1. Обґрунтована доцільність трансформації біржової інфраструктури аграрного ринку в бік витіснення товарообмінних операцій з реальним товаром та формування ринку строкових контрактів на зерно з огляду на логіку еволюції біржової торгівлі. Доведено, що перетворення ринку реальних товарів на ринок прав (зобов’язань) супроводжує процес посилення ринку фінансового капіталу з огляду на виключення товарної фази з ланцюгу отримання прибутку та модифікації класичного кола “гроші –товар – гроші”, яке характеризує спотовий ринок, у вигляд “гроші – права на товар – гроші”. 2. Узагальнено та доповнено визначення понять строкового ринку, строкового контракту, ф’ючерсного контракту. Доведена доцільність виділення в рамках даного дослідження ринку ф’ючерсних контрактів як найбільш репрезентативного сегменту строкового ринку, який має високий потенціал регулятивного впливу. Сформульоване власне визначення ф’ючерсного ринку як динамічної системи інформаційних зв’язків та організаційно-економічних взаємовідносин, які супроводжують та забезпечують обіг ф’ючерсних контрактів. Обґрунтоване поняття вартості купівлі-продажу ф’ючерсного контракту як чистої вартості обслуговування грошових потоків, які пов’язані з утриманням відкритої ф’ючерсної позиції. 3. Обґрунтовано статус товарної ф’ючерсної біржі як організації, яка не має на меті одержання прибутку, та діяльність якої спрямована на реалізацію організаційних, технічних і частини регулятивних функцій оптового ринку. Визначено, що товарна ф’ючерсна біржа повинна формувати такий ринок біржових послуг, регламент якого стимулює до встановлення мінімальних комісійних за рахунок збільшення обігу і конкуренції між професійними посередниками. З’ясовано, що перехід у режим електронних торгів потенційно здатний знизити значимість технічної функції професійних посередників та зменшити їх прибутки від її реалізації. Намагання компенсувати це зменшення за рахунок відповідного зростання прибутку посередників як засновників біржі – через збільшення біржових зборів – перетворює біржу на комерційне підприємство, яке вже отримуватиме прибуток. 4. Визначений склад учасників ф’ючерсного ринку, конкретизована поведінка та ризики кожної з груп учасників торгівлі. Виділені ризики, зумовлені механізмами функціонування та розрахунків: маржевий ризик, ризик примусового закриття позиції, ризик втрати початкової маржі, ризик незапланованої купівлі-продажу реального товару. Зроблений висновок про загальну спекулятивність мотивів участі у ф’ючерсній торгівлі. Обґрунтована трансформація ролі спекуляції разом із появою ф’ючерсних ринків у бік виконання функцій забезпечення стабільності та прогнозованості вартості використання ресурсів, залучених до сфери виробництва, та вартості готової продукції. 5. Встановлено, що функціонування ф’ючерсного ринку передбачає розмежування функцій ціноутворення та товарно-грошового обміну у часі. Доведено, що економічні умови, які забезпечують цю можливість, повинні характеризуватись двома протилежними, але діалектично пов’язаними ознаками: сталістю та нестабільністю. Сталість повинна стосуватись макроекономічних, політичних, майнових, правових, соціально-культурних, етичних та загальнолюдських аспектів життя суспільства, а нестабільність – бути відносною та обумовленою функціонуванням механізму вільного ціноутворення. 6. Доведена можливість утворення в рамках ринкового середовища механізму, який дозволяє реалізовувати функції організації, планування, управління та зв’язку як на макро-, так і на мікрорівні. Цим механізмом виступає ф’ючерсний ринок. Визначені переваги, які надає застосування ф’ючерсного інструментарію при реалізації вказаних функцій: 1) можливість задавати перспективні параметри аграрного виробництва; 2) поступовість переведення економічної системи із одних умов в інші; 3) можливість оцінки ефективності та наслідків владних рішень без їх безпосереднього виконання; 4) швидкість зворотної реакції ринку; 5) відносно низька вартість застосування. 7. Відзначений імовірнісний характер впливу механізму заставних цін на пропозицію зерна на ринку, що ускладнює реалізацію функції управління ринковими процесами та потребує створення інших взаємодоповнюючих систем та механізмів. Обґрунтована доцільність використання механізму заставних цін для реалізації функції регулювання кредитного ринку підприємств АПК. Визначено, що інструментом безпосереднього регулювання кон’юнктури ринку зерна повинні бути інтервенційні операції. 8. Визначені чотири групи факторів, що гальмують впровадження ф’ючерсної торгівлі. Перш за все це відсутність концепції організації та розвитку ринку ф’ючерсних контрактів на зерно. До другої групи належить недосконалість законодавчої бази, що створює організаційні проблеми при формуванні елементів ф’ючерсного ринку. В окремі групи факторів виділені проблеми, пов’язані з відсутністю ефективно діючого спотового ринку зерна та занадто високим рівнем товарного кредитування та бартеру у аграрному виробництві. 9. Доведена необхідність підтримання динамічного балансу хеджевого і спекулятивного капіталів на ф’ючерсному ринку для забезпечення стабільного грошового потоку від “ризикодавців” до “ризикоотримувачів”. Динамічність такого балансу зумовлена: у короткостроковій перспективі – необхідністю стимулювання залучення хеджерів до ф’ючерсної торгівлі, у довгостроковій – потребою нарощування ліквідності торгівлі за рахунок спекулятивної складової. 10. Відзначена актуальність створення в Україні класу інституційних інвесторів та фінансових посередників з числа небанківських установ, доведена вторинність їх появи по відношенню до появи відповідного інвестиційного інструментарію. Встановлена симетрична вимога до формування крупного хеджевого капіталу через активізацію інтеграційних процесів в АПК та концентрацію зернового виробництва. 11. Обґрунтована необхідність зовнішнього втручання у ринкові процеси, зумовлена об’єктивною нестабільністю ф’ючерсних ринків та виникненням процесів, що самопідсилюються. Запропонована інформаційна модель ф’ючерсного ринку, яка відображає інформаційні зв’язки між елементами ринкової системи та виступає основою механізму регулювання ринку. Викладені вимоги до державного органу регулювання, серед яких потрібно виділити політичну незалежність, доступ до значних фінансових та товарних ресурсів, прямий технічний вихід на ринок. Запропонований алгоритм управління ринком, що базується на інформаційному характері його функціонування і використовує як засіб впливу інформацію про прогноз настання події. |
