У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягало в з’ясуванні сутності й ролі статутного капіталу як механізму захисту інтересів учасників акціонерних правовідносин, у розробці пропозицій по вдосконаленню законодавства України й ефективному застосуванню чинних правових норм. Проведене комплексне дослідження статутного капіталу дозволило сформулювати нижченаведені основні висновки: 1. Концепції статутного капіталу поділяються на: (1) залежно від того, яку мету переслідував законодавець: (а) прокредиторську, основною метою якої є захист інтересів кредиторів; (б) проакціонерську, для якої основна мета регулювання є захист прав акціонерів; (в) протовариську, основна мета регулювання якої є захист інтересів товариства як певної бізнес-структури; (2) за рівнем законодавчого регулювання: регульовані та нерегульовані концепції статутного капіталу; різновидом других виступають саморегульовані концепції. 2. Існування прокредиторської концепції статутного капіталу в українському законодавстві зумовлено історичними причинами. 3. В основу класифікацій функцій статутного капіталу має бути покладено правовий підхід. Правозабезпечувальні функції статутного капіталу – це напрями його впливу на досягнення правового та економічного результату через систему правових приписів, що встановлюють правила формування, підтримання або зміни статутного капіталу. До базових правозабезпечувальних функцій статутного капіталу слід відносити такі функції, як інвестиційна, гарантування інтересів акціонерів і гарантування інтересів кредиторів; до похідних правозабезпечувальних функцій належать: визначення частки участі в статутному капіталі товариства й облікова. 4. Аналіз кожного з елементів доктрини підтримання капіталу дозволяє стверджувати, що вона не лише не захищає інтерес кредиторів у платоспроможності товариства, а й негативно впливає на здатність статутного капіталу бути механізмом залучення інвестицій до товариства. Прокредиторська концепція статутного капіталу не відповідає сучасному стану регулювання економічних відносин, а тому підлягає скасуванню. 5. Головною функцією статутного капіталу має бути функція гарантування інтересів акціонерів, до яких слід відносити: (а) інтерес у розподілі акцій відповідно до дійсної вартості вкладів, внесених до капіталу; (б) інтерес у збереженні частки в статутному капіталі (захист від її розмивання), (в) інтерес у збереженні первісно інвестованого до товариства капіталу, його прирості й отриманні дивідендів; (г) інтерес в обмеженні відповідальності за боргами товариства. Норми чинного законодавства України щодо формування й підтримання капіталу мають бути збережені в тій мірі, в якій вони захищають інтереси акціонерів. 6. Захист інтересів акціонерів має узгоджуватись із загальними інтересами АТ щодо залучення інвестицій і підпорядковуватися принципу економічної ефективності. У чинному законодавстві України слід закріпити проакціонерську концепцію капіталу з певними елементами протовариської. 7. Захист інтересів кредиторів має здійснюватися за допомогою інших, більш ефективних засобів, не заснованих на концепції обов’язкового капіталу, до яких слід відносити: тест на платоспроможність; розкриття інформації стосовно фінансового стану товариства; договірних механізмів захисту; установлення відповідальності директорів товариства за здійснення неправомірної підприємницької діяльності, їх дискваліфікацію, застосування доктрини справедливої субординації вимог акціонерів, визнання недійсними правочинів, укладених з метою обману кредиторів чи без отримання належного зустрічного задоволення боржником. |