Анотація до роботи:

Дука А.П. Механізм управління створенням наукоємної продукції в організаціях науково-технологічної сфери. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.02. – економіка та управління науково-технічним прогресом. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено питанням теоретико-методичного забезпечення формування механізму управління створенням наукоємної продукції в організаціях науково-технологічної сфери в умовах формування інноваційної моделі розвитку. У роботі обґрунтовано економічну сутність поняття “наукоємна продукція”, запропоновано її авторське трактування, класифікацію та визначені функції, які вона виконує у зв’язку із залученням у сферу ринкових відносин. Обґрунтовано сутність та виділено складові механізму управління створенням наукоємної продукції. Виявлені основні тенденції та узагальнено фактори, що стримують розвиток організацій науково-технологічної сфери в Україні. Уточнено роль державного регулювання і підтримки створення наукоємної продукції. Визначені напрями удосконалення організаційного та фінансового забезпечення створення наукоємної продукції. Запропоновано методику оцінки вартості наукоємної продукції в умовах ринку. Удосконалено процедуру обґрунтування й прийняття управлінського рішення щодо створення наукоємної продукції з метою скорочення тривалості отримання результату й досягнення ресурсозбереження.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі формування механізму управління створенням наукоємної продукції, що дало змогу розробити теоретичні положення та практичні рекомендації, спрямовані на обґрунтування шляхів підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу України в умовах формування інноваційної моделі розвитку та сформулювати наступні висновки.

1. Темпи зростання та конкурентоспроможність національної економіки значною мірою обумовлюють необхідність підвищення ефективності управління науково-технічною та інноваційною діяльністю з метою впровадження нових технологічних процесів, нарощення випуску наукоємної продукції для задоволення потреб внутрішнього ринку і збільшення її експорту. Вирішення цього завдання можливе за умови розвитку науково-технологічної сфери з орієнтацією на результативний підхід в її функціонуванні шляхом формування механізму управління створенням наукоємної продукції, спрямованого на посилення впливу науки на економіку і зближення її з виробництвом.

2. Економічна сутність наукоємної продукції відображає сукупність суспільних відносин, в яких втілені найбільш загальні та суттєві властивості, ознаки і зв’язки продукування й ринкової реалізації новинок. Така продукція являє собою кращий за властивостями кінцевий результат систематичної інтелектуальної творчої діяльності у матеріально-речовій або інформаційній формі, що може бути представлений на ринку для подальшого використання у виробництві з метою забезпечення додаткового прибутку. Доведено, що через залучення у сферу ринкових відносин наукоємна продукція спроможна виконувати функції рефінансування, стимулювання (заохочення) та відтворення.

3. Поглиблення теоретичного обґрунтування наукоємної продукції дало можливість запропонувати її класифікацію за такими ознаками: особливості появи (наукова продукція, науково-технічна продукція, інноваційна продукція); напрями використання (нові знання, які носять загальнотеоретичне значення; нові знання, які можуть бути застосовані для створення нової продукції; нові знання, орієнтовані на відповідні види економічної діяльності; нові знання, втілені у конкретній матеріальній продукції); ступінь прогресивності (нова продукція, принципово нова продукція, модернізована продукція, продукція, що вперше освоюється в Україні); оригінальність і масштаби перетворень (продукція, яка налаштовує на використання нових загальнонаукових ідей; продукція, яка вимагає застосування нових науково-прикладних ідей; продукція, націлена на адаптовані науково-прикладні ідеї; продукція, що спричиняє появу проблем удосконалення існуючої продукції чи технології її отримання; продукція, яка стосується освоєння виробництва готових нововведень); форма використання (інформація; консультування; науково-дослідні роботи на замовлення; науково-технічна документація, ліцензії, авторські свідоцтва, авторський нагляд, розроблені схеми, конструкторські рішення, проектна документація, дослідні зразки, патенти; техніко-економічне обґрунтування, інжинірингові послуги, корисні моделі, “ноу-хау”, товарні знаки, товарні марки); можливість правового захисту (об’єкти промислової власності; об’єкти авторського права).

4. Визначено, що формування механізму управління створенням наукоємної продукції передбачає виокремлення в його структурі таких складових: критеріально-цільову, організаційно-технологічну та економічну, що обумовлюють сукупність методів та забезпечують реалізацію основних функцій управління, а також орієнтовані на узгодження економічних інтересів між розробниками та споживачами наукоємної продукції.

5. Виявлено, що поступове скорочення фінансової, матеріально-технічної та висококваліфікованої кадрової складових інноваційного потенціалу за період 1995-2001р.р. призвело до зменшення обсягів створення основних видів наукомісткої продукції, зростання частки імпорту високотехнологічної продукції, зниження активності науково-технічної, інноваційної та ліцензійно-патентної діяльності в Україні.

6. З метою вдосконалення методики оцінки вартості результатів науково-технічної та інноваційної діяльності запропоновано використовувати методику, яка базується на розрахунку середньозваженої вартості капіталу і враховує внесок наукоємної продукції для організації-споживача у формування додаткових грошових потоків. Застосування цієї методики дає можливість більш точно врахувати переваги такої характеристики продукції, як наукоємність при встановленні плати за її використання.

7. Для формування ефективної системи фінансового забезпечення інноваційних процесів відповідно до особливостей функціонування національної науково-технологічної сфери доведено необхідність диверсифікації фінансової бази досліджень і розробок та обґрунтовано можливість застосування додаткових джерел, форм і методів фінансового забезпечення створення наукоємної продукції в умовах обмеженості та недостатності фінансових ресурсів. Зокрема, враховуючи переваги форфейтингу у фінансуванні зовнішньоторговельних угод та тенденцію до зростання частки імпорту високотехнологічної продукції, обґрунтовано доцільність адаптації форфейтингових схем фінансування до угод, пов’язаних з трансфером технологій в Україну.

8. Обґрунтовано визначальну роль державного регулювання у механізмі управління створенням наукоємної продукції. Визначено, що пріоритетним напрямом державного регулювання має стати створення умов, які забезпечують не тільки збільшення науково-технічного потенціалу, а його максимальну реалізацію в інтересах суспільства за рахунок узгодження у механізмі управління створенням наукоємної продукції складових ринкового та державного регулювання науково-технологічної сфери.

9. Запропоновано модель і розроблено алгоритм формування оптимального ресурсного профілю, який дає можливість розробникам визначати зміст заходів щодо доцільності та послідовності здійснення операцій, планування їх тривалості й ресурсної забезпеченості, розподілу ресурсів з метою раціонального їх використання при здійсненні науково-технічної та інноваційної діяльності.

Публікації автора:

у наукових фахових виданнях:

1. Стеченко Д. М., Дука А. П. Досвід зарубіжного фінансування спільних інноваційних проектів // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Серія Економіка. – Вип. 38, 1997. – С. 41–47. (0,47 д.а.) – (власний внесок – 0,3 д.а.: обґрунтування схем участі іноземних інвесторів у проектах, запроваджених в Україні; аналіз і обробка статистичного матеріалу та результатів реалізації проектів).

2. Дука А. П. Фінансування спільних інноваційних проектів: форфейтинг // Фінанси України. – 1999. – № 11. – С. 58–69. (0,8 д.а.)

3. Дука А. П. Вплив об`єктивних та суб`єктивних чинників на соціально-економічну ситуацію регіону // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Економіка. – 2000. – Випуск 41. – С. 17-20. (0,3 д.а.)

4. Дука А. П. Удосконалення системи управління інвестуванням шляхом реалізації спільних інноваційних проектів // Вісник Академії праці та соціальних відносин. – 2000. – № 5 – С. 52–57. (0,5 д.а.)

5. Дука А. П. Напрями активізації інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні // Вісник Академії праці та соціальних відносин. – 2001. – № 1 – С. 108–114. (0,5 д.а.).

6. Дука А.П. Основні складові механізму управління створенням наукоємної продукції // Вісник Академії праці та соціальних відносин. – 2002. – №2 – С. 106-111. (0,6 д.а.).

7. Дука А.П. Особливості створення та реалізації наукомісткої продукції в Україні // Вісник Академії праці та соціальних відносин. – 2002. – № 4 – С. 153-157 (0,3 д.а.).

8. Дука А.П. Методичні підходи до оцінки вартості результатів діяльності сфери досліджень і розробок // Вісник Академії праці та соціальних відносин. – 2003. – №3 – С. 108-114 (0,4 д.а.).

в інших виданнях:

9. Дука А. П. Роль ЄБРР у здійсненні структурних зрушень в Україні // Збірка наукових праць. Міжнародна науково-практична конференція «Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки». Волинський Університет ім. Лесі Українки, 22–23 травня, 1997.– Луцьк. – 1997. – С. 95–99. (0,2 д.а.).