Проведене в межах дисертаційної роботи дослідження підтвердило покладену в його основу гіпотезу, що в умовах демократизації, децентралізації, активізації ролі органів місцевого самоврядування у вирішенні питань регіонального розвитку, здатність регіональної влади виробити адекватну регіональну стратегію розвитку з урахуванням конкурентних переваг території та послідовно впроваджувати її в життя за умови відповідного ресурсно-технологічного забезпечення, сприятиме збалансованому та динамічному розвитку регіонів. Узагальнення результатів дослідження дозволяє сформулювати низку висновків, які мають теоретичне і практичне значення. 1. Аналіз літературних джерел свідчить, що теорія стратегічного управління і планування розвитку регіонів України перебуває на стадії формування. І хоча зароджувалась вона на теренах колишнього СРСР зусиллями переважно вітчизняних науковців та фахівців, але, як і в багатьох інших випадках, подальший розвиток цієї теорії та імперативний досвід її практичного застосування привносяться сьогодні в Україну із-за кордону, наприклад із США та Канади, Польщі та країн ближнього зарубіжжя. Базові поняття, моделі, схеми та етапи управління та планування, що використовуються в сучасній практиці, запозичені з теорії планування розвитку організацій, основи якої було закладено ще у 60-х роках минулого століття, оскільки ефективність їх застосування не втратила актуальності і сьогодні. 2. Поняття стратегії є багатоаспектним і охоплює різноманітні тлумачення науковців – від набору правил і засобів досягнення стратегічних цілей до образу мислення і дій, які визначають певну лінію ділової поведінки організації на більш-менш тривалий проміжок часу. Тобто, стратегія лише на загальному рівні відповідає на запитання яким чином організація має досягати своїх цілей, а для повної відповіді на нього створюються певні плани й програми, які є детальними, формалізованими документами. Аналіз існуючих проблем державного регулювання регіонального розвитку підтвердив необхідність запровадження стратегічного підходу до визначення цілей і пріоритетів розвитку регіону, що дозволить узгодити функції і відповідальність державних органів з їх власними спроможностями і наявними ресурсами. Саме розбіжності між цілями, можливостями і ресурсами зумовлюють наявні проблеми державного регулювання 3. Стратегічне планування – це процес відбору цілей і завдань урядом в цілому та його різними структурами, і одночасне визначення шляхів та інструментів для їх досягнення, розміщення ресурсів на реалізацію цієї діяльності та визначення відповідальності за їх виконання. Основна роль стратегічного планування в системі організаційного механізму державного регулювання регіонального розвитку полягає в забезпеченні стабільних перспектив діяльності кожної урядової інституції та наданні надійної інформації щодо намірів уряду всім фізичним і юридичним особам, чиї власні плани в будь-якому разі залежать від дій уряду. 4. Процес формування та реалізації регіональних стратегій розвитку - це зосередженість на передбаченні, плануванні й впровадженні необхідних та найістотніших у всьому комплексі змін, на визначенні бажаного й можливого стану регіону в майбутньому. Основним інструментом формування регіональних стратегій розвитку є стратегічний план, який може бути успішним лише за умови взаємодії та координації зусиль як людей, зайнятих плануванням, так і організацій, які вони в цілому представляють. На регіональному рівні це виявляється можливим за умови консолідації зусиль органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, приватного сектору та громадських структур як в процесі планування, так і в ході реалізації регіональних стратегій розвитку. 5. Дослідження виявило ряд методологічних та інституційно-правових особливостей формування регіональних стратегій розвитку: багаторівневий характер суб’єкта планування – його ядром виступає орган місцевого самоврядування, а іншими складовими є представники громадських організацій і бізнес-структур; можливість залучення фінансових ресурсів з різних джерел (у тому числі приватних інвесторів) для фінансування виконання плану; використання спеціальної методики стратегічного планування, обов’язковим складовим елементом якої є SWOT-аналіз; нормативно-правовою базою розробки та реалізацій регіональних стратегій розвитку в Україні є Концепція державної регіональної політики, заходи щодо виконання завдань, які випливають з Послань Президента України до Верховної Ради України та методичні рекомендації щодо формування регіональних стратегій розвитку. 6. Держава і регіони, декларуючи свої стратегічні пріоритети, відповідно, мають визначити роль, місце і обсяг ресурсів, які повинні забезпечити спільне вирішення питань регіонального розвитку. Процес формування регіональних стратегій розвитку взагалі неможливий без визначення ресурсів (як розвитку регіону, так і стратегічної діяльності), які відповідають виду і обсягу завдань стратегічної мети. Аналіз співвідношення цілі-ресурси доцільно проводити на трьох рівнях планування: стратегічному – аналіз зосереджений на залученні та розподілі ресурсів регіону; управлінському – аналіз «програмних ресурсів» для ефективного використання в підтримку стратегічного плану; операційному – оцінка ресурсів для кожного окремого виду діяльності. 7. Формування регіональних стратегій розвитку залежить від вирішення широкого кола організаційних питань з проблем, зорієнтованих на майбутнє і провідних цілей органів влади та зацікавлених сторін, які знаходяться під впливом неконтрольованих зовнішніх факторів. Врахування цих питань в системі управління потребує застосування процесного підходу, як потужного методологічного інструменту, головною ідеєю якого є виділення окремих ділянок, видів, напрямків діяльності («процесів») з метою окремого вивчення, оцінювання і вдосконалення. Процеси володіють гнучкістю й можливостями реагувати на зміни в навколишньому середовищі за рахунок контролю і оцінки вхідних і вихідних даних. В основі процесного підходу знаходиться інформація про ситуацію, що склалася. Такий підхід є дуже важливим для стратегічного планування, бо саме діагностика (оцінка поточної ситуації) є першочерговим етапом побудови регіональної стратегії розвитку. 8. Ефективність практичної реалізації регіональних стратегій розвитку залежить, насамперед, від: наявності адекватного аналізу регіональної ситуації, що базується на надійному інформаційному фундаменті; забезпеченості взаємозв’язку регіональних програм розвитку і схем їх реалізації, що залежить від добре налагодженої процедури координації дій; передбачуваності розвитку керованої системи в залежності від зміни зовнішніх умов, щоб попереджати те, що має відбутися, що вимагає створення окремої наглядової організаційної структури в органі влади, відповідальному за впровадження політики регіонального розвитку. 9. Дослідження теоретичних засад стратегічного планування регіонального розвитку, виявлення особливостей інституційно-правового та ресурсно-технологічного забезпечення регіональних стратегій розвитку, визначення та обґрунтування напрямів удосконалення механізмів їх формування та реалізації, надали змогу сформулювати конкретні пропозиції щодо підвищення рівня державного регулювання регіонального розвитку: - запровадити у практику діяльності регіональних органів влади нові інструменти координаційного механізму, зокрема: регіональні угоди, що формують інститут контрактних відносин, міжвідомче співробітництво та міжсекторне партнерство; - законодавчо закріпити: поняття регіон та класифікацію типів їх розвитку; механізми формування та реалізації регіональних стратегій розвитку; - враховуючи динамічність сучасних інституційних трансформаційних процесів, з метою забезпечення ефективної і прозорої взаємодії суб’єктів регіонального розвитку, запровадити у практичну діяльність органів влади технологію геоінформаційних систем як основи дієвості інформаційного механізму реалізації регіональних стратегій розвитку. |
