Одержані в проведеному дослідженні нові науково-обгрунтовані результати дали можливість в сукупності вирішити важливу науково-практичну проблему щодо формування механізму управління економічною безпекою розвитку підприємства, що має важливе значення для розвитку економічної науки та практики. Основні наукові та практичні результати, проведеного дисертаційного дослідження, які містять елементи наукової новизни, дають сформулювати наступні висновки і рекомендації, щодо наукового та практичного використання. 1. Забезпечення економічної безпеки підприємств є однією з актуальних проблем сучасної економічної науки. Аналіз науково-теоретичних і прикладних робіт у цій галузі доводить, що в них приділяється недостатньо уваги управлінню економічною безпекою розвитку підприємства. Отже, розробку механізму управління економічною безпекою розвитку підприємства слід здійснювати на основі розробленої концепції, що припускає вбудовування компонентів управління економічною безпекою в систему стратегічного та оперативного управління. 2. Для забезпечення безпеки логістичних процесів на підприємстві запропоновано використання інтегрованого критерію оцінки стійкості руху матеріальних та супутніх потоків, введення якого дозволить підвищити рівень організації виробництва, створити систему регулювання потокових процесів, реалізувати комплекс заходів, спрямованих на підтримку надійності логістичної системи та звести ймовірність виникнення загроз безпеки роботи до мінімуму. При цьому підґрунтя для підтримки достатнього рівня економічної безпеки складатиме раціональна політика вибору постачальників й нормалізація наступної взаємодії з ними. Таку політику пропонується основувати на аналізі важливості передбачуваних закупівель, визначенні рівня можливих загроз для характеристик виробленої продукції й виробничих витрат, особливостях зон стратегічних ресурсів, можливості встановлення партнерських відносин з постачальниками й управління якістю поставок ресурсів. Також передбачена можливість накладення критерію безпеки на взаємини зі споживачами. 3. Визначене поняття «інформаційна безпека» базується на змісті понять «інформація» та «безпека», які сформульовані із застосуванням понять «інформаційний об’єкт», «інформаційні поля» та «інформаційна взаємодії». Використання такого системного підходу до оцінки інформаційного поля загроз та суб’єктів, що забезпечують безпеку, дає змогу виділити об’єкти, які потребують захисту як статичні елементи у системі інформаційної безпеки, та процеси взаємодії, як динамічні елементи, що дозволяє модифікувати склад класифікаційних ознак загроз інформаційній безпеці підприємства та підвищити ефективність функціонування механізму протидії інформаційним війнам. Розроблені склад та зміст понять «інформаційний простір економічного об’єкту», «інформаційна мішень» та модифікація поняття «інформаційна війна» дозволили отримати на засадах системного підходу принципи протидії інформаційній зброї, а саме такі: принцип координації засобів протидії для різних рівнів управління у складі механізму управління безпечним розвитком, принцип раціонального вибору – при прийнятті рішень щодо необхідного рівня інформаційної безпеки підприємства, принцип відповідності політики в сфері інформаційної безпеки підприємства національній політиці та програмі щодо інформаційної безпеки суспільства та окремих її громадян, відповідності існуючій нормативно-правовій базі щодо забезпечення певного рівня безпеки підприємства. 4. В основу створення механізму управління економічною безпекою розвитку пропонується покласти ситуаційний функціонально-ресурсних підхід, який базується на розробленій системі загальних і часткових методологічних підходів. Парадигма такого підходу полягає в тому, що стратегічні програми розвитку виробничо-господарської діяльності підприємства супроводжуються активним порушенням інтересів суб'єктів у середовищі зовнішнього ресурсного простору та порушенням балансу ресурсів у його внутрішньому середовищі. В результаті посилюється конкуренція, економічне та соціально-психологічне протистояння, що призводить до підвищення невизначеності виробничо-господарської діяльності. Підприємство змушене діяти в просторі слабко формалізованих завдань, вирішення яких можливе з використанням ситуаційного підходу, що прогнозує з певною ймовірністю та надійністю поведінку суб'єктів дестабілізації його стану в просторово-ресурсному середовищі. 5. Формування запропонованого механізму ідентифікації та локалізації загроз, з метою запобігання виникненню двох принципових видів загроз, пов'язаних як з самим безпосереднім перебігом процесу виробничо-господарської діяльності, так і з природною реакцією контрагентів підприємства у відповідь на його активні дії, передбачає відповідно формування двох банків сценаріїв стратегічних дій, що враховують цільові настанови політики утримання і розширення життєвого простору підприємства. Перший банк містить сценарії для утримання й розширення життєвого простору підприємства, а другий – сценарії вивчення (розпізнавання) стратегій, що формуються іншими суб'єктами ринкового простору, інтереси та дії яких можуть істотно звужувати його життєвий простір. 6. Інформаційно-психологічну безпеку персоналу підприємства слід розглядати як основу досягнення безпечного стану множини активних елементів, в якій для кожного з них розглядаються наступні кінцеві стани: полягання в даній структурі, інших структурах, і стан переходів, в яких елементи можуть знаходитися протягом певного часу. Формалізація процесів підтримки інформаційно-психологічної стабільності дозволила сформувати механізми удосконалення мотивації персоналу. 7. Підтримка стійкого стану економічної безпеки вимагає розширення адаптаційних процесів підприємства. Стійкість і адаптивність є протилежними видами реакції підприємства на виникнення різного виду загроз, при чому відзнака адаптивності як правило властива протидії тільки зовнішнім загрозам. Стійкість же характеризує нечутливість до деяких неминучих сторонніх обурень. При цьому кожне підприємство повинно самостійно визначити й підтримувати стабільно безпечний стан, якому властиві збалансованість загроз та контрзагроз. Інтервал значень параметрів зовнішніх збурювань, при яких система в змозі стійко функціонувати, пропонується називати областю безпеки. Для утримання підприємства в межах області безпеки в роботі запропоновані відповідні механізми регулювання засновані на розробленій класифікації видів стійкості роботи підприємства; 8. Управління рівнем економічної безпеки підприємства вимагає значних організаційних зусиль і здійснення певних витрат, що обумовлює необхідність виділення спеціальної підсистеми (підрозділу) в організаційній структурі, дії якої полягають в ранньому виявленні несподіваних змін як всередині, так і поза підприємством і швидкому реагуванні на них. Це може бути досягнуто в результаті взаємодії проектованої системи з цільовими підсистемами системи управління і логістичною системою підприємства, побудованою на основі кібернетичних принципів регулювання. 9. Існуючі підходи до визначення меж фінансової стійкості підприємства орієнтовані на їх застосування в умовах стабільного функціонування. У роботі пропонується методика оцінки допустимого рівня втрати стійкості підприємства й розробки реалізації доцільних управлінських дій щодо повернення підприємства до зони безпеки. Розвиток підприємства обумовлює необхідність залучення позикових засобів, що також є чинником загрози, протидія якому можлива за допомогою застосування запропонованого алгоритму контролінгу кредиторської заборгованості. 10. Процеси інвестування характеризуються властивостями взаємодії між економічними об'єктами, до яких відносяться: частота процесу, динаміка процесу, вид використовуваного ресурсу, тривалість процесу, вартість процесу, точка зору на процес, ефективність процесу. Чинники характеризуються їх проявом, який визначається параметрами – якісними і кількісними характеристиками, що дозволяють оцінити і проаналізувати динаміку їх зміни. Процеси ухвалення рішень в рамках реалізації фінансових стратегій передбачають процедуру ранжирування чинників відповідно до поставлених цілей. Для забезпечення єдності процесів підтримки економічної безпеки та інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства пропонується проходження наступних етапів: оцінка проблемної ситуації; редукція початкової множини чинників з їх загальної кількості щодо проблемної ситуації; формування множини індикаторів-критеріїв; формування чинників загроз і визначення їх зв'язків з чинниками проблемної ситуації; формування альтернатив ухвалення рішення; реалізацію механізмів вирішення проблемній ситуації, що включає потенційну можливість реалізації загрози і завдання збитку. 11. Підвищення та забезпечення стійкості роботи інформаційної системи підприємства розглянуто з точки зору забезпечення стійкості на основі властивостей інформації й інформаційних процесів та категорій безпеки, які визначаються різними видами та засобами інформаційної системи. Це дає змогу побудувати об’єкту модель, яка описує взаємодію інформаційних ресурсів в процесах, які протікають в інформаційній системі, та дозволяє розробити моделі інформаційної безпеки підприємства для різних рівнів управління ним. Стратегії безпечного розвитку підприємства в умовах протікання інформаційних війн базуються на функціонуванні механізму, який забезпечує потрібний рівень інформаційної безпеки, й дотримання якого визначає певний рівень стійкості системи щодо інформаційних ресурсів, продуктів та послуг для протистояння засобам та методам проведення інформаційних війн. Обґрунтовано наступні основні стратегії інформаційної безпеки на підприємстві: стратегія утримання постійного рівня захищеності інформаційної інфраструктури підприємства, постійний моніторинг та аналіз загроз, оцінки рівня захищеності компонент інформаційної системи на основі застосування та практичного використання міжнародних стандартів в сфері інформаційної безпеки, контроль та аудит діяльності підрозділу інформаційної безпеки підприємства, який виконує нову управлінську функцію в сфері забезпечення інформаційної безпеки. Вказані стратегії дозволяють модифікувати напрями стратегічного планування та управління на підприємстві на підґрунті методів та засобів управління інформаційною безпекою підприємства. 12. Для визначення рівня інформаційно-психологічної захищеності персоналу пропонується використовувати інтегральну характеристику, яка дозволяє дати кількісну оцінку захищеності персоналу для заданої безлічі станів і переходів між ними. Практична реалізація запропонованого підходу передбачає процедуру вибору такої безлічі станів, в яких активний елемент піддається множинним, погано визначеним загрозам, і для яких може бути сформульоване завдання мінімізації інтегрального індексу з урахуванням обмежень, що характеризують властивості загроз. 13. Для забезпечення ефективності реалізації стратегії сталого розвитку та забезпечення безпеки пов’язаних із нею функціональних стратегій запропоновано систему внутрішньоорганізаційних механізмів, що базуються на концепції аналізу, контролінгу і моніторінгу. Основне призначення контролінгу у даному випадку полягатиме в координації й орієнтації діяльності різних служб і підрозділів підприємства як на досягнення оперативної і стратегічної мети, так і на підтримку достатнього рівня безпеки розвитку. Разом з тим, в умовах посилення конкурентної боротьби і необхідності захисту від загроз, менеджмент підприємства повинен враховувати можливість виникнення двох ситуацій: у нього постійно виникає необхідність в корегуванні шляху проходження до намічених стратегічних цілей або підприємству доцільніше, а іноді – воно, при певних обставинах, вимушено змінювати свої стратегічні установки. Використання інформаційної бази, результатів аналізу і оцінки ситуації, що склалася в зовнішньому і внутрішньому середовищі, накопиченої в системі контролінгу дозволяє визначити момент часу стратегічної цільової переорієнтації підприємства, реінжинирінгу його бізнесу з метою збереження капіталу і цілісності організації. 14. Використання отриманих наукових, методичних та практичних результатів при підготовці програм економічного та соціального розвитку України, розробці стратегії промислової політики держави, програми забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, регіональних програм, створення нормативно-правових актів щодо ефективного управління та забезпечення економічної безпеки підприємств дасть можливість суттєво підвищити ефективність управління, як на макро-, так і на мікрорівні, отримати синергетичний ефект і вивести економіку держави на траекторію сталого розвитку. |
