Результатом дисертаційного дослідження є вирішення наукового завдання теоретичного обґрунтування та розроблення науково-практичних рекомендацій з удосконалення державного регулювання інституціонального середовища в регіоні. На основі отриманих результатів дослідження зроблено наступні висновки. 1. Формування інституціонального середовища в першу чергу залежить від державного регулювання. Питанням державного регулювання інституціонального середовища приділяли увагу як вітчизняні, так і зарубіжні вчені. Проте недостатньо вивченими є питання інституціональних перебудов на рівні регіону та перетворення структури державної власності у напрямі зниження трансакційних витрат. Вимагають поглиблення теоретичної розробки проблем інституціонального середовища у вітчизняній державно-управлінській та економічній літературі. На практиці відбувається нехтування значення механізмів державного регулювання в управлінні трансформаційними економічними процесами. Усе це є основними причинами низької ефективності впровадження інституціональних реформ в Україні. Тому вплив державного регулювання на розвиток інституціонального середовища регіону потребує подальших досліджень. 2. Визначено принципи державного регулювання формування інститутів: інститутоцентризму, методологічного соціалізму, єдності та історизму. Принцип інститутоцентризму базується на системі норм рефлексій. Принцип методологічного соціалізму вказує, що повинно і що не може бути відправним пунктом наукового аналізу соціально-економічної системи, та полягає в аналізі процесів відтворення інститутів або виникнення одного інституту з іншого. Принцип єдності підтверджує, що соціальне життя не може існувати без норм права та інших інститутів. Принцип історизму визначає, що система державного регулювання формування інститутів як комплекс відносин є конкретною цілісністю, що історично розвивається. Вдосконалено підхід до визначення інституціональної структури шляхом виділення трьох груп інститутів: інфраструктурної, нормативно-правової та психологічної (або морально-етичної). Систему ринкових установ, що заснована на використанні різноманітних форм власності, формують інфраструктурні інститути. Інститути, які у своїй діяльності використовують економічні та адміністративні методи державного регулювання, утворюють нормативно-правову групу. Морально-етичні або психологічні інститути включають групу громадських організацій, благодійних фондів, тренінгових центрів, діяльність яких визначається традиціями, звичаями, релігійною специфікою населення, умовами життєдіяльності. 3. Виявлено та розкрито сутність функцій державного регулювання формування інститутів: координаційну, перерозподільчу, зниження витрат трансакцій. Координаційна функція пов'язана з розподілом праці й обміном та обумовлена роллю державного регулювання в інформуванні інститутів щодо можливої поведінки інших і зниженні невизначеності цієї поведінки. Наслідком введення державним регулюванням правил може стати перерозподіл інтегрального ефекту, що виникає в результаті взаємодії сторін, у чому й полягає перерозподільча функція. Однією з основних функцій державного регулювання формування інститутів є зниження трансакційних витрат і витрат у сфері обміну, пов'язаних з передачею прав власності. Відмінності цих функцій обумовлюють існування особливих за природою, порядком формування та характером дій державного регулювання формування інститутів, що реалізують ці функції. Запропоновано виділити в класифікаційній групі додатково інституціональні методи державного регулювання, які реалізуються шляхом: формування виконавчих структур державної влади; створення та підтримки об’єктів державної власності; підготовки прогнозів і програм економічного розвитку на державному рівні; державної підтримки розвитку інститутів економічної інформації; правової, інформаційної підтримки підприємницьких структур, створення раціональних форм взаємодії із державою; сприяння розвитку системи науково-дослідних економічних інститутів. 4. Запропоновано визначення поняття «державне регулювання формування інституціонального середовища регіону», як певної державної регіональної політики стосовно формування впорядкованих інститутів, що створюють варіанти економічної поведінки, визначають обмеження для суб'єктів господарювання та формуються в межах певної системи координації господарської діяльності регіону. 5. Проаналізовано сучасний стан інституціонального середовища на прикладі конкретного регіону – Запорізької області, виявлено проблеми функціонування та створення інститутів, що потребує державного регулювання, та запропоновано шляхи їх вирішення. Згідно з метою програмно-цільового забезпечення розвитку інституціонального середовища і формування ринкової інфраструктури регіону, доцільною є розробка та впровадження Програми розвитку інституціонального середовища Запорізької області на 2009-2011 роки. Визначено головну мету та основні завдання цієї програми. 6. З метою подальшого розвитку нормативно-правового забезпечення інституціонального середовища в напрямі його актуалізації, зокрема діяльності інформаційно-обслуговуючих інститутів, запропоновано розробити та прийняти Кодекс законів про засоби масової інформації в Україні, що дасть змогу розв’язати проблему подолання суперечностей у нормативно-правових актах, забезпечити єдність нормативно-правового поля. Це пояснюється тим, що у сфері інформатизації частина положень інформаційного законодавства застаріла, недостатньо розроблені юридичні механізми реалізації і захисту права на інформацію, спостерігається термінологічна невпорядкованість, суперечності в регулюванні певних суспільних відносин різними законами, що призводить до неоднозначного тлумачення їх норм і створює труднощі для їх застосування. 7. Визначено структуру трансакційних витрат інституціональних перетворень, що включає: отримання доступу до ресурсів і прав власності (реєстрація підприємств, ліцензування діяльності, права на оренду приміщень, доступ до комунікаційних мереж, кредиту і лізингу устаткування); отримання прав на використання ресурсів і прав власності (право на виробництво, продаж, передачу, споживання); оцінку ресурсів і прав власності (зміна організаційно-правових форм, бухгалтерський облік, аудиторські послуги, маркетингові послуги); захист ресурсів та прав власності (запобігання конкуренції, юридичні послуги, охорона бізнесу); пошук і відбір партнерів (реклама, презентації, збір інформації про партнерів, перевірка їх платоспроможності); укладення ділових угод і застосування санкцій проти порушників (узгодження і коректування угод, надання додаткових пільг, звернення до суду, стягнення боргів). Виділено трансакційний сектор та вдосконалено його класифікацію шляхом групування фірм, що надають суто трансакційні послуги, за їх основними функціями, а саме: фінанси й операції з нерухомістю, банківська справа і страхування, правові (юридичні) послуги. 8. Визначено основні завдання державного регулювання інституціонального середовища регіону, виходячи з підвищення рівня довіри як значущого й основного його елемента, норми інституціонального середовища, в тому числі: забезпечення захисту прав власності й рівності умов конкуренції; звільнення підприємців від адміністративного тиску; зниження податкового тягаря, спрощення митної системи; розвиток фінансової інфраструктури; реалістична соціальна політика. Одним з механізмів реалізації поставлених цілей має стати поступовий, у міру збільшення доходів громадян, перехід на окупність житла, формування персональних накопичувальних пенсій, особистого страхування здоров'я, розвиток іпотеки, поліпшення житлових умов. З метою подолання трансформаційної кризи в регіоні, що виникла у процесі переходу до ринку, необхідне здійснення глибокої інституціональної реформи. Розроблено модель інституціональних реформ, яка включає наступні етапи: виявлення довготривалих тенденцій розвитку й головних факторів, що їх визначають; обґрунтування основних макропропорцій і можливості їх зміни з погляду посилення збалансованості регіонального розвитку; виявлення співвідношення і взаємовпливу еколого-економічних та соціальних чинників і умов на збалансований розвиток регіону; обґрунтування основних механізмів, що реалізують перехід до збалансованого регіонального розвитку. 9. Запропоновано комплекс заходів щодо вдосконалення державного впливу на формування інституціонального середовища регіону, а саме: організаційно-правові – для створення відповідних організаційних і правових основ; політичні й соціально-економічні перетворення, пов'язані з реформуванням і раціоналізацією виробництва або політичними рішеннями; елементи грошово-кредитної та інвестиційної політики; прикладні роботи та наукові дослідження, що дають змогу додатково виявити пріоритети, які забезпечують підвищення ефективності переходу до збалансованого еколого-економічного розвитку. Сучасна економічна ситуація вимагає зростання ролі держави при створенні функціонального інституціонального середовища та інституціональної структури не тільки в країні, але й насамперед у регіонах. Запропоновано внесення змін до Концепції державної регіональної політики в напрямі сприяння розбудові інституціональної інфраструктури місцевого та регіонального розвитку, спрямованої на підвищення інвестиційної привабливості регіонів та мобілізацію внутрішнього потенціалу розвитку окремих територій. |
