1. Прискорення інформаційного розвитку суспільства, яке стимулюється та модифікується завдяки процесам глобалізації та регіоналізації, зумовлює нові параметри функціональних взаємин між учасниками світогосподарських відносин в контексті сучасних реалій конкурентної боротьби на ринках промислової продукції. Сучасний стан інтернаціоналізації економіки України не тільки не дає змоги ефективно реалізовувати конкурентний потенціал країни на міжнародних ринках, але й загрожує її національній безпеці. Досліджені підходи до визначення понять «конкуренція» та «конкурентоспроможність» на національному і міжнародному рівнях. Виявлені пріоритетні заходи національної конкурентоспроможності, такі як: технологічність, інноваційність, інформаційна адекватність у взаємозв'язку із традиційною ресурсною (факторною) спроможністю та інституційним середовищем. 2. Досліджено основні напрямки підвищення конкурентоспроможності промисловості. Удосконалення розвитку промисловості полягає у створенні сучасного, інтегрованого у світове виробництво промислового комплексу, здатного в умовах інтеграції та глобалізації розв'язувати основні завдання соціально-економічного розвитку та утвердження України як високотехнологічної держави. Створення умов для зростання конкурентних можливостей промисловості і прискорення на цій основі її інтеграції у світову господарську систему буде забезпечуватися шляхом реформування системи управління промисловістю та прискорення інституційних перетворень. Цьому також буде сприяти підвищення ефективності управління державною власністю та розвиток конкурентного середовища. 3. На основі економічної діагностики зовнішніх та внутрішніх чинників зроблено висновок, що на сучасному етапі значна частина галузей промисловості орієнтується винятково на досягнення результатів, які забезпечують умови їхнього виживання в ринковому середовищі, і, за цих обставин, вони не мають можливості повною мірою залучити у виробництво інноваційний фактор його розвитку і поліпшити показники своєї діяльності. На підставі аналізу основних типів систем управління промисловістю установлено, що подальший його розвиток викликає необхідність розробки відповідних елементів організаційно-економічного механізму забезпечення активізації інноваційної діяльності. Вони мають бути орієнтовані на впровадження в практику інноваційної моделі економічного зростання на базі структурної перебудови промислового виробництва, нових технічних систем і технологій. Побудовано матрицю SWOT-аналізу підвищення конкурентоспроможності промисловості України де визначено сильні і слабкі сторони, а також можливості і загрози розвитку галузей промисловості. В загальному обсязі галузі промисловості мають низький рівень конкурентоспроможності на світовому та національному ринках. Необхідна істотна модернізація галузей промисловості і забезпечення нового технологічного рівня, що потребує значного збільшення капіталовкладень відповідно до світових тенденцій. 4. Розроблено підхід до оцінки конкурентоспроможності галузей промисловості з урахуванням того, що конкурентоспроможною можна вважати ту галузь, яка ефективно працює. Для розрахунку індексу конкурентоспроможності автором використано показники обсягу виробленої промислової продукції, та показник експорту продукції по відношенню до витрат у конкретній галузі та промисловості. Серед галузей промисловості, які мають значний експортний потенціал, а отже є найбільш конкурентоспроможними слід відзначити машинобудування та легку промисловість. З проведеного розрахунку виникає необхідність розробки організаційно-економічного механізму, де будуть враховані регуляторні дії існуючих управлінських структур відносно проблеми підвищення конкурентоспроможності всіх галузей промисловості та забезпечення умов їх рівновагомого розвитку. 5. Проведений аналіз інноваційної діяльності промислових підприємств дає можливість стверджувати, що підприємства зацікавлені у здійсненні інновацій, проте через застарілість основних фондів вони фізично неспроможні до запровадження радикальних інноваційних змін, а через відсутність фінансових ресурсів неспроможні здійснити необхідну технологічну перебудову. Здатність підприємств промислової галузі вести інноваційну діяльність визначається не лише інноваційним кліматом, що склався у країні загалом, але і інноваційним потенціалом конкретного підприємства. 6. Доведено, що включення промислової галузі України в міжнародну науково-виробничу кооперацію з іншими країнами світу та інтеграційними об'єднаннями є одним з найважливіших інструментів підвищення конкурентоспроможності у всіх її аспектах. Вихід основної маси конкурентних процесів на міжнародний рівень визначив виникнення комплексу регуляторів конкуренції макрорівня в наднаціональній системі регулювання міжнародної торгівлі та торговельної політики. В основному вони стосуються виявлення і припинення фактів несумлінної конкуренції. 7. За результатами проведеної діагностики комплексу показників, що характеризують результати роботи промислового виробництва встановлено, що поліпшення його структури і підвищення конкурентоспроможності великою мірою залежить від організаційно-економічного механізму активізації інноваційної діяльності. Елементи механізму об'єднано у три блоки, які включають теоретико-методологічні, організаційні та стратегічні напрямки дослідження інновацій в промисловості. Розроблені в результаті дослідження рекомендації щодо активізації інноваційної діяльності на основі організаційно-економічного механізму будуть сприяти пожвавленню інноваційно-інвестиційної активності суб'єктів і галузей промисловості, більш інтенсивному розширенню виробничого потенціалу і поліпшенню кількісних і якісних показників їхнього функціонування. 8. Запропоновано алгоритм оцінки конкурентоспроможності продукції промисловості. Розроблено механізм підвищення конкурентоспроможності промисловості, який передбачає надання обмеженій кількості суб'єктів господарювання додаткових ресурсів. Механізм ефективної конкурентної політики має попереджувати утворення необґрунтованих конкурентних переваг через зловживання домінуючим становищем. Підвищення ефективності промислового виробництва здійснюється за рахунок організаційно-економічних елементів механізму , які надають змогу включати інноваційний фактор його розвитку, основною ідеологією при цьому є принцип постійного удосконалення, який охоплює всі складові елементи інноваційного процесу. |
