмів, з урахуванням специфіки АПК; невтручання органів державної виконавчої влади безпосередньо у господарську діяльність суб’єктів підприємництва тощо. 4. Процес інтеграції України до європейських структур обов’язково має бути зосередженим на виробленні та реалізації моделі управління регіонами, що відповідає принципам регіональної політики Європейського Союзу, сприяє становленню нових форм співпраці між центром і регіонами, внутрішньому міжрегіональному співробітництву та міжнародній співпраці територій. Окрім основних принципів регіональної політики ЄС, що цілком прийнятні для умов України актуально-важливим для України є транскордонне співробітництво. На сьогодні стратегічною метою інтеграції в АПК є насамперед поєднання економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників та підприємств промислової переробки сільськогосподарської сировини, спрямованих на високий кінцевий результат. Диверсифікація механізмів управління в АПК спрямована на розширення сфер діяльності підприємства поза межі основного виробництва. Особливостями технології диверсифікації механізмів управління в АПК є той факт, що стратегія диверсифікації може бути як вертикальною, так і горизонтальною. 5. Дослідження основних ознак та специфіки становлення багаторівневих стратегій і механізмів управління агропромисловим комплексом України на регіональному рівні дозволило визначити механізми ефективного розвитку агрокомплексу: створення нормативно-правової, насамперед, законодавчої бази; реструктуризація сільськогосподарських підприємств; створення ринку землі; залучення інвестицій; підвищення конкурентоспроможності; інноваційна діяльність в галузі АПК; цінова політика. Важливу роль відіграють механізми стимулювання сталого регіонального розвитку і для успішного здійснення структурних перетворень сільськогосподарських підприємств та підвищення їхньої конкурентоспроможності необхідно задіяти організаційні, управлінські, економічні, маркетингові, фінансові та інші механізми впровадження стратегій розвитку АПК на регіональному рівні. 6. Узагальнення визначальних аспектів ефективного застосування механізмів впровадження стратегії розвитку АПК на регіональному рівні надало змогу виділити три напрями їхнього пріоритетного застосування: сприяння створенню ринкового, економічного за змістом середовища як бази ринкової системи господарювання; побудови згідно вимог ринкової економіки економічного механізму і системи управління (”правил гри”); забезпечення ефективнішого використання наявного ресурсного потенціалу АПК держави згідно з потребами у продовольстві держави та продовольчої безпеки країни. Це дає підстави для формулювання низки практичних пропозицій щодо вдосконалення застосування механізмів впровадження стратегій у сфері АПК, а саме: - розробка і прийняття базового, рамкового Закону “Про сільське господарство”, на основі якого формувалася б вся наступна нормативно-правова база; систематизація, розробка і прийняття Законів України “Про державні програми”, “Про агропромисловий комплекс” та обґрунтування підстав для розробки “Агропромислового кодексу України”; - виділення інституційно-методологічного і комплексного розвитку сільської території, як єдиного об’єкта управління у завершеності управлінської ієрархії і для цього створення при Кабінеті Міністрів України Міжміністерської Координаційної Ради (або Міністерського Координаційного Бюро) з підпорядкуванням її безпосередньо Прем’єр-міністру України. На рівні області та району в апараті виконавчих комітетів рад доцільно створити Координаційні Бюро з питань розвитку сільських територій з постійно діючим апаратом; - у сфері кредитування агропромислового комплексу необхідно впровадити спрощену систему і створити належні умови для надання довгострокових кредитів та запровадити практику надання технічного кредиту як дієвих механізмів управління в АПК на регіональному рівні. Для цього нагальним є прийняття Законів України: “Про іпотеку землі” і “Про Земельний (іпотечний) банк” та розробки законів “Про ринок землі”, “Про оцінку земель”, “Про державний земельний кадастр”; - у сфері гармонізації практики управління регіонами України за принципами ЄС необхідно: чітко розмежувати повноваження центральних та місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування; законодавчо закріпити принципи агропромислової регіональної політики, державної підтримки регіонального розвитку, програм соціально-економічного розвитку регіонів; створити стандартну статистичну систему моніторингу розвитку регіонів; - у сфері реалізації системою державного управління України завдань щодо подолання дезінтеграційних тенденцій розвитку регіонів України необхідно включати спеціальні заходи, спрямовані на просторову інтеграцію економіки держави. Нагальним є розробка і впровадження “Державної програми міжрегіональної інтеграції України”, що повинна будуватися на трьох рівнях: мікро -, мезо - та макрорівні; - у сфері трансферу технологій як одному із дієвих механізмів впровадження стратегії розвитку АПК на регіональному рівні необхідним є створення відповідної нормативної бази; ухвалення Закону України “Про трансфер технологій”; розробка організаційно-економічного механізму розвитку венчурного підприємництва; підвищення дієздатності фондового ринку, через який проводиться значна кількість операцій з комерціалізації технологій. | 