У дисертації отримано нове вирішення наукового завдання побудови дієвих механізмів державного регулювання МП, у рамках якої уточнено теоретичні засади державного регулювання розвитку МП та запропоновано напрямки вдосконалення організаційно-правого та фінансово-економічного механізмів державного регулювання розвитку МП на регіональному рівні в Україні. Проведене дослідження дозволяє сформулювати такі висновки: 1. Наукове осмислення підприємництва пройшло через так звані «три хвилі», що характеризують еволюцію ідей та поглядів учених, економістів і підприємців на дану проблему, і вступило до фази початку четвертої хвилі. Дослідники «першої хвилі» вперше поставили підприємця у центр ринкової системи і виокремлювали в підприємцеві функцію наявності ризику. Представники "другої хвилі" основною ознакою підприємництва вважали діяльність зі створення нових комбінацій чинників виробництва з метою отримання економічної вигоди, у тому числі й у вигляді збільшення прибутку і прискорення розвитку економіки в цілому. Особливістю «третьої хвилі» наукового осмислення підприємництва є те, що воно розглядається в нерозривному зв'язку з ринковими відносинами, нерівновагою системи і конкуренцією. Сучасне підприємництво безперечно пов'язано з інноваційними процесами, що вимагає від підприємця унікальної здатності передбачення, ініціативи, раціональності, творчого підходу, високого рівня наукових знань. 2. Мале підприємництво є одним із провідних секторів ринкової економіки; формується на засадах дрібнотоварного виробництва; визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП; здійснює структурну перебудову економіки, характеризується швидкою окупністю витрат, свободою ринкового вибору; забезпечує насичення ринку споживчими товарами та послугами повсякденного попиту, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні форми управління; формує новий соціальний прошарок підприємців-власників; сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції. Водночас МП відрізняється слабкою життєздатністю в порівнянні з великим, що зумовлює необхідність державного регулювання його розвитку. 3. Система державного регулювання розвитку МП включає суб’єкт та об’єкт регулювання, принципи та методи регулювання, а також механізми регулювання, які забезпечують цілеспрямований вплив суб’єкта та об’єкт. Держава може регулювати діяльність безпосередньо самих малих підприємств, крім цього, об’єктами державного впливу можуть бути інституції, які не є малими підприємствами і не відносяться до державних органів, але створюють у сукупності середовище функціонування малих підприємств. Принципами державного регулювання розвитку підприємництва являються комплексність, системність, законність, послідовність, наукова обґрунтованість, принцип невтручання держави у господарську діяльність суб’єктів МП, принцип програмно-цільового регулювання. В укрупненому вигляді виділяється два механізми державного регулювання розвитку МП: організаційно-правовий механізм, який покликаний полегшити адміністративні бар’єри створення та функціонування МП, і фінансово-економічний механізм, метою якого є вирішення протиріччя між зростаючою потребою МП у фінансових та матеріально-технічних ресурсах і обмеженим доступом до них. 4. У країнах з розвиненою ринковою економікою загальною рисою державної підтримки малого бізнесу є участь різних організацій і відомств, багатоканальність отримання підтримки, відсутність монополізму будь-якого одного державного органу, але наявність структури, що виробляє національну політику в даній галузі і що координує її здійснення. Корисним досвідом буде використання в Україні характерного для США програмно-цільового методу організації державного регулювання розвитку МП, який передбачає формування основних цільових напрямків підтримки, кожний із яких, у свою чергу, передбачає реалізацію певної кількості програм із використанням різних видів та інструментів державної регулювання. 5. Аналіз розвитку МП у Харківській області показав, що спостерігається поступове збільшення кількості малих підприємств у порівнянні з попередніми роками, а також на 10 тис. осіб наявного населення; зростає середня заробітна платня та обсяги реалізації продукції. Разом з тим, слід відмітити негативні тенденції розвитку суб’єктів малого бізнесу, серед яких зменшення питомої ваги обсягів реалізації малих підприємств у загальному обсязі реалізації по регіону, значна кількість малих підприємств, що припиняють свою роботу, відсутність сформованого прошарку інноваційно орієнтованого МП. 6. Серед головних причин, які знижують ефективність організаційно-правового забезпечення прийняття управлінських рішень у сфері державного регулювання розвитку МП можна виділити декларативність нормативно-правового забезпечення розвитку МП; незабезпеченість програм підтримки МП фінансовими ресурсами; неконкретність та розпорошеність інституціонального забезпечення, а саме відсутність у Держпідприємництва конкретних функцій щодо регулювання розвитку МП; неспроможність держави в повній мірі забезпечувати належний рівень освітнього, інформаційного та консультаційного забезпечення і нерозвиненість інфраструктури розвитку МП, суб’єкти якої могли б виконувати ці функції. Пропонується сконцентрувати функції державного регулювання МП в одному державному органі, що дозволить впорядкувати дії та відстежувати результати заходів щодо державного регулювання МП на державному та регіональному рівнях. На початковому етапі це може бути Департамент розвитку малого підприємництва у складі Держпідприємництва. 7. Основними недоліками існуючого фінансового-економічного механізму державного регулювання розвитку МП являються обмеженість бюджетних коштів, які являються джерелом фінансування державних та регіональних програм підтримки малого підприємництва; відсутність механізмів державного стимулювання суб’єктів фінансово-кредитної інфраструктури до надання позик суб’єктам МП; недостатній рівень державної стимулювання розвитку ринку лізингових, факторингових послуг, ринку венчурного капіталу. 8. Пріоритетним напрямком вдосконалення організаційно-економічного механізму державного регулювання МП являється посилення ролі держави у стимулюванні розвитку регіональної інноваційної інфраструктури розвитку МП: (бізнес-інкубаторів, бізнес-центрів, технологічних парків, центів трансферу технологій тощо), яка б забезпечувала нормальну діяльність МП шляхом надання консультаційної, освітньої, юридичної допомоги і суб’єктам якої можна передати деякі функції державних органів щодо підтримки МП. Рекомендується вжити заходів щодо створення та підвищення ролі бізнес-асоціацій у регулюванні розвитку МП на регіональному рівні. 9. Пріоритетними шляхами вдосконалення фінансово-економічного механізму державного регулювання розвитку МП визначено державне стимулювання кредитування МП суб’єктами банківської та небанківської сфери, підтримка розвитку лізингових операцій та венчурного фінансування. Для активізації розвитку лізингу доцільно розробити на державному рівні концепцію розвитку лізингових відносин у сфері малого бізнесу, програму підтримки лізингу, а також впровадження податкових пільг для усіх учасників лізингових операцій. На регіональному рівні необхідно стимулювати створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на обслуговуванні малих підприємств, а також організацію при них відділів з формування бази даних про попит та пропозицію на обладнання й устаткування. Державна політика щодо стимулювання розвитку венчурного підприємництва має передбачати розробку закону України “Про засади формування та регулювання ринку венчурного капіталу”, встановлення у податковому законодавстві податкових пільг як для осіб, що фінансують малий інноваційний бізнес, так і самих інноваційних підприємств; створення спеціальної урядової організації й приватно-державного банку, який би здійснював фінансову підтримку малих інноваційних підприємств. 10. Покращенню якості та підвищенню ефективності регіональних програм підтримки МП сприятиме узгодження їх з відповідними стратегіями розвитку МП на довгострокову перспективу, створення в обласних та районних державних адміністраціях окремого підрозділу з питань розвитку МП, структура якого повинна відповідати напрямкам програми, створення в регіонах механізмів отримання й обробки оперативної інформації з районів та міст щодо стану розвитку МП, залучення громадських організацій до розробки та реалізації програм підтримки МП, сприяння вдосконаленню співпраці самоврядних організацій підприємців з місцевими органами державної влади. В обласних програмах розвитку малого підприємництва доцільно передбачити додатково до існуючих кількісних показників оцінки розвитку МП якісні показники розвитку, які б характеризували рівень стійкості малих підприємств (термін їх роботи), рівень застосування капіталомістких та наукомістких технологій, обсяги доданої вартості, створюваної на цих робочих місцях, умови праці тощо. |