Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 – фізіологія людини і тварин. Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України, Київ, 2006.
Дисертація присвячена аналізу механізмів підтримання гомеостазу Са2+ у клітинах підщелепної слинної залози в нормі та при патології. Виявлено, що параметри АХ-індукованого підвищення [Ca2+]i визначаються суперпозицією процесів вивільнення Са2+ з ЕР, входу Са2+ ззовні та його зворотнього захоплення в ЕР. Мітохондрії (МХ) регулюють АХ-індуковане вивільнення Са2+ з ЕР, попереджуючи Са2+-залежну інактивацію InsP3 рецепторів. Доведено наявність функціонально активних Р1 та Р2 пуринорецепторів. Активація Р1 рецепторів призводить до потенціації АХ-індукованих [Ca2+]і транзиєнтів за рахунок цАМФ-залежної модуляції ФЛЦ–InsP3 шляху. Вперше доведено наявність функціонально активних RyR, причому Са2+, який вивільняється з них, захоплюється в основному МХ, тоді як Са2+-АТФази ПМ та ЕР відповідають за форму [Ca2+]i сигналу. Виявлено пасивний витік Са2+ з ЕР через транслоконовий комплекс. Вперше виявлено, що МХ визначають амплітудно-часові параметри депо-керованого входу Са2+. Виявлено зміни гомеостазу Са2+ у клітинах підщелепної слинної залози за умов СТЗ-індукованого діабету: зростання [Са2+]і в стані спокою, чутливості М-холінорецепторів та зниження активності Са2+-АТФаз ПМ та ЕР. Вперше виявлено, що за умов діабету порушується гомеостаз Са2+ кальцію в ЕР та МХ ацинарних клітин. Загалом, підтримання Са2+ гомеостазу забезпечується взаємодією Са2+-регулюючих систем ПМ, ЕР та МХ, порушення роботи яких є причиною розвитку патологій слинних залоз.
У представленій роботі відповідно до поставленої мети та завдань дослідження проведено комплексний аналіз механізмів підтримання гомеостазу кальцію в ацинарних клітинах підщелепної слинної залози у нормі та при експериментально викликаному цукровому діабеті. З одержаних результатів зроблено наступні висновки:
Природній медіатор парасимпатичної нервової системи АХ незалежно від концентрації викликає глобальне транзиєнтне (неосциляторне) підвищення [Ca2+]i, яке ефективно пригнічується блокатором М-холінорецепторів атропіном. Амплітудно-часові параметри [Ca2+]i транзиєнтів, викликаних активацією М-холінорецепторів, визначаються суперпозицією процесів вивільнення Са2+ із внутрішньоклітинних депо, надходження Са2+ ззовні та його зворотнього захоплення в ЕР Са2+-АТФазою вже під час висхідної фази [Ca2+]і транзиєнту.
Важлива роль у регуляції процесу АХ-індукованого вивільнення Са2+ з ЕР належить МХ, які попереджують Са2+-залежну інактивацію InsP3 рецепторів за механізмом позитивного зворотного зв’язку, що можливо завдяки їх просторовій колокалізації з ЕР, яку показано методом електронної мікроскопії.
У ПМ ацинарних клітин підщелепної слинної залози наявні функціонально активні пуринорецептори Р1 та Р2 типів. Активація Р1 рецепторів аденозином не призводить до змін [Ca2+]і, проте супроводжується потенціацією [Ca2+]і транзиєнтів, викликаних активацією М-холінорецепторів, в основі якої лежить цАМФ-залежна модуляція ФЛЦ–InsP3 сигнального шляху, оскільки цей ефект відтворюється за умов прямої активації АЦ. Активація Р2 рецепторів АТФ викликає [Ca2+]і транзиєнти з ЕС50=136±36 мкМ. Природа АТФ-індукованих [Ca2+]і транзиєнтів переважно іонотропна, а вклад метаботропних Р2Y рецепторів складає ~ 35%.
Шляхом прямої реєстрації амплітудно-часових змін концентрації іонізованого Ca2+ всередині ЕР ацинарних клітин підщелепної слинної залози вперше показано, що як АХ, так і екзогенний ІnsР3 викликають транзиєнтне вивільнення Са2+ з ЕР, яке повністю пригнічується блокатором ІnsР3 рецепторів – гепарином. ІnsР3-чутливе вивільнення Са2+ із ЕР дзвоноподібно залежить від Са2+ з максимумом в межах його фізіологічних концентрацій у цитоплазмі (100-400 нМ), потенціюється АТФ у низьких (<1 мМ) концентраціях і пригнічується – у високих. Кофеїн модулює ІnsР3-чутливе вивільнення Са2+ із ЕР шляхом конкуретної взаємодії з АТФ-зв’язуючим центром молекули рецептора.
Вперше показано вклад ріанодинових рецепторів у [Ca2+]i сигналізацію в ацинарних клітинах підщелепної слинної залози. Активація ріанодинових рецепторів кофеїном призводить до транзиєнтного зменшення [Ca2+]ЕР (ЕС50=7,3±1,1 мМ), яке блокується ріанодином, дзвоноподібно залежить від Са2+ (з максимумом при 100 нМ), однак не супроводжуться виникненням генералізованих [Ca2+]i транзиєнтів в інтактних клітинах. Це зумовлено швидким захопленням Са2+, який вивільняється із ріанодинових рецепторів, мітохондріями та частково Са2+-АТФазами EР чи ПМ. Шляхом прямої реєстрації [Ca2+]ЕР, [Ca2+]i та методом електронної мікроскопії одержано докази колокалізації ріанодинових рецепторів, мітохондрій та Са2+-АТФаз ПМ та ЕР.
Вперше доведено наявність постійного пасивного витоку Са2+ із ЕР ацинарних клітин, який за фізіологічних умов компенсується рівноважним захопленням кальцію Са2+-АТФазою ЕР. Пасивне вивільнення Са2+ не опосередковується ІnsР3 та ріанодиновими рецепторами, або реверсивним режимом роботи Са2+-АТФази, а здійснюється через транслоконовий комплекс мембрани ЕР.
Депо-керований вхід Са2+ є основним шляхом надходження Са2+ в ацинарні клітини підщелепної слинної залози, активація якого відбувається незалежно від способу спустошення депо ЕР (InsP3-залежного чи InsP3-незалежного). Амплітуда депо-керованого входу Са2+ пропорційна мірі спустошення ЕР, а однакова кінетика розвитку депо-керованих [Ca2+]i транзиєнтів незалежно від способу спустошення ЕР свідчить про єдиний механізм їх виникнення.
Вперше показано, що МХ визначають амплітудно-часові параметри депо-керованого входу Са2+, здійснюючи контроль за станом депо-керованих каналів ПМ шляхом попередження їх Са2+-залежної інактивації за механізмом позитивного зворотного зв’язку. Блокування Са2+-уніпортеру мітохондрій призводить до пригнічення входу Са2+ як у випадку InsP3-незалежного, так і InsP3-чутливого способу спустошення депо. Блокування захоплення Са2+ мітохондріями при InsP3-чутливому спустошенні ЕР викликає більш виражене пригнічення депо-керованого входу Са2+, що відображає як регуляцію мітохондріями безпосередньо каналів ПМ, так і додатково InsP3 рецепторів. Така регуляція можлива завдяки просторовій локалізації мітохондрій безпосередньо під ПМ та оточених ламелами ЕР, що показано методом електронної мікроскопії.
Вперше показано, що транс-мітохондріальне переміщення Са2+ є необхідним для підтримання депо-керованого входу Са2+ та процесу перезаповнення депо ЕР. Вклад МХ в перезаповнення депо ЕР залежить від тривалості стимуляції клітин. За умов спустошенння ЕР короткочасною дією АХ, його перезаповнення здійснюється, в основному, за рахунок прямого захоплення Ca2+ в EР і, додатково, за рахунок транс-мітохондріального транспорту Са2+. За умов тривалої стимуляції клітин, депо-керований вхід Са2+ здійснюється лише у ділянках колокалізації ПМ та МХ, які захоплюють Са2+ з-під вустя SOC каналів. Кальцій, захоплений МХ, після транс-мітохондріального переміщення вивільняється до ділянок його захоплення Са2+-АТФазою ЕР, що і відображає єдиний механізм перезаповнення ЕР у присутності InsP3.
В експериментах по визначенню параметрів слиновиділення in vivo виявлено, що у щурів із СТЗ-індукованим діабетом істотно знижується швидкість слиновиділення, активність амілази та концентрація білка слини порівняно до таких у контрольних тварин.
Вперше виявлено зміни гомеостазу кальцію у ацинарних клітинах підщелепної слинної залози за умов СТЗ-індукованого діабету. Показано зростання [Са2+]і в стані спокою, чутливості М-холінорецепторів до АХ та КХ та зниження активності Са2+-АТФаз ПМ та ЕР. Виявлені зміни є причиною розвитку цитоплазматичної кальцієвої перегрузки та сповільненої кінетики спаду [Са2+]і транзиєнтів, викликаних активацією М-холінорецепторів.
Вперше виявлено, що за умов діабету порушується гомеостаз кальцію у Са2+ депо таких як ЕР та МХ. Показано зменшення вивільнення Са2+ із ЕР незалежно від механізму його активації (агоніст-, ІnsР3- чи кофеїн-індукованого, або рецептор-незалежного). Також виявлено зростання пасивного вивільнення кальцію через транслоконову пору ЕР. Виявлені зміни свідчать про зменшення кількості Са2+ в ЕР. За умов діабету виявлено відсутній у здорових тварин шлях пасивного вивільнення Са2+ із мітохондрій, опосередкований порою перемінного проникнення. Комплекс змін кальцієвого гомеостазу, виявлений нами в мітохондріях та ЕР, є найбільш ймовірною причиною пригнічення процесів синтезу та секреції компонентів слини при діабеті.
Загалом, одержані дані свідчать про те, що підтримання гомеостазу кальцію в ацинарних клітин підщелепної слинної залози забезпечується за рахунок комплексної взаємодії між Са2+-регулюючими системами ПМ, ЕР та мітохондрій. Взаємодія між Са2+-регулюючими системами здійснюється за рахунок процесів зворотної взаєморегуляції, можливих завдяки їх просторової колокалізації. Порушення функціонування систем підтримання гомеостазу кальцію є ймовірною причиною розвитку патологічних станів слинних залоз.