Анотація до роботи:

Науменко С.М. Механізми підвищення ефективності системи державного управління економікою: організаційно-методологічні аспекти. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – Механізми державного управління. Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2006.

Окреслено загальні підходи до визначення термінології складових системи державного управління, визначено зміст понять механізм, форма, метод, інструмент та важіль державного управління. Встановлено межі застосування та сутнісні трактування термінів „механізм державного управління” та „механізм державного регулювання”, встановлено наявність двох механізмів організації державного впливу на розвиток економіки. Проаналізовано останні тенденції розвитку дієвих механізмів державного управління.

Розроблено та обґрунтовано концептуальні основи механізму державного адміністрування, запропоновано модель державного адміністрування та механізм її реалізації.

Розроблено модель оцінки функціонування системи державного управління, в основу якої покладено показник соціальної задоволеності. Розроблено методику визначення показника соціальної задоволеності, проведено його кількісний вимір за запропонованою методикою.

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та вирішено актуальну науково-прикладну задачу обґрунтування підходів до побудови ефективної системи державного управління на основі науково обґрунтованої моделі механізму управління, структурованого за ознаками адміністрування на принципах взаємного впливу суб’єктів державного управління, прогнозування наслідків державних програм, регламентації застосування інструментів державного управління та налагодження ефективної системи зворотних зв’язків.

Проведені дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. В сучасній літературі з державного управління відзначається відсутність методологічної єдності та уніфікації понять складових системи державного управління економікою, ототожнення низки понять, таких як інструмент, метод, важіль, форма державного управління.

2. Систематизовано підходи до визначення складових системи державного управління (механізм, форма, метод, інструмент, важіль) та запропоновано їх сутнісне тлумачення; систематизовано та розмежовано поняття „механізм державного управління” та „механізм державного регулювання”, надане їх сутнісне тлумачення та визначено межі їх застосування в теорії державного управління.

3. Теорія і практика державного управління свідчить про наявність двох підходів в організації впливу, що регулює розвиток національної економіки. За ступенем та характером використання різних способів державного впливу можна виділити механізм державного регулювання і механізм державного управління економікою.

Механізм державного управління є більш жорсткою формою втручання в економіку, ніж механізм державного регулювання економіки, що є більш демократичним і здійснюється у своїй більшості на рекомендаційних основах. Означені проблемні місця механізмів державного управління сьогодні гальмують розвиток системи державного управління і не дають бажаного ефекту. Звідси випливає необхідність створення нового ефективного механізму впливу на розвиток економічних процесів у державі, який буде побудованим на основах якісного управління економічними процесами, адаптованим безпосередньо для економіки і політичного територіального пристрою України.

4. Аналіз зарубіжних та вітчизняних досліджень з питань побудови дієвих механізмів державного управління вказує на те, що основними механізмами підвищення ефективності системи державного управління є інноваційні технології прориву, формування громадянського суспільства, корпоративний та стратегічний менеджмент.

5. Аналіз сучасних вітчизняних та зарубіжних підходів до оцінки державного управління свідчить про наявність великої кількості тлумачень самого поняття ефективності і підходів до її визначення. Для системи державного управління найбільш відповідним, з точки зору вимірювання ефективності функціонування, є поняття та показник успішності. Успішність державного управління – показник того, наскільки повно ресурси чи зусилля, витрачені керуючим суб'єктом та суспільством на вирішення встановлених проблем, реалізовані в суспільно-значущих кінцевих результатах.

6. Процес еволюції системи державного управління економікою України свідчить, що з 1929 по 2005 рік, з відмиранням одних економічних важелів і посиленням ролі інших в період становлення ринкових відносин, українська держава пройшла ряд етапів від централізованого управління економікою до децентралізованого регулювання відтворювальних процесів. Однак аналіз соціально-економічного розвитку країни та оцінка ефективності системи державного управління за всіма існуючими на практиці критеріями і показниками, що досліджувалися, вказує, що стан функціонування системи є незадовільним.

7. Обґрунтовано концептуальні основи державного адміністрування, що полягають у формуванні нового механізму державного управління найважливішою функцією якого є вирощування ринкових інститутів і заохочення самоорганізації шляхом реалізації вбудованого механізму перманентного вдосконалення. Розроблено модель державного адміністрування, що містить у собі механізм вдосконалення адміністративних структур та механізм перманентного вдосконалення системи державного управління, спрямована на побудову прозорої системи влади та високоефективного зворотного зв’язку.

8. Впровадження моделі державного адміністрування має здійснюватися за допомогою реалізації трьох взаємопов’язаних механізмів підвищення ефективності державного управління економікою:

механізм цільового управління за кінцевими результатами, що дозволяє усвідомити для кожного громадянина, соціальної групи, організації, установи, органа державної влади свою роль, місце і вигоду у досягненні загальних цілей держави;

механізм забезпечення зворотного зв'язку, що дозволяє оперативно реагувати на зміни у системі державного управління за допомогою залучення до процесу управління громадян країни і забезпечення прозорості адміністративних процедур;

впровадження у практику державної управлінської діяльності так названої "оцінки впливу", що дозволить прогнозувати наслідки впровадження державної політики і програм, а також регламентує застосування найбільш ефективних інструментів державного управління в конкретних умовах для конкретного управлінського випадку.

9. Розроблено модель оцінки ефективності державного управління. Обґрунтовано доцільність застосування у запропонованій моделі принципово нового показника соціальної задоволеності, що визначається ступенем участі суспільства в державному управлінні, рівнем соціальної забезпеченості і захисту прав і свобод громадян, економічною і політичною безпекою.

Розроблено методику визначення базового показника моделі оцінки ефективності державного управління – соціальної задоволеності, проведено кількісний вимір показника соціальної задоволеності за запропонованою методикою.

Спираючись на загальну концепцію результативності, ідеальне функціонування системи досягається за умови найбільшої корисності (СУ>1,0) і найвищої ефективності роботи держави (ЦД+ДВ+РДА+ЕПС>1,0) і носить відносний характер, а помноження двох складових підсилює кумулятивний ефект. Запропонована модель відкриває можливість для проведення структурного аналізу ефективності функціонування системи державного управління та дозволяє судити про інтенсивний (СЗ>1/Р) або екстенсивний (деградуючий) (СУ<1/Р) напрямок її розвитку.

10. Розроблена модель оцінювання ефективності системи державного управління, побудована на основі показника соціальної задоволеності, може стати резервним механізмом підвищення ефективності функціонування системи державного управління, бо процес вимірювання ефективності передбачає надання респондентами, поряд з оцінкою діяльності, пропозицій з поліпшення існуючого стану.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Поважний С.Ф., Батченко Л.В., Науменко С.М. Державне регулювання розвитку економічних систем // Зб. наук. праць ДонДУУ: „Державне регулювання економічного розвитку регіону та підприємств”: Серія «Державне управління». – Т. V. – Вип. 38. – Донецьк: ДонДУУ. – 2004. – С. 3-13.

Особистий внесок: обґрунтування ступеню втручання держави в економічний розвиток.

2. Науменко С.М. Державне адміністрування економічних процесів // Зб. наук. праць ХарРІ УАДУ „Актуальні проблеми державного управління”. – Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ „Магістр”. – 2005. – №2(16): У 2-х ч. – Ч. 2. – С.36-40.

3. Науменко С.Н. Оценка эффективности системы государственного управления // Зб. наук. праць ДонДУУ „Державне регулювання економічного розвитку регіону та підприємств”: Серія «Державне управління». – Т. VІ. – Вип. 52. – Донецьк: ДонДУУ. – 2005. – С. 61-68.

4. Науменко С.Н. Механизмы повышения эффективности системы государственного управления // Зб. наук. Праць ДонДУУ „Державне регулювання економічного розвитку”: Серія «Державне управління». – Т. VІІ. – Вип. 67. – Донецьк: ДонДУУ. – 2006. – С. 59-72.

Тези конференцій:

1. Науменко С.М. Реформування системи державного адміністрування: досвід Європи // Євроінтеграція: економічні та соціальні наслідки розширення Європейської Унії: Бюлетень європейських студій. – Спец. Випуск. – Матеріали першої Всеукраїнської студентської наукової конференції. – Донецьк: ДонДУУ, 2005. – С. 42-45.

2. Науменко С.М. Переваги та перспективи державного адміністрування // Зб. тез доповідей: В 4 т. / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, 5-6 жовтня 2006; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”. – 2006. – Т. 1. – С. 57-59.