У дисертації узагальнено теоретичні і методичні підходи до вирішення проблем реструктуризації промислових підприємств: її сутності і класифікації, моделювання процесу реструктуризації, вибору виду реструктуризації та оцінки її результату. 1. Вивчення зарубіжних і вітчизняних наукових розробок з проблем реструктуризації дозволило сформулювати соціально-економічну характеристику цього процесу, сутність якої полягає в узгодженні якісних параметрів діяльності промислових підприємств із вимогами закономірностей формування та розвитку ринкового господарства. 2. Відсутність єдиної думки щодо тлумачення сутності реструктуризації є перешкодою для вирішення практичних завдань, пов’язаних з її здійсненням. Реструктуризацію розглянуто як комплекс взаємозалежних економічних, організаційно-технічних, правових заходів, спрямованих на ефективне використання потенціалу підприємства, збільшення його конкурентоспроможності і ринкової вартості. Таке визначення включає перелік заходів здійснення реструктуризації та кінцеву мету, яка полягає у підвищенні конкурентоспроможності та ринкової вартості підприємства. У даний час питання реструктуризації розглядаються тільки підприємствами, які перебувають у кризовій ситуації. Обґрунтовано необхідність реструктуризації функціонуючих підприємств як спосіб виходу з кризи та створення конкурентних переваг. 3. На відміну від більшості існуючих рекомендацій, які розглядають реструктуризацію як сукупність окремих заходів, доведено, що проблеми реструктуризації слід вирішувати з позицій системного підходу. У зв’язку з цим запропоновано концепцію реструктуризації, яка містить її класифікацію, розробку програми реструктуризації і механізм вибору ефективного виду та оцінки результатів реструктуризації. Класифікація видів реструктуризації базується на групуванні розглянутих характеристик реструктуризації за визначеними критеріями: рівень проведення (мезо-, макро- та мікроекономічна); термін очікуваних результатів (стратегічна й операційна); джерела фінансування (зовнішня та внутрішня); об’єкт зміни (операційна, фінансова, організаційно-правова й маркетингова); мета зміни (санаційно-відбудовна, адаптаційно-прогресивна і випереджально-посилювальна); спрямованість виробничо-збутової діяльності підприємства (пасивна й активна). За кожним критерієм визначено основні завдання реструктуризації, що дозволяє запропонувати конкретні заходи й оцінити їх ефективність. 4. Запропонована комплексна програма реструктуризації містить ряд послідовних етапів: усвідомлення необхідності змін; формування команди; аналіз зовнішнього середовища і внутрішнього стану підприємства; конкретизацію цілей реструктуризації; вибір виду реструктуризації; розробку програми реструктуризації; її реалізацію; оцінку процесу реструктуризації; коригування програми у разі необхідності. 5. Результатами реструктуризації вважається поліпшення окремих показників господарської діяльності: зниження собівартості, підвищення рентабельності, фінансової стійкості, платоспроможності підприємства. Як результат реструктуризації розглянуто підвищення вартості підприємства, яка інтегрує всі окремі показники ефективності реструктуризації. Будь-яке управлінське рішення має враховувати ступінь його впливу на величину чистого грошового потоку, тому ринкова вартість підприємства приймається як величина дисконтованого грошового потоку. 6. Обґрунтовано, що вибір виду реструктуризації можливий на основі економіко-математичної моделі, яку розроблено з використанням середовища програмування Delphі. У даній моделі використано порівняння позитивних напрямів зміни показників із фактичними за допомогою модифікованого методу теорії графів векторним методом, що дозволило виявити позитивні зміни показників і розрахувати інтегральні показники фінансово-економічного стану підприємств. Основою побудови інтегральних показників є співвідношення нормативних позитивних змін із фактичним їх значенням. Застосування розробленого механізму вибору виду реструктуризації дозволяє кількісно визначити значення таких інтегральних показників: результативності діяльності підприємства, що характеризує ступінь наближення підприємства до еталонного нормативу; мінливості режиму функціонування, що характеризує зміну структури виконаних і невиконаних еталонних співвідношень з точки зору спрямованості змін на реалізацію фінансово-економічних цілей заданих у еталонному нормативі; комплексного рівня розвитку підприємства, що являє собою оцінку результативності діяльності підприємства, скориговану на мінливість його режиму функці- онування. Використання алгоритму розрахунку інтегральних показників реструктуризації дозволяє визначити ефективний вид реструктуризації за максимальним їх приростом. За допомогою даного алгоритму визначається кількісний вплив кожного виду реструктуризації на фінансово-економічний стан і виявляється найбільш ефективний вид реструктуризації. Для визначення результату реструктуризації запропоновано модель розрахунку різниці між вартістю підприємства, визначену за доходним підходом методом дисконтування чистого грошового потоку, до реструктуризації і з урахуванням її здійснення. 7. Реалізація розроблених наукових положень, висновків і рекомендацій у процесі їх упровадження на КП «Зуївський енергомеханічний завод», у ВАТ «Завод коксохімобладнання» та ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» підтвердила їх достовірність та доцільність використання планово-економічними службами машинобудівних підприємств. |