В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розвитку та поглибленні концептуальних основ і організаційно-методичної бази формування системи механізмів стимулювання рекреаційно-туристичного природокористування. Інтегральний науковий результат дисертаційного дослідження знайшов свою конструктивну реалізацію в комплексі концептуально-методологічних положень стосовно принципів формування і застосування системи механізмів стимулювання рекреаційно-туристичного природокористування. Сформульовані, обґрунтовані і подані в роботі організаційні і методичні рішення, які конкретизують і деталізують теоретичні і концептуально-методологічні результати дослідження, створюють основу їхньої практичної реалізації. 1. При наявності певних наукових та практичних результатів стосовно вирішення економічних та управлінських проблем рекреаційно-туристичного природокористування реальністю є багатоплановість, складність і недостатність розробки проблеми формування та реалізації механізмів стимулювання рекреаційно-туристичного природокористування, що зумовлює об’єктивну необхідність їх подальшого теоретичного осмислення, методичного забезпечення та вирішення низки питань прикладного характеру. 2. В дисертаційній роботі удосконалено понятійно-категоріальний апарат рекреаційно-туристичного природокористування, а саме: дано визначення поняття «стимулювання рекреаційно-туристичного природокористування», сутність якого полягає у комплексі правових, економічних, організаційних, наукових, фінансових та інших заходів, спрямованих на: досягнення сталого рекреаційно-туристичного природокористування, прискорення розвитку рекреаційно-туристичної сфери, підвищення якості вітчизняних рекреаційно-туристичних товарів та послуг і, як наслідок, підвищення їх конкурентоспроможності на основі: поєднання економічних, соціальних та екологічних інтересів на загальнодержавному та регіональному рівнях, максимально ефективного використання рекреаційно-туристичного потенціалу відповідних регіонів, в інтересах: держави в цілому, рекреаційно-туристичних регіонів, їх жителів, а також рекреантів та туристів; уточнено тлумачення поняття «стале рекреаційно-туристичне природокористування» з позицій системного поєднання економічної та екологічної складової. 3. Для виходу рекреаційно-туристичного сектору економіки з кризового стану, на погляд автора, необхідна його структурна перебудова, перехід на засади сталого (екологічно збалансованого) розвитку рекреаційно-туристичного природокористування у відповідних регіонах. Саме тому в дослідженні автором обґрунтовано та побудовано функціонально-структурну схему сталого рекреаційно-туристичного природокористування, що є формалізованим відображенням його як суспільно-економічного явища та процесу сталого використання природного потенціалу природно-господарського комплексу рекреації та туризму. 4. Проведений в роботі аналіз економічних інструментів державного та ринкового механізмів стимулювання рекреаційно-туристичного природокористування дав можливість виявити певні негативні тенденції функціонування цих механізмів, що є наслідком розрізненості згаданих інструментів та недостатньої взаємодії самих механізмів. Це обґрунтовує актуальність побудови дисертантом моделі комплексної взаємодії механізмів стимулювання рекреаційно-туристичного природокористування у вигляді двокомпонентної системи регуляторних інструментів і важелів з боку держави та ринку щодо забезпечення сталого рекреаційно-туристичного природокористування. 5. Визнаючи вирішальну функцію інструментів блоку фінансування в складі державного механізму стимулювання рекреаційно-туристичного природокористування, в роботі наведено діагностику сучасного стану державного фінансування рекреації та туризму, зокрема заходів щодо використання, охорони та відтворення природного рекреаційно-туристичного потенціалу України, визначено стійку тенденцію збереження вкрай низького його рівня, надано обґрунтування необхідності цільового, спрямованого безпосередньо на рекреацію та туризм, фінансування з Державного бюджету, з орієнтацією на поступове підвищення суми видатків на фінансування цієї галузі за нормами міжнародних стандартів. Варіантом вирішення цих задач автор пропонує більш широке використання програмно-цільового методу планування бюджету, що в Україні вже почав впроваджуватися. Обґрунтуванням цієї пропозиції автора є діагностика та аналіз джерел фінансування низки програм, які тією чи іншою мірою стосуються стимулювання рекреаційно-туристичного природокористування в Україні. 6. Автором удосконалено систему ринкового механізму стимулювання рекреаційно-туристичного природокористування: наведено схему функціонування ринку в рекреаційно-туристичній сфері; перелічені чинники формування та зміни попиту та пропозиції на рекреаційно-туристичні товари та послуги, які автором пропонується розглядати як двоблокову систему; розглянуто механізм ціноутворення на рекреаційно-туристичні товари та послуги; проаналізовано структуру попиту та пропозиції на ринку об’єктів природного рекреаційно-туристичного потенціалу шляхом вивчення організаційної, цільової та просторової структури попиту, що дало змогу виокремити чіткі орієнтири розвитку сфери рекреаційно-туристичного природокористування. 7. В зв’язку із тим, що суттєвим чинником перетворень в сфері рекреаційно-туристичного природокористування в умовах функціонування ринку є рівень розвитку його інфраструктури, в роботі автором проведено аналіз складових елементів інфраструктури рекреаційно-туристичного природокористування, як чинника формування та функціонування ринку об’єктів природного капіталу природно-господарського комплексу рекреації та туризму, та запропоновано їх наступну систематизацію: побутові об’єкти (заклади для розміщення та харчування, об’єкти комунального господарства та контролю санітарно-екологічного стану курортів), об’єкти з надання рекреаційно-туристичних послуг (об’єкти оздоровчого, спортивного, розважального, пізнавального призначення, пункти прокату туристичного спорядження та інвентарю, контрольно-рятувальні служби, об’єкти з надання послуг, які безпосередньо не пов’язані з рекреаційно-туристичною сферою), супутні об’єкти (транспортні засоби, засоби зв’язку, комерційні об’єкти), рекламні та інформаційні засоби. 8. В дисертаційній роботі автор розглядає існуючі концепції маркетингу стосовно сфери рекреаційно-туристичного природокористування: маркетинг рекреаційно-туристичних територій, маркетинг рекреаційно-туристичних ресурсів та маркетинг рекреаційно-туристичних послуг. На основі аналізу зазначених концепцій маркетингу в сфері рекреаційно-туристичного природокористування, автором обґрунтовано висновок, що кожна з них досить однобічно розглядає маркетингові інструменти в сфері рекреаційно-туристичного природокористування. Саме цей висновок є поштовхом для удосконалення автором організаційних засад запровадження маркетингу як ринкового інструменту стимулювання природокористування, та побудови на основі цих засад інтегральної системи маркетингу рекреаційно-туристичного природокористування. 9. На засадах впровадження принципів сталого розвитку та мобілізації системи державних і ринкових механізмів стимулювання рекреаційно-туристичного природокористування в дисертаційній роботі сформульовано концептуальні основи муніципальної стратегії розвитку курортно-рекреаційного та туристичного комплексу м. Одеси. Стратегічною метою розвитку курортно-рекреаційного і туристичного комплексу м. Одеси визначається формування конкурентноздатних на світовому і національному рівнях туристичного продукту і санаторно-курортних послуг на основі ефективного використання наявного рекреаційного потенціалу, забезпечення соціально-економічних інтересів і екологічної стійкості в регіоні. В роботі наведено комплекс дій і умов їх реалізації, які необхідно здійснити для вирішення низки економічних, екологічних, соціальних і політичних завдань для досягнення вказаної мети. Визначення стратегічних напрямків формування і функціонування механізмів стимулювання рекреаційно-туристичного природокористування, вибір і адаптація до реальних економічних умов найбільш пріоритетних з них, теоретичні й організаційно-економічні основи яких розкриті в дисертаційній роботі, являють собою реальний внесок в розвиток і поглиблення економічної теорії природокористування в сфері рекреації та туризму, реалізації її практичної функції в інтересах подальшого сталого розвитку рекреаційно-туристичної індустрії як соціально, економічно та екологічно значимого сектора національної економіки. |