У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень були сформовані та реалізовані принципові підходи щодо ефективного механізму державного регулювання інвестування економіки України. Основним науковим результатом є обґрунтування та побудова організаційно-економічних механізмів державного регулювання і планування залучення інвестицій у виробничу сферу регіону. Основні результати, які отримано в ході проведених наукових досліджень, дають можливість зробити наступні висновки: 1. Теоретично обґрунтовано роль держави в регулювання економіки, що проявляється через реалізацію наступних функцій: створення правової основи для прийняття економічних рішень, розробку і прийняття законів, регулювання підприємницької діяльності; використання бюджетно-податкової і кредитно-грошової політики для стабілізації економіки і подолання спаду виробництва, зниження безробіття, підтримки стабільного рівня цін і національної валюти; організацію виробництва товарів і послуг, яким займається приватний сектор, проведення соціально орієнтованого розподілу ресурсів; забезпечення соціального захисту і соціальних гарантій, гарантій мінімуму заробітної плати, пенсій по старості, інвалідності, допомогу по безробіттю, різні види допомоги малозабезпеченим і т. ін. 2. Встановлено, що вся історія розвитку державного регулювання інвестиційної діяльності демонструє недостатню увагу держави до питань законодавчого забезпечення інвестиційної діяльності, створення чіткої та однозначної правової бази, яка б залучала капітал у різні галузі української економіки. Активне державне регулювання інвестиційної діяльності є життєво необхідним у країнах перехідного періоду, що перебувають у стані економічної кризи, оскільки пожвавлення ділової інвестиційної активності є неодмінною умовою початку виходу з кризи. Першоосновою пожвавлення інвестиційної активності є державна підтримка інвестицій і підприємництва з метою розвитку ринкових відносин і конкуренції в інвестиційній сфері. Таким чином, регулювання є найважливішим інструментом державної підтримки інвестиційної діяльності. 3. На основі аналізу виділено основі напрямки дії держави щодо корегування ринкової економіки, що полягають в розробці і затвердженні правових основ економіки; визначенні цілей і пріоритетів макроекономічного розвитку; реалізації соціальних потреб, які втілюються в тому, що держава контролює реалізацію постанов про мінімальну заробітну плату, виконанні законів про рівне право на працю і соціальне забезпечення, суспільні роботи, встановлення мінімуму й максимуму цін; регулюванні економічної діяльності, спрямованої на вирівнювання сукупного попиту і сукупної пропозиції, використовуючи з цією метою бюджетно-податкові, грошові та кредитні регулятори; захисті конкуренції як основного регулюючого механізму в ринковій економіці; фінансуванні суспільних благ і послуг, що є неподільними - благоустрій населених пунктів, будівництво доріг, музеїв, бібліотек, національна оборона та ін.; регулюванні зовнішньоторговельних відносин і валютного ринку, для чого здійснюється регулювання платіжного балансу шляхом впливу на зовнішню торгівлю і вивіз капіталу; стабілізації економіки - важливої функції, що покликана забезпечити повну зайнятість і стабільний рівень цін. 4. Виділені основні пріоритети, що впливають на розподіл державних інвестицій і на залучення інвестицій із недержавного сектора. Ці пріоритети виникають із аналізу принципових орієнтирів розподілу державних і залучення недержавних інвестицій. 5. Обґрунтовано необхідність спеціального менеджменту та організаційних форм для налагодження господарського механізму і перебудови психології управлінського апарату на роботу в умовах ринку. Потрібна організаційна підготовка до результативного прийняття інвестицій. 6. Теорія та світовий досвід засвідчують, що без обґрунтованого регулювання регіональної інвестиційної діяльності неможливо досягнення соціального оптимуму - максимально можливого добробуту суспільства в цілому. Визначено, що у сучасних соціально-економічних умовах зростає актуальність досліджень регіональних аспектів інвестиційної діяльності. 7. Визначено, що регіональний аспект інвестування структурної перебудови обов’язково має стати принциповою складовою державної інвестиційної політики. Виявлено основні можливості регіонів України у створенні факторів стимулювання інвестиційних проектів. 8. Обґрунтовано основі напрями загальнодержавної стратегії регулювання іноземних інвестицій, які включають посилення протекціонізму щодо товарного імпорту, насамперед, у частині жорсткого дотримання чинних тарифних бар’єрів і широкого застосування нетарифних обмежень; забезпечення регіонально-галузевої орієнтації інвестиційної активності; формування загальнодержавної інвестиційної політики “знизу-догори” через узагальнення (синтез) регіонально-галузевих напрямів і економічних інструментів (останні повинні реалізовуватись при безумовному дотриманні обмежувальних критеріїв економічної та екологічної безпеки держави); поступове і послідовне зменшення впливу дії факторів, які дестимулюють інвестиційну активність (нестабільність законодавства; нездатність уряду дотримуватись зобов’язань; надмірний державний контроль; відсутність підтримки з боку органів виконавчої влади; недостатній розвиток телекомунікаційної і транспортної мережі; корупція). 9. Доведена необхідність прогнозування і перспективного планування інвестиційної діяльності. На відміну від директивно-централізованого планування сучасне ринкове планування повинно відрізнятися гнучкістю і комплексністю. На основі переваг і недоліків різних методів перспективного планування інвестицій були зроблені висновки про необхідність сполучення різних методів на різних етапах та рівнях інвестиційного планування. Обґрунтована необхі дність прямої участі держави в плануванні інвестиційно-інноваційних процесів на макро- і мікрорівнях. 10. Обґрунтовано, що для оцінки ефективності інвестицій потрібно застосувати систему взаємодоповнюючих показників, серед яких важливе місце належить показнику інтегрального ефекту держави від реалізації інвестиційних проектів. Він повинен служити основою для формування відношення відповідних органів влади до конкретних інвестицій при визначенні можливих пільг і гарантій, які можуть надаватися українською стороною. 11. Визначено роль підготовки кваліфікованих спеціалістів-консультантів з питань формування інвестиційної стратегії і розробка системи моніторингу ефективності реалізації цієї стратегії; розробки планів маркетингу та нарощення обсягу реалізації готової продукції; управління виробництвом, кадровими і трудовими ресурсами та їх розвитком; забезпечення екології та безпеки праці; фінансових послуг, бухгалтерського обліку та аудиту, оцінки майна, бізнесу, ризиків, майнових та немайнових прав, операції з цінними паперами, розробки фінансової стратегії, оцінки фінансових результатів діяльності, управління фондами та інвестиціями, оптимізації затрат і системи фінансового обліку, розрахунку ефективності окремих проектів; юридичного консультування у сфері юридичних аспектів оподаткування, створення, реєстрації і організації підприємств, зовнішньоекономічної діяльності, патентування і ліцензування, повернення боргів, банкрутства та ін. для підвищення професійного рівня робітників в сфері державного управління. 12. Запропоновано організаційно-економічний механізм планування притягнення і регулювання інвестицій. Суть механізму складається в сукупності моделі оцінки і прогнозування факторів, що впливають на активізацію інвестиційного потенціалу, а також планування заходів щодо розробки впроваджених методів державного регулювання залучення інвестицій, по розробці стратегії програм і планів, інституціональних і організаційних структур, законодавчих актів по цінних паперах, по розробці функцій і т.д. 13. Запропоновано організаційно-економічний механізм державного регулювання залучення інвестицій, що є сукупністю принципів, форм і методів по відповідних інституційних і організаційних структурах, які виконують функції по активізації інвестиційного потенціалу з метою забезпечення стійкого економічного росту. |